Їх зблизила пісня
Автор: Svetlana   Додано: 20 вересня 2017   Переглядів:80   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Їх зблизила пісня

   З цією прекрасною парою довелося познайомитися в селищі Бабаї  де      16 вересня вони брали участь у фестивалі Народної творчості  присвяченої 295 річниці від дня народження Григорія Савича Сковороди. Микола Іванович Саднік і Катерина Миколаївна Рибальченко тісно пов’язані працею в районнім Будинку культури Богодухова  «Надвечір’я».  Микола Іванович являється керівником цього клубу. Ось що він розповів: «Три роки потому проводячи репетицію я почув прекрасний голос Катерини Рибальченко. Оскільки після закінчення інституту культури отримав спеціальність хормейстера не вагаючись вирішив К. Рибальченко вивести на естрадну сцену. Окрім посилених репетицій, ми закохалися та одружилися» Виступати разом їм доводилося не тільки у Харкові, а в багатьох районних центрах. Вони дипломати лауреати багатьох конкурсів. Побажаємо і ми подружжю успіхів на естрадній ниві.

Їх зблизила пісня

 Микола Пархоменко




 Вірші ветерана праці, члена ради ветеранів Барчан Л.К.
Автор: Chekardina   Додано: 8 вересня 2017   Переглядів:115   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Вірші ветерана праці, члена ради ветеранів Барчан Л.К.

 

Люботинские вечера

 

Люботин, ты наш город ласковый,

Сколько сделал ты нам добра,

Если б знали вы, как нам дороги

Люботинские вечера.

 

Здесь мы выросли, подружились все,

Стала дружная у нас семья,

А в дни праздников все поем мы здесь

Про Люботинские вечера.

 

Пускай знают все про наш город-сад,

Чудо-яблони здесь растут,

Пускай ширится слава добрая,

Про Люботинские вечера.

 

А пруды у нас все зерукальные

И гулял бы там до утра,

Полюбите и вы наши тихие,

Люботинские вечера.

 

Есть дом творчества в нашем городе,

Там царит любовь, красота,

Занимается там с охотою

Люботинская детвора.

 

Люботин, ты наш город ласковый,

Сколько сделал ты нам добра,

Не забудем мы наши тихие

Люботинские вечера.

 

 

 

Песня о Люботине

 

В Дуншовском дворике гармонь поет,

Сирень душистая под окнами цветет,

Сиянье звезд, нежный мотив,

Моя любовь, ты, город Люботин.

 

Как будто в сказке здесь растут леса,

Куда не глянешь – бесконечная краса,

А снег зимоц, как серпантин,

Моя мечта – мой город Люботин.

 

Сады цветут у нас, красой манят,

А с яблонь цвет, как будто бабочки летят,

Как в серебре стоит один,

Нежный такой, мой город Люботин.

 

Как птицы стаями летят года,

Но не состаримся с тобой мы никогда,

Дети растут, а ты как сын,

Радость моя ты, город Люботин

 

А сколько здесь прудов! Им счета нет,

Такой красы как здесь, на свете больше нет,

Таких лесов, таких равнин.

Моя ты гордость – город Люботин.

 

И футболисты есть у нас свои,

Игру проводят добросовестно они,

И ловит мяч вратарь один,

Тебе на славу – город Люботин.

 

И люди дружные живут у нас,

Если беда, они помогут тот же час,

Мир хоть велик, но он один,

Как наш любимый город Люботин.

 

Хоть жизнь и трудная стала у нас,

Но все ж собрала воедино в этот раз,

Живи и верь – ты не один,

С тобою вместе город Люботин.

И твердо знай, ты – не один,

С тобой надежный город Люботин!




 Подяка
Автор: Chekardina   Додано: 7 вересня 2017   Переглядів:90   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

Сім’я Сахарової Парасковії Лук’янівни, ветерана ВВВ, яка мешкає за адресою: м. Люботин, в-д Кубанський, 3, висловлює велику подяку Леоніду Івановичу Лазуренку за надану матеріальну допомогу для придбання медикаментів.

 

З повагою, сім’я Сахарової. 




 Запоминайте нас, пока мы есть! Григорій Остапович Ващенко.
Автор: Chekardina   Додано: 6 вересня 2017   Переглядів:92   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Запоминайте нас, пока мы есть!      

Григорій Остапович Ващенко.

Народився 25 вересня 1926 року в Полтавській обл., Зінківського р-ну, село  Васьки.

Нелегка доля спіткала 15-ти річного юнака, який щойно закінчив 7 класів  в окупованому селі. Німецькі  солдати і поліцаї  хапали  молодь, грузили в ешелони і відправляли на каторжні роботи до Німеччини. Не пройшли мимо і юного Григорія.

Ось про що свідчать архівні документи і є доказом того , що Григорій Остапович під час Другої світової  війни був примусовим робітником  нациського режиму (остайбайтером).

В період з 17.12.1942 по 13.04.1945 роки перебував  у німецькому концтаборі , обнесеного колючим дротом, під посиленою охороною. Особливо в тяжких умовах  доводилося утриманим примусово працювати  на промисловому підприємстві. Після звільнення з концтабору № 138 американськими військами лише в жовтні 1945 року  їх було передано Радянським збройним силам. Особливий відділ перевіривши документи  залишив їх для подальшої служби  в групі Радянських військ  в Німеччині.

Ващенко Г.О. навчався в школі командного складу, після того його залишили  для підготування курсантів. Вже в званні старшини  школи сержантського складу йому  доводилося розвозити випускників по військовим частинам. І тільки в жовтні 1950 року  Григорій Остапович Ващенко, після закінчення служби в Армії повертається в своє рідне село Васьки.

В першу чергу вирішив поїхати в місто Люботин відвідати рідну сестру . Разом прийшли до згоди , що він поїде працювати і навчатись на Харківськім велосипеднім заводі. Освоївши професію токаря і попрацювавши рік Григорій Остапович їдучи до Південного вокзалу  трамваєм познайомився з одним чоловіком , який запитав його : -Молодий чоловік , а ви в Армії були ?

-Був . відповів Григорій.

 – А яке у Вас звання?

-Старший сержант.

- Зараз встаємо.

Незнайомець повів його до воєнкомату де сказали ,що беруть його до Армії , а служити він буде в військовій частині м. Чугуєва. На  сьомому місяці служби викликають його в обласний штаб де офіцер повідомив  про те, що приїздила до них жінка Григорія і сльозино прохала , щоб відпустили його додому. Штабний офіцер пішов їй назустріч, задовольнивши її прохання.

Демобілізувавшись з Армії Григорій Ващенко  вступає на 3-х місячні курси  провідників  в Харківську технічну школу , що в м. Люботині .Після успішного закінчення навчання був направлений до Харківського резерву провідників.

30 червня 1953 року вперше з бригадою провідників  вирушили в самий далекий рейс  пасажирським потягом  Харьков –Хабаровск- Владивосток.

Григорію Остаповичу довелося бути 101 раз бути провідником  цього маршруту. Потім було рішення про передачу цього маршруту для подальшого обслуговування  залізничній бригаді Владивостока. В Харківському резерві провідником  Ващенко Г.О. пропрацював 36 років помічником бригадира, бригадиром , начальником потяга. На заслуженому відпочинку з 1988 року.

В Люботині працював головою квартального комітету, вибирався  в 1968 році депутатом Люботинської міської ради. Груди ветерана прикрашають медалі:»Ветеран праці» і 5 ювілейних медалей. Чимало грамот і подяк отримував Ващенко на протязі  багатьох років своєї праці. Та найдорожчою він вважає подяку від маршала Жукова і генерала Армії Чуйкова, які зберігаються до цього часу.

 

                           Микола Пархоменко – керівник  прес – центра РОВ м.Люботина

 

Запоминайте нас, пока мы есть! Григорій Остапович Ващенко.
              

 




 Люботин відзначає День Державного Прапора і 26 річницю незалежності України
Автор: Chekardina   Додано: 29 серпня 2017   Переглядів:90   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Люботин відзначає День Державного Прапора і 26 річницю незалежності України

 

23 серпня у м. Люботині біля будівлі міської ради відбувся мітинг, присвячений Дню Державного Прапора і 26 річниці незалежності України, на який зібралися представники колективів закладів та установ, громадськість міста, воїни АТО.

Право урочистого підняття Державного прапора надано міському голові Леоніду Івановичу Лазуренку та учаснику АТО, ветерану 92 бригади Олегу Сабадаш.

У вітальному слові міський голова Леонід Лазуренко відзначив, що під цим прапором український народ засвідчив на увесь світ своє прагнення до свободи, незалежності, гідного життя у єдиній сім’ї європейських народів.

Зараз відбувається багато важливих подій, іде час випробувань, і саме на наше покоління покладена відповідальність встановити закони на рідній землі, бути її господарями та захистити її свободу.

І ми стоїмо на вірному шляху по розбудові нашої  рідної держави, рідного міста. І ті шляхи, якими ми йдемо, дають нам впевненість в тому, що через декілька років ми отримаємо найкращу державу в світі, – підкреслив Леонід Лазуренко.

Звертаючись до присутніх на заході, учасник АТО, ветеран 92 бригади Юрій Чернишенко наголосив, що сьогодні ми віддаємо шану нашому символу – Державному Прапору.

 І сьогодні, як і в славні часи козацької звитяги, доводиться боротися за цілісність України. І серед нас є люди, які героїчно відстоювали і відстоюють мир, спокій, свободу і незалежність України на Сході нашої держави. І наш прапор є святинею, бо він надихає бійців на перемогу! Він у наших руках під час найважливіших подій, тож нехай і надалі прапор буде надійним оберегом для кожного українця,  –  зазначив воїн-герой.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх героїв, які загинули за свободу і незалежність нашої держави.

Закінчився захід вшануванням пам’яті воїна-героя Олександра Загудаєва – покладанням квітів до меморіальної дошки у ЗОШ № 6 та виконанням патріотичних пісень у виконанні наших талантів – Марії Безрук, Тимофія Дерій, Єлизавети Репецької, Любові Сухіна та Лілії Саєнко. 

 

Микола Пархоменко – керівник прес-центру РОВ міста Люботин

 

 

На знімках: Урочисте підняття Державного Прапора; гості і мешканці міста на святі.

 

 

Люботин відзначає День Державного Прапора і 26 річницю незалежності України




 З доброю піснею до людей
Автор: Svetlana   Додано: 2 серпня 2017   Переглядів:136   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

З доброю піснею до людей                                     

                     Тепло і оптимістично фольклорний ансамбль «Чарівниці» з

                     м. Люботина збирають , пропагують і передають красу і

                     велич Українського народу виплеканих за часів дідів-прадідів,

                     які на сучасному етапі  набувають популярність і з доброю

                      піснею ідуть до людей.

З давніх давен наші пращури дотримувалися певних звичаїв  обрядів. Кожен обряд пов’язували  з якоюсь подією . Узимку був обряд колядування, який має на меті сприяти доброму урожаю , приносити господарям достаток. Коли приходила весна дівчата водили хороводи , танцювали обрядові танці і супроводжували їх веснянками. Та здається що жодному із свят  не випала така увага  як на Івана-Купала.

Купальські свята об’єднувало чимало звичаїв: оспівували красу природи , молодість, високі почуття, шляхетність, жіночу доброту, дівочу вроду. Пісня зближує людей , які закохані у неї, сповнює душу любов’ю до рідного краю.

А вік не має значення , чи тобі 16 чи 60 розмірковує організатор і незмінний 

керівник ансамблю «Чарівниці» Тетяна Василівна Зюбан.

8 років тому вона зібрала закоханих у пісню жінок й створила фольклорний колектив «Чарівниці». Перший  театралізований виступ відбувся у Люботинській міській поліклініці і присвячувався Міжнароднлму  жіночому Дню 8 Березня. Відтоді фольклорний колектив багато разів виступав перед працівниками Люботинської міської ради, працівниками освіти,локомотивного депо при проведенні свят у м. Люботині.

Зараз колектив значно  омолодився. До його складу влилися нові таланти , серед  яких музичний керівник Тетяна Михайлівна Сухіна. Уже в цьому році на святі Івана-Купала колектив виступав  у місті Валки.

Фольклорний ансамбль «Чарівниці» разом  з дитячим клубом «Апельсин» керівник якого Тетяна Михайлівна Босенкоі вокальний гурт «Радуга» - керівник Тетяна Михайлівна Сухіна виступили на купальському  святі в Люботині.

А нещодавно на запрошення працівників Люботинського територіального центру  соціального обслуговування  учасники ансамблю «Чарівниці» ,вони ж і волонтери цього закладу, в обідню перерву  в мальовничому куточку біля ставка , що неподалік від приміщення тер - центру, фольклорний ансамбль дотримуючись народних обрядів виступили з концертом.

Присутні з задоволенням прослухали старовинні та сучасні українські пісні журливі та веселі: «Ходив козак потайком», «Цвіте терен», « А в селі», «Чом ти не прийшов», «Поза лугом зелененьким», та  Купальські пісні.

Директор тер - центру Галина Вікторівна Бондар щиро подякувала надзвичайно творчий колектив , який закоханий у пісні, побажала всім міцного здоров’я, добра і благополуччя, щоб і в подальшому  радували своїми виступами, та з добром і піснею йшли до людей.

 

З доброю піснею до людей

  Микола Пархоменко- керівник прес- центра РОВ м.Люботина




 М.О.Никифорову 75!
Автор: Svetlana   Додано: 2 серпня 2017   Переглядів:95   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

М.О.Никифорову 75!

 

  Микола Олексійович народився 15 серпня 1942 року в селі Зачепилівка, Зачепилівського району Харківської області в селянській сім’ї.

   Після закінчення школи працював наборщиком в редакції  газети «Перемога» Зачепилівського району. В 1961 році був призваний у лави Радянської Армії, служив в радіотехнічних військах в НімеччиніПісля служби  8 років працював фрезерувальником  на Харківськім заводі  «Самохідних шасі» .

   В Люботині проживає з 1964 року . На заводі ім.. Малишева пропрацював 40 років машиністом тепловозу. Ветеран праці . Понад рік є головою первинної ветеранської організації м. Люботина.

   Рада організації ветеранів Люботинської міської організації вітає зі святом ювіляра. Бажає йому щастя,міцного здоров’я, довгих років життя, миру і добра.




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 1 серпня 2017   Переглядів:89   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у серпні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Чекардіна Алла Павлівна – 85 

 

Гонтарь Ніна Тимофіївна – 75

 

Нікіфоров Микола Олексійович – 75

 

Шевченко Ольга Григорівна – 70




 Подяка від ветеранів
Автор: Svetlana   Додано: 21 липня 2017   Переглядів:96   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

  Ветерани Люботинської міської ветеранської організації і прихожани Старо-Миколаївського храму щиро вдячні Люботинському міському голові Леоніду Івановичу Лазуренку за фінансування і виділення комфортабельного автобусу для екскурсії в міста Ізюм і Чугуїв. 19 липня 55 ветеранів міста побували в кафедральному соборі Пісчанської ікони Божої Матері м. Ізюм, а також в Чугуївському художньо – меморіальному музеї І. Ю. Рєпіна. З великим задоволенням присутні побували на святому і дивному місті біля лікувального джерела, забезпечили себе лікувальною, питтєвою водою, в кабінах обливалися святою водою. З великою насолодою, отримавши прекрасне від побаченого ветерани задоволені екскурсією поверталися до рідного міста Люботина. Ветерани і прихожани міста щиро дякували Л. І. Лазуренку за турботу про людей поважного віку, а також бажали йому доброго здоров’я, подальших успіхів в нелегкій праці і завжди бути в тісних зв’язках з ветеранами.

Подяка від ветеранів

Сергій Котихін – голова Люботинської міської ветеранської організації




 Покоритель спортивних вершин
Автор: Svetlana   Додано: 4 липня 2017   Переглядів:104   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

П
окоритель спортивних вершин

  Згідно з домовленістю в тренажерній  залі по пауерліфтінгу міста Люботина відбулася зустріч з заслуженим майстром спорту з цього виду, багаторазовим  чемпіоном України, Європи і Світу , володарем  Кубка Євразії, багаторазовим рекордсменом України ,Європи і Світу, тренером Міжнародної категорії Віктором Васильовичем Бабенко  і попросити розповісти про його досягнення і колектива яким він керує. На що він льб'язно погодився на інтерв'ю.

  Народився я 6 вересня 1963 року в м. Люботині. Коли виповнилося 6 років  самостійно пішов і записався в секцію по футболу до знаменитого тренера Володимира Ілліча Захаренка.

Після декількох років футбольної карьєри  був запрошений заслуженим майстром спорта по важкій атлетиці Олександром Георгійовичем Кібальником до своєї команди. Я вдячний йому, що привив любов до цього виду спорта . З 1976 по 1986 роки в своїй ваговій категорії  виступати  доводилось на помостах багатьох міст, мав гарні результати. Та всеж мене приваблював такий вид  спорту як "Силове троєбор'є", нинішня назва «Пауерліфтінг", який розвиває неаби яку силу і витривалість.


У Харкові я потрапив до тренера Анатолія Івановича Гиренка, який був засновником і першопрохідником цього виду спорта. Досконально вивчивши  цей вид спорту переходжу до професіонального тренера Юрія Львовича Пономаренка, розпочалися виступи в обласних турнірах , чемпіонатах України. Мене включили  до складу збірної України. Виступаючи в Австрії , у складі збірної, я виграв кубок Миру по Пауерліфтінгу. Мене було запрошено в Росію , місто Ростов на чемпіонат Миру  де мною було встановлено 14 Світових рекордів. На сьогодні мною підготовлено 10 майстрів спорту  міжнародного класу, 5 чемпіонів світу

У 2010 році Віктору Бабенко  присвоєно звання "Заслужений майстер спорту України". Я виставляю на змагання своїх учнів на чемпіонати Харківської області , України, міжнародні турніри , чемпіонати Світу. З'явилися в мене знамениті спортсмени не тільки серед чоловіків, а й серед жінок . Так моя учениця Ірина Герман, якій за 40, займається 4 роки цим видом спорта стала трьохкратною чемпіонкою Світу , а у 2016 році Абсолютною чемпіонкою Світу.

На цьогорічний турнір по Пауерліфтінгу, що відбувся  у Харкові , були запрошені найсильніші спортсмени з багатьох країн Світу. Участь у цьому турнірі від Люботина брало 19 спортсменів.

Віктор Васильович вперше вирішив залучити до виступу дітей п'ятирічного віку, свою доньку Софію Бабенко та Максима Черкашина. Діти успішно виступили в своїх вагових категоріях, стали чемпіонами Міжнародного турніру серед молоді, тим самим порадували суддів, глядачів , тренера який сказав :"Цей виступ був набагато кращим чим я передбачав".  В цьому турнірі троє моїх учнів виконали норми майстра спорту України, а чотирнадцятирічний школяр Андрій Єрохін  майстра спорту міжнародного класу. Цього дня виступали не тільки юні спортсмени , а і ветерани , слід відзначити Олександра Кость, який в 50 років , спортом займається 10 років, досяг значних успіхів,ставши шестикратним чемпіоном України. Значних успіхів досягли : Ірина Герман, абсолютна чемпіонка Світу і я  Віктор Бабенко ставши  в сімнадцятий раз чемпіоном  Світу. Віктор Васильович називає імена кращих майстрів Міжнародного класу , якими пишається Україна, серед них: Ірина Герман, Олексій  Яконов, Юрій Черняєв, Андрій Єрохін, Віталій Петруненко,Андрій Надутий, Олег Донсков, Артем Захаренко, Віталій Гавриш. На протязі семи років Олександр Лашин вважався неперевершеним, та в одноборстві зімною,  мої руки були сильніші. Суперваговику Ярославу Вербі довелося розпрощатися з першим місцем оскільки  цю зустріч виграв Віктор Бвбенко. Не дав він можливості первинствувать і чемпіону Світа Дмитру Головінському.

Ірина Герман , серед жінок встановила новий рекорд, який в 2013 році належав сильнішій атлетці Антоніні Барбитько. Виступаючи зі штангою в строгому режимі на біцепс підняла вагу 42 кг.500 гр. До цього світовий рекорд для жінок був    42кг. У чоловіків  рекорд був 81 кг. Віктор Бабенко підійняв штангу вагою 84 кг. , що більше його ваги.

Абсолютний чемпіон Світу Ірина Герман розповіла про себе, як вона прийшла  до цього виду спорта- До цієї тренажерної зали  освоювати ази спортивної   діяльності ходили мої два сина. Та чотири роки тому я теж вирішила сама зайнятися цим видом спорта з тим щоб мати гарну спортивну форму , покращити своє здоров'я. Три роки беру у часть  в міжнародних турнірах , результати самі говорять за себе. Мені дуже приємно ,що наш тренер В.В.Бабенко ,багаторічною щоденною працею прославляє наше місто Люботин, яке тепер знають  не тільки  на Харківщині, Україні, а в багатьох країнах світу . Виступаючи на міжнародних турнірах  ним було встановлено понад 200 рекордів України, 60 світових рекордів. Він 28 разів ставав чемпіоном України, 17 ти кратним чемпіоном Світу. Хочеться щоб люди приходили до тренажерної зали , приводили своїх дітей , займалися спортом , а це багато значить для кожної сіь'ї .На багатьох турнірах   бачила , як до нашого видатного тренера підходять спортсмени їх тренери  з проханням приїхати до нас , щоб перейняти досвід роботи. З такими високими результатами нашої діяльності  нас запрошують на пристижні турніри , але зачасту ми не в спромозі виїзджати оскільки наша команда не фінансується, а це означає, що поїздки не завжди відбуваються.

Судді міжнародної категорії помітили високий рівень підготовки Люботинської команди  і зачасту називають Люботинська школа по Пауерліфтінгу. Інколи можна почути таке , якщо ти Віктор Васильович повезеш свою команду  на чемпіонат Світу то перемога буде у нашій кишені.

Втому році виступаючи в турнірі на Кубок Світу учні Віктора Бабенка Сергій Стікін, Ірина Герман, Андрій Надутий, Андрій Єрохін, Віктор Васильович Бабенко стали чемпіонами Світу. На цьому ж турнірі судійська колегія і керівництво федерації присвоїли В.В.Бабенко звання «Тренер  міжнародної категорії» і вручили відповідний документ.

Покоритель спортивних вершин

Я щиро вдячний Віктору Васильовичу Бабенко за цю чудову зустріч, його розповіді про себе, спортивний колектив , їх заслуги. Бажаємо всим Вам спортивних здобутків, щастя,здоров’я і ще багато разів бачити Ваші спортивні досягнення.

 

                       Микола Пархоменко керівник прес-центру

                        РОВ м. Люботина