Вручення заслужених нагород
Автор: Lubotin   Додано: 12 жовтня 2020   Переглядів:129   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Вручення заслужених нагород


 

8 жовтня до Люботинської ветеранської організації були запрошені ветерани міста, які брали активну участь в бойових діях в роки Другої світової війни, відбудовували в післявоєнні роки зруйновані заводи і фабрики, сільське господарство, брали участь в освоєнні цілинних земель та мають державні нагороди.

Серед присутніх працівники МВС станції Люботин, які внесли значний вклад в післявоєнні роки, наводячи належний порядок в боротьбі з бандитизмом, злодійством, карали порушників законів.

Голова РОВУ ст. Люботин С.І. Котихін повідомив про те, що сюди запрошені люди, які своєю працею варті того, щоб нагородити їх ювілейними медалями «75 років Перемоги в Другій Світовій війні 1941-1945 рр». Громадська організація  Харківська обласна організація ветеранів України (об’єднана) своєю постановою нагородила шістьох наших ветеранів цією нагородою.

Сергію Івановичу, як голові Ради об’єднаних ветеранів України, доручено вручити заслужені нагороди.

Серед нагороджених: Котихін Сергій Іванович, Падалко Ніна Дмитрівна, Теличко Анатолій Іванович, Пархоменко Микола Дмитрович, Сорокін Олександр Іванович, Безуглий Михайло Федорович.

Ветерани праці щиро дякували Харківську обласну організацію ветеранів України за належну оцінку їхньої праці і запевнили, що в подальшому по силі можливості будуть робити все для покращення нашого міста і життєвого рівня його жителів.


Текст і фото Володимира Пархоменка

 




 Г. В . Трофімовій – 70!
Автор: Lubotin   Додано: 12 жовтня 2020   Переглядів:103   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Г. В . Трофімовій – 70!

 

Г. В . Трофімовій – 70!


    Галина Василівна народилася  в селі Улянівка, Богодухівського району 11 жовтня 1950 року. Після закінчення середньої школи поступила в Краснокутський педагогічний клас .

   З 1968 року в місті Люботин розпочала свою трудову діяльність в Люботинському дитячому садочку №1. В 1971 році вийшла заміж, народила доньку, зараз має внучку і двох правнуків. В 1972 році поступила в Харківське педагогічне училище . Після закінчення якого на протязі 45 років працювала в дитячому садочку вихователем, вихователем – методистом, завідуючою дитячим садочком.

    У 2002 році була керівником ветеранської організації дитячих садочків № 65 і №74 станції Люботин. В 2010 році в Люботинській ветеранській організації Галина Василівна вибрана головою по роботі з молоддю, в цьому ж році стала членом організації ветеранів України м. Люботина.

    В 2019  році вибрана відповідальним секретарем Люботинської ветеранської організації України, і головою квартального комітета. Нагороджувалася багатьма грамотами відділу освіти, Люботинським міським головою, керівництвом Харківської обласної ветеранської організації. Організація ветеранів України м. Люботина щиро вітають ювілярку  Галину Василівну з Днем Народження і бажають кріпкого здоров’я, благополуччя, подальших успіхів в  громадській  діяльності, мира, удачі і добра.

 




 Плідна праця дає належні результати
Автор: Lubotin   Додано: 7 жовтня 2020   Переглядів:130   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

   

Плідна праця дає належні результати

 

 

 

Напередодні Дня Людей похилого віку в Люботинській ветеранській організації було вирішено відзначити цю дату і запросити ветеранів, людей поважного віку і гостей. Завдяки підтримці і сприянню голови Люботинської міської ради Лазуренка Леоніда і директора Регіональної філії Південна залізниця Миколи Уманця була надана можливість відзначити  цю дату людям старшого покоління, які є джерелом народної мудрості, а їх досвід невичерпна енергія та активна громадська позиція є зірцем для підростаючого покоління.

   Цього святкового дня ведуча Трофімова Галина привітавши присутніх з цією датою, подякувала  їх за все хороше,  що було зроблено їхніми руками для майбутнього покоління і побажати щоб їх життя було світлим, а серце щирим і привітливим . Хай буде все у вас в порядку, добра вам щастя і достатку! Галина Василівна надає слово заступнику міського голови В. В. Рубану. В’ячеслав Валерійович від імені міського голови Лазуренка Леоніда привітавши ветеранів, людей поважного віку зазначив. Наша співпраця з Люботинською ветеранською організацією є плідною. За що вам щиро вдячний. Також вдячний зате що кожен із ва прославляє наше місто, приймає активну участь в конкурсах , творчих , літературних і інших заходах. Тож хочемо  побажати вам  міцного здоров’я, наснаги, творчого натхнення і всього самого найкращого.

   Мені доручено вручити грамоти від імені міського голови Леоніда Лазуренка. За багаторічну , плідну працю , активну життєву позицію та вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху в м. Люботині та з нагоди Дня Людей  поважного віку вручаю нагороди: Ніні Приходько, Галині Трофімовій , Григорію Назаруку, Світлані Вольвач.

 

 

Плідна праця дає належні результати



 

  Слово надається голові РОВУ м. Люботина С. І. Котихіну . Сергій Іванович привітавши ветеранів з цією датою побажав ветеранам, їхнім сім ям довгих років життя, кріпкого здоров’я , щастя , удачі, благополуччя і запропонував хвилиною мовчання пом’янути  тих ветеранів які уже пішли із життя.  

  З великою увагою присутні в залі слухали виступи голови ветеранської організації Південної залізниці Валентини Іволгіної та голови первинної ветеранської організації селища Караван Лідії Кучерявої. Одною із самих старших у залі була ветеран праці, почесний донор СРСР Анастасія Іванівна Коробська, якій виповнилося 93 роки, загальний стаж праці 60 років. Працювала до 80 років із них 54 – педіатром, обслуговувала наших дітей і онуків.

  Анастасія Іванівна має державні нагороди, одна із них медаль “ За трудове отличие” Та самим найголовнішим для неї, заслуженого лікаря, як сказала вона сама це повага до неї, що являється найціннішим подарунком. Заслужений ветеран побажала всім кріпкого здоров’я і щоб дожили до моїх років і довше та відчували себе краще ніж я. Будьте здорові і щасливі!


 

Плідна праця дає належні результати



 

   Прийняли участь у виступі і привітаннях: депутат міської ради Володимир Бабенко та колишній працівник Люботинського  локомотивного депо, почесний донор СРСР Ігор Карнаух. Перед ветеранами з концертною програмою виступили ветеранські ансамблі “Мрія” і “Чарівниці”. Лунали задушевні українські пісні , чудові гуморески.


   Ветерани і гості щиро дякували за допомогу і сприяння в тому щоб ця зустріч відбулася на високому рівні Люботинського міського голову Леоніда Лазуренка і депутата обласної ради Миколу Уманця.   Ветерани, гості , люди поважного віку поверталися додому з піднятим настроєм і великим задоволенням яке  отримала цього святкового дня.

  Тож бажаємо шановним ветеранам здоров’я , удачі, щоб ви і ваші рідні, близькі були щасливими поруч з хорошими людьми.

Микола Пархоменко- керівних прес –центра РОВ м. Люботина.

 

 

Плідна праця дає належні результати

 

 


Матеріал підготовлений для газет:

 “Слово ветерана” ,

”Слово ветерана Харківщини” ,

 “Трибуна трудящих “.




 В. Д. Бубенцовій – 95!
Автор: Chekardina   Додано: 2 жовтня 2020   Переглядів:122   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

В. Д. Бубенцовій – 95!

Віра Дмитрівна уродженка Східного Казахстану, народилася 30 вересня 1925 року. Там же поруч з Китайським кордоном, з дев’ятнадцяти років пропрацювала листоношею, телефоністкою, помічником начальника відділу зв’язку.

Останні 20 років, як класний спеціаліст, трудилася начальником відділу зв’язку і контролером.

Загальний стаж роботи на однім місці – 36 років.

Віра Дмитрівна учасник війни, ветеран праці, має державні нагороди. На заслуженому відпочинку уже 40 років. В Україні проживає 37 років, із них 21 в місті Люботин. Пишається ветеран праці донькою, трьома онуками, двома правнуками.

Рада організації ветеранів України міста Люботин, ветерани міста щиро вітають Віру Дмитрівну з ювілеєм і бажають міцного здоров’я, злагоди, достатку, радості, оптимізму, благополуччя, уваги рідних та близьких, мирного неба.

На знімку: голова РОВУ м. Люботина С. Котихін вручає подарунок В. Бубенцовій

 

 

В. Д. Бубенцовій – 95!




 С. І. Котихіну – 75!
Автор: Chekardina   Додано: 2 жовтня 2020   Переглядів:242   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

С. І. Котихіну – 75!

С. І. Котихіну – 75!

На злеті місяця жовтня святкує День народження ювіляр Сергій Іванович. Народився він 2 жовтня 1945 року в м. Люботин, в сім’ї залізничника.

Після закінчення школи був призваний до лав Радянської армії. Служив у м. Москва. В 1966 році був направлений для подальшої служби в Ташкент, яке потерпало розруху від землетрусу і нам солдатам довелося брати участь у відновлені міста.

По закінченні служби, залишився в місті Новаї, там же був секретарем комсомольської організації, депутатом Новаїнської міської ради, поступив в Новаїнський промисловий технікум, одружився на дівчині Валентині, в яку закохався.

В 1981 році батько пішов із життя. Довелося повертатися в Люботин.

Трудову діяльність розпочав в люботинській автоколоні шофером, потім механіком.

Коли відбулося об’єднання ремонтних майстерень м. Люботина з автобазою Південної залізниці, на початку працював шоферов, потім майстром аж до 2005 року, коли пішов на пенсію. Довелося бути керівником ветеранської організації Люботинської ткацької фабрики.

З 2015 року і по цей день Сергій Іванович є керівником Лююботинської ветеранської організації. За період праці в ветеранській організації, ним було багато проведено зустрічей за місцем проживання ветеранів. При підтримці міського голови Леоніда Лазуренка, вручалися привітання з ювілеями, скромні подарунки і квіти. Сергій Іванович є самим активним учасником свят, які відбувалися в його рідному місті. Багато разів доводилося бути в Люботинських школах, де проводилися уроки мужності з школярами. Також зачасту був з Героями АТО, славними нащадками тих, хто боронив країну в роки Другої світової війни і є гідними синами своїх відважних предків. Незабува голова ветеранів і про Чорнобильців, які завжди запрошують його на події, які відбуваються в їхній організації.

Таким він є трудолюбивим, турботливим, завжди готовий підтримати словом і ділом людей поважного віку. Сергій Іванович був депутатом міської ради трьох скликань, постійний член виконкому з 2015 року і понині.

За період праці ювіляр нагороджений понад 20-ма Похвальними грамотами, Подяками різних рівнів, має державні нагороди.

В авторемонтній майстерні пропрацював 30 років, загальний стаж роботи 43 роки.

Ювіляру надійшли привітання: від голови Люботинської міської ради Леоніда Лазуренка, організації ветеранів України міста Люботина, редакцій газет «Слово ветерана», «Трибуна трудящих», «Слово ветерана Харківщини» та мешканців міста.

Тож будьте щасливим, несіть
в серці надію, плекайте мрію,
бережіть Любов! Здоров’я Вам,
добра і гараздів, успіхів
у всіх добрих справах.

Сподіваємося що Сергій Іванович і в подальшому ще зможе зробити багато корисних справ для людей поважного віку.

 

 




 А. С. Толідзе – 95!
Автор: Svetlana   Додано: 11 вересня 2020   Переглядів:130   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

А. С. Толідзе – 95!

 

Анастасія Сафронівна народилася в Рязанській області, Муравлянському районі, селі Червона дубрава 11 вересня 1925 року. Під час Другої світової війни трудилася у лісозавгоспі, в цехах по переробці деревини.

в Люботині проживають з донькою з 2003 року.

Люботинська міська ветеранська організація щиро вітає Анастасію Сафронівну з ювілеєм, зичить міцного здоров’я, щастя та всіляких гараздів.

 

На знімку голова Люботинської ветеранської організації Сергій Котихін вручає подарунки А. Толідзе.    

А. С. Толідзе – 95!




 Л. Г. Кривеженко – 80!
Автор: Svetlana   Додано: 11 вересня 2020   Переглядів:129   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Л. Г. Кривеженко – 80!

 

Любов Гнатівна народилася 25 вересня 1940 року в с. Нова-Водолага Харківської області.

Батько з перших днів війни на фронті, мати з десятьма дітьми залишилася в селі. Завдяки тому, що сільські діти з малих років привчені до праці, вони допомагали матусі в сіх справах. Особливо тяжко було в роки окупації німецькими загарбниками села і перенесення голоду - у 1946-1947 роках, а також в роки післявоєнної відбудови. Радості усім не було, коли після війни повернувся додому їх батько. До того часу дітки уже підросли і почали вилітати з батьківського гнізда. не забарилася й Люба, в 1957 році пішла працювати на ХТЗ. Другим місцем її праці була філія ОРС НОД-3 ст. Люботин, звідки в 1994 році пішла на заслужений відпочинок з загальним стажем праці 37 років.

Її серце наповнено любов’ю до батьків, сім'ї, людей. Любов Кривеженко має доньку, сина, трьох онуків. тішиться правнучкою Ульянкою.

Організація ветеранів України міста Люботина та виконавчий комітет Люботинської міської ради вітають Любов Гнатівну, дитину війни, ветерана праці, з ювілеєм – 80-тиріччам і бажають міцного здоров я, удачі, а бадьорість духу хай допоможе у подальшому житті. 




 Пам’ятаємо наших героїв
Автор: Svetlana   Додано: 31 серпня 2020   Переглядів:128   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Пам’ятаємо наших героїв

Вже стало доброю традицією 29 серпня збиратися на Меморіалі Слави і вшановувати героїв, які загинули у Другій Світовій війні.

У цьому році відзначається 77 річниця визволення міста Люботина. 29 серпня ще й День пам’яті захисників України.

Біля пам’ятника загиблим героям зібралися представники міської ради й громадськість міста.

До присутніх звернувся міський голова Леонід Лазуренко, який наголосив на тому, що 29 серпня для люботинців є особливим днем, бо ціною героїчних  зусиль було звільнене наше місто. Ми у великому боргу перед тими героями, які до останнього стояли на передовій ліній фронту, та хто не повернувся живим. Низько вклоняємося героїчному поколінню ветеранів за мир і свободу, і пишаємося героями, які й сьогодні відстоюють нашу незалежність і захищають наше мирне життя кожен день. Герої АТО є славними нащадками тих, хто боронив країну в роки Другої Світової війни, і вони є гідними синами своїх відважних предків. Сьогодні подвиг ветеранів додає нам сил і наснаги в нинішній боротьбі за свободу, незалежність та суверенітет України. Ми – найсильніша нація, за нами правда, тож неминуче ми отримаємо перемогу.

Перед присутніми виступили депутат обласної ради Микола Уманець, голова Організації ветеранів України м. Люботин Сергій Котихін, учасник бойових дій Євген Семеринський.

Учасники заходу вшанували пам'ять героїв хвилиною мовчання і поклали квіти до пам’ятника.

Також цього дня заступник міського голови Вячеслав Рубан і  голова Організації ветеранів України м. Люботин Сергій Котихін здійснили покладання квітів на Меморіальному комплексі загиблим воїнам у Другій світовій війні по вулиці Воєнній, де в братській могилі поховані воїни, що були тяжко поранені при визволенні м. Люботина і померли від ран в польовому шпиталі.

 

Микола Пархоменко – керівник прес-центра РОВ України м. Люботин

Пам’ятаємо наших героїв
Пам’ятаємо наших героїв
Пам’ятаємо наших героїв




 Нагородження члена Національної спілки журналістів України
Автор: Svetlana   Додано: 28 серпня 2020   Переглядів:136   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Нагородження члена Національної спілки журналістів України

Нещодавно на розширеному засідання ветеранської організації Міністерства Внутрішніх справ України станції Люботин було прийнято рішення про нагородження члена Національної спілки журналістів України, Почесного громадянина міста Люботин, керівника прес-центра Організації ветеранів України м. Люботин Миколу Дмитровича Пархоменка Почесною відзнакою «Патріот України».

15 серпня в приміщенні міської ради представник ветеранської організації МВС України ст. Люботин майор міліції Андрій Падалко разом із головою Організації ветеранів України м. Люботин Сергієм Котихіним вручив Почесну відзнаку Миколі Пархоменку.

Андрій Падалко зазначив, що загальний трудовий стаж Миколи Пархоменка становить 55 років, і з них найбільшу частину свого трудового шляху – 25 років – працював у редакції газети «Трибуна трудящих» редактором відділу фотоілюстрацій. Його творчі доробки висвітлювалися у газетах «Слобідський край», «Слово ветерана», «Люботинський вісник» та інших виданнях, де він розповідав про ветеранів Другої Світової війни, працівників сільського господарства, робітників виробництва, освітян, про події, які відбувалися в Харківському районі й місті Люботині. Автором видано дві книги: «Слобожанський край очима митця» і «Кришталевий об’єктив Миколи Пархоменко». За ці роки проведено більше двадцяти персональних фотовиставок художника.

Сергій Котихін, звертаючись до Миколи Пархоменка, наголосив на тому, що ця нагорода свідчить про високу оцінку його трудової діяльності на благо країни та ветеранської організації, прес-центр якої він очолює з 2009 року. За ці роки багато проведено спільної роботи. Це і привітання ювілярів, і розповідь про історії із їх життя, які друкувалися у ЗМІ, це і зустріч із учнями шкіл міста та творчими людьми.

Андрій Падалка і Сергій Котихін побажали ветерану праці подальшого творчого натхнення, невтомної енергії для здійснення такої корисної справи – оспівування нашої України та милої серцю Слобожанщини.

Миколі Пархоменку нещодавно виповнилося 84 роки, і є велике сподівання, що він ще багато зможе зробити добрих справ на користь ветеранів та людей поважного віку.

  

Сергій Котихін – голова Організації ветеранів України міста Люботин.




 Нескорена долею
Автор: Chekardina   Додано: 19 серпня 2020   Переглядів:182   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Нескорена долею

Нескорена долею

Своїми спогадами про пережиті буремні роки Другої Світової війни із ветеранством міста поділилася мешканка селища Караван, колишній остарбайтер Галина Герасимівна Каліненко.

Народилася наша героїня у 1926 році в селі Барчани, яке розташоване поруч із містом Люботин, у бідній селянській родині. У її батьків Євдокії Яківни і Герасима Дмитровича було дві доньки й два сина. Галина була найстаршою.

Після закінчення семи класів дівчина мріяла про подальше навчання, але здійснитися мріям перешкодила Друга Світова війна.

Німецькі загарбники окупували й село Барчани. Вони відбирали в населення корів, свиней, курей та іншу живність. У сім’ї був відгодований кабанчик, і дідусь вночі його зарізав, сало і м’ясо засолив, впакував у ящики і закопав на городі.

 Одного ранку до будинку Галини увірвалося двоє озброєних німецьких солдат і поліцай, які наказали негайно прибути до колгоспного двору. Там уже зібралося багато односельців, хто мав коней, приїхали туди на возах. Прибулим зачитали постанову про встановлення «нового порядку», за невиконання якого порушників чекало суворе покарання.

Німці постійно влаштовували облави на молодь, зганяли її до колгоспного двору, а звідти під конвоєм на возах доставляли до Південного вокзалу і товарними вагонами відправляли на примусові та каторжні роботи в німецькі табори.

Галину також не оминуло це лихо, вона була доставлена до Харкова. Мешканцям її села стало відомо, що вагон із молоддю буде зупинятися на станції Люботин. Вночі потяг прибув на станцію, де була виставлена охорона, яка не давала можливості наблизитися до вагонів. Але люди відчайдушно бігали вздовж потяга, вигукували імена рідних, щоб передати їм продукти. Матері Галини все ж таки вдалося передати вузлик із продуктами. У подальшій дорозі до Німеччини потяг ще декілька раз зупинявся, але вже до вагонів нікого не підпускали.

У місті Дрездені, куди прибув потяг, їх вишикували перед німецькими бауерами, які підбирали для себе робочу силу на заводи, фабрики, сільське господарство та підприємства.

У колону потрапила і Галина. Господарем фабрики, де виробляли снаряди і запасні частини для літаків, був старий дід Шмідт, який вже ледве ходив у супроводі брата, спираючись на дві палиці.

Галину і решту остарбайтерів поселили у бараки, які знаходилися на великій відстані від фабрики. Остарбайтери жили в нестерпних умовах. У  бараках були двохярусні ліжка із матрацами, набитими соломою. Про харчування нічого було й говорити, бо щоденно годували бруквою, якоюсь юшкою та давали 200 грамів хліба.

 Щоранку їх піднімали о 5 годині, і колоною під конвоєм озброєних автоматників із вівчарками вели на робочі місця, і до роботи приступали о восьмій ранку.

Про події на фронті робітники нічого не знали. А коли вночі літаки бомбили місто, то всі переховувалися в підвальних приміщеннях.

Галина передала листа додому, так за це порушення її посадили до в’язниці на три місяці. 

Одного ранку їх ніхто не виганяв на шикування, а пізніше зайшов німець і сказав, щоб робітники збирали свої речі і йшли до табору. Остарбайтери були здивовані, що не було жодного німця і їхньої наглядачки-німкені. Раптом вони побачили, як назустріч їм рухалося декілька вантажівок із воїнами. Їх командир повідомив радісну новину, що ворога розбито, Німеччина капітулювала, і всі полонені вже вільні. Зі сльозами на очах дякували своїм визволителям невільники.

Згодом остарбайтерам запропонували заповнити анкети для подальшого відправлення їх на батьківщину. І вже щасливі поверталися до рідного краю. Галина встала з потяга на зупинці Раднаркомівська, тут зустріла знайомого чоловіка, який повідомив їй, що її сім’я здорова, але батько загинув смертю хоробрих на фронтах війни.

Вже з часом Галина влаштувалася працювати на Караванський спиртовий завод. У 1949 році одружилася із учасником війни Василем Митрофановичем Скрипицею, народила сина Василя. Має двох онуків і трьох правнуків.

На заводі пропрацювала 30 років,  ветеран праці, відзначена державними нагородами. Перебуває на обліку в обласній організації остарбайтерів.

 

Голова Організації ветеранів України Сергій Котихін,

керівник прес-центра Микола Пархоменко,

голова первинної ветеранської організації

селища Караван Лідія Кучерява