Урочисто відзначили події
Автор: Svetlana   Додано: 11 травня 2017   Переглядів:48   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

       9 Травня  в міському центральному парку м.Люботина

на меморіалі Слави відбувся урочистий мітинг з нагоди 72 –ї

річниці Перемоги над нацизмом у Європі, Дня Перемоги,

                            Дня пам’яті і примирення

  Відкриваючи мітинг Люботинський міський голова Леонід Іванович Лазуренко зазначив, що дорогою ціною дісталася нам Перемога над фашизмом. Мільйони загиблих солдат, мирного населення,зруйновані будинки, заводи, фабрики, знищено багато міст і сіл нашої країни.І тільки завдяки зусиллям нашого народу , нашим воїнам вдалося перемогти ненависного ворога, відбудувати все , що було зруйновано. Сьогодні з нами поруч воїни Афганці, учасники АТО, які продовжують традиції наших дідів і прадідів, відстоюють і захищають нашу державу. В цей день хочу сказати , що саме головне для нашої країни, нашого міста це - мир. Тож бажаю усім миру, щастя, благополуччя і добра.

Виступаючі : Почесний громадянин м. Люботина начальник регіональної філії Пвденної залізниці Микола Григорович Уманець, голова Люботинської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін, голова первинної ветеранської організації селища Караван, дитина війни Лідія Марківна Кучерява, ветеран Другої світової війни, учасник бойових дій  Олексій Семенович Теличко,учасник АТО Юрій Степанович Чернешенко в своїх виступах відзначили , про національний вклад , який внесли ветерани Другої світової війни в визволення від нацизму.

Ми,  діти війни і ветерани праці, прийняли естафету від ветеранів фронтовиків і з великою повагою будемо продовжувати їх традиції і добрі справи. Цього дня виступаючи щиро вітали усіх учасників локальних війн, воїнів Афганців, усіх ти хто знаходиться зараз на Східних рубежах нашої держави і сприяє в тому щоб в нашій країні був спокій і мир.

Багато крові було пролито нашими воїнами на шляху встановлення держави. Боротьба за незалежність України продовжується в зараз. На Донеччині , Луганщині гинуть нашв патріоти , волонтери, добровольці, воїни Української армії. Ми віримо що і наше покоління, коли підросте, буде захищати нашу Батьківщину.

Слід відзначити чудовий виступ Олексія Семеновича Теличко : - В цій могилі лежать і мої друзі. Я з Курської дуги дійшов до Берліна і на Бранденбурзьких воротах зробив свій напис. – Проклятий ворог , фашист. Я 26 місяців топтав до тебе дорогу, зносив 6 пар чобіт. Дійшов і переміг! Олексій Семенович побажав всім здоров’я, довгих років життя і дуже  задоволений тим , що 72 річницю святкує разом з нами.

Старіють легендарні ветерани

Напружено тече у жилах кров

Сто раз вони в окопах помирали

Сто раз їх лютий ворог не зборов

Низький уклін ветеранам присутнім на мітингу. Велика подяка Вам за ваші ратні подвиги. Ми щиро вдячні нашому міському голові Л.І.Лазуренку, начальнику регіональної філії Південної залізниці М.Г.Уманцю, народним депутатам  України В.М.Кацубі, В.М.Остапчуку за їх увагу  і допомогу ветеранам.

Схилимо голови і вшануємо  хвилиною мовчання перед світлою пам’ятью тих, хто не прийшов з війни, хто не дожив до Дня Перемоги.

Вшановується урочисте покладання  квітів до пам’ятника від міського голови Л.І.Лазуренка, міської ради, почесного громадянина м. Люботина М.Г.Уманця, народних депутатів В.М.Кацуби і В.М.Остапчука, міської ветеранської організації м. Люботина, ветеранів Афганістана, воїнів АТО, освітян міста, трудових колективів, працівників культури, політичних партій, закладів міста, жителів міста.

Усіх бажаючих запрошують на святковий концерт та насолодитися солдатською кашою.

Урочисто відзначили події

    Микола Пархоменко – керівник прес

центра РОВ м. Лоботина

 




 На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев
Автор: Chekardina   Додано: 10 травня 2017   Переглядів:92   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев

На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев

 

С первых дней войны Николай Зайцев добровольцем вступил в Красную Армию, где обучение проводилось по ускоренной программе в Байнакском горно – стрелковом училище. По его окончании  в звании лейтенанта был направлен в 48–ю стрелковую дивизию Брянского фронта. Боевое крещение получил под Косторной Курской области,  где враг непрерывно атаковал. Из боев молодой командир вышел в звании старшего лейтенанта закаленным бойцом. В июне 1943 года -  в звании капитана - его назначили заместителем, а вскоре командиром стрелкового батальона. 3 июля командующий центральным фронтом К.К. Рокоссовский, объезжая боевые позиции, крепко пожал руку Н.В.Зайцеву и сказал: «Держись, комбат, скоро будет очень жарко!». И, действительно, 5 июля началось одно из крупнейших сражений Второй мировой войны - знаменитая Курская битва.

В первые дни комбат проявил мужество, старание и героизм, за что удостоен Ордена Красного знамени. 11 июля Н.В. Зайцев получил тяжелое ранение, был изрешечен осколками. В бессознательном состоянии комбат был доставлен в санчасть. После лечения в Улан–Удэ он заканчивает филиал московских курсов «Выстрел» и в качестве начальника штаба полка по направлению пребывает в стрелковый полк Войска Польского. Николай Васильевич принимает участие в освобождении Варшавы и многих других населенных пунктов Польши. По состоянию здоровья  демобилизуется в 1946 году из Прикарпатского военного округа в должности заместителя начальника отдела  штаба дивизии. За боевые заслуги  Н.В.Зайцев награжден орденами «Красного знамени», «Богдана Хмельницкого», «Отечественной войны  I  и  II степени»,  17-ю медалями. Рядом с ними  - и польские награды.

 Поселился Николай Васильевич в Люботине. Работал на разных должностях, принимал активное участие в общественной жизни  города, его ветеранской организации, в военно-патриотическом воспитании молодежи. В последние годы ветеран войны и труда, инвалид 1- й группы ВОВ, полковник в отставке Н.В.Зайцев, находясь дома, живо интересовался жизнью Люботина, поддерживал тесную связь с ветеранской организацией.

Совет организации ветеранов г. Люботина скорбит о покинувшем наши ряды Н.В.Зайцеве и выражает глубокое соболезнование родным и близким.

 




 Пам’ятаємо наших героїв
Автор: Chekardina   Додано: 4 травня 2017   Переглядів:47   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Пам’ятаємо наших героїв

 

26 квітня 2017 року у центральному міському парку м. Люботина біля Меморіалу Слави відбувся мітинг – реквієм з нагоди 31 – річниці                                     чорнобильської  катастрофи.

Відкриваючи мітинг – реквієм Люботинський міський голова Лазуренко Леонід Іванович звернувся з промовою до Люботинців, героїв Чорнобильців, гостей.

31 рік тому на Чорнобильській атомній станції  сталася катастрофа, яка принесла багато лиха нашому народу, нашій країні. Тисячі людей, що перебували в Чонобильській зоні вимушені були покидати ті міста де прожили все своє життя. Цього дня хочеться виразити подяку нашому народу, жителям Люботина, які приймали активну участь у ліквідації аварії. Немало іх уже пішло із життя. Завдяки їхньому героїзму в нашій державі на сьогоднішній день є можливість мирній праці незалежно від того  що відбуваються військова події на Сході України.

Від всієї громади, міської ради, усіх жителів міста Люботина велика подяка всім тим , хто брав участь у ліквідації  Чорнобильської аварії. Вічна пам’ять тим хто загинув.

До слова запрошується Почесний громадянин міста Люботина, начальник регіональної філії Південної залізниці, Уманець Микола Григорович.

- Шановні ліквідатори, Ви в числі перших прибули на допомогу в ліквідації аварії тим самим врятували тисячі людських життів. Вдячний Вам за ваш  вклад, за вашу допомогу. Ми ніколи не забудемо Ваші заслуги. Незмінним залишається лише одне найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося із зруйнованого 4- го блока ЧАС. Ми не маємо права забути про самопожертву ліквідаторів, які пройшли  через усі кола ядерного пекла.

В своєму виступі голова Люботинської організації Союз Чорнобиль України, ліквідатор аварії на ЧАС, Глущенко Микола Володимирович, більш  докладніше розповів про причини глобальної  катастрофи розсекречених із архівів СБУ в 2006 році.

Тільки з1983 по 1985 із-за неякісних будівельних робіт, порушення технології правир радіаційної безпеки на станції було 5 аварій  63 відновлень обладнання. В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАС  пролунав страшенної сили вибух. З того26 квітня для всіх нас став Днем скорботи. Вперше в історії людства аварія досягла таких масштабів, що її сліди  і нині можна знайти в любому куточку планети Земля.

Над  знешкодженням аварії в радіоактивній зоні цілодобово  працювало понад 200 тисяч чоловік із них 160 Люботинців. Всього в ліквідації аварії прийняло участь понад 600 тисяч чоловік. Це були люди  різних професій: пожежники, лікарі, військові, шахтарі, водії, міліціонери. Ризикуючи своїм життям і здоров’ям ліквідатори аварії виконали свій обов’язок, захистили людей від знищувальної дії і подальшого розповсюдження  аварії.

Щорічно  ми ліквідатори  приходимо на це святе місце  з тим, щоб пом’янути тих друзів з якими брали участь в ліквідації аварії. Микола Володимирович урочисто вручив ікони Чорнобильский Спас Лазуренку Л.І. і Уманцю М.Г.

 Переселенка з Чорнобильської зони в Люботин, член Люботинської  організації Союз Чорнобиль України Семенова Валентина Миколаївна сказала:

-Я зараз дивлюся на переселенців з Донбаса і прекрасно їх розумію, відчуваю їхнє лихо. З нетерпінням вони чекають коли закінчиться війна на Сході  і вони повернуться до своїх помешкань, відбудуються міста  і села і розпочнуть мирне життя, можливо краще ніж було. Нам же переселенцям з Чорнобильської зони цього не дочекатись. До болю сумно  коли 31 рік тому довелося  розлучитися з чудовими краєвидами, щедрими врожайними садами, прекрасними містами відпочинку, лісами, грибами, горіхами все чим славилася Чорнобильська земля. Всім молодим бажаю жити і любити за нас та тих хто пішов врятувати нашу Українську землю. Всього вам доброго.

Учні Люботинського навчально – виховного комплексу №2 розповіли вірші про Чорнобильську катастрофу.

Вшановується пам’ять тим хто загинув від Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання. Починається покладання квітів до пам’ятного знака жертвам Чорнобильської катастрофи. Квіти покладаються від міського голови  Лазуренка Л.І. та міської ради, начальника філії Південної залізниці Уманця М.Г., міської організації Союз Чорнобиль України, міської організації ветеранів України, моторо – вагонного депо станції Люботин, Люботинської центральної лікарні, освітян міста, працівників культури, Харківського центру професійної освіти, Південної залізниці, Люботинського ліцею залізничного транспорту, політичних партій, підприємств, жителів міста.

Щоб не з’являлися більше стели,

Присвячені трагічним дням.

Щоб більше було дат веселих

Я від душі бажаю Вам

Нехай майбутнє покоління

Не знає жаху катастроф

А їх усіх найкращі вміння

Несуть лиш мир, добро, любов.

Мітинг – реквієм присвячений міжнародному дню пам’яті Чорнобиля оголошується закритим.

Чорнобильці пом’янули тих героїв, що віддали своє життя за спасіння народів планети, щиро дякували тЛазуренка Л.І. та Уманця М.Г. за неоціниму допомогу ветеранам Чорнобильцям.

 

                        Микола Пархоменко

                       Керівник прес – центра

                       РОВ м. Люботин

 

Пам’ятаємо наших героїв

 

 




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 25 квітня 2017   Переглядів:50   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у травні 2017 року.  

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

  

Голіков Олександр Іванович – 90 

Рудецька Марія Матвіївна – 70

 

Князєва Ірина Анатоліївна – 60

 

Ніконов Олександр Іванович – 80

 

Лєонова Наталія Федорівна – 65 




 Поздоровляємо!!!
Автор: Svetlana   Додано: 10 квітня 2017   Переглядів:55   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Н. И. Остащенко – 80!


Надежда Ивановна родилась 11 апреля 1937 г. Всю свою трудовую жизнь проработала в медицинских

 

учреждениях г. Люботина. В ветеранской городской организации она является председателем медико-

 

социальной помощи. Постоянно проводит рубрику «Здоровый образ жизни». Совет организации

 

ветеранов Люботина искренне и сердечно поздравляет Надежду Ивановну с юбилеем. Желает ей

 

крепкого здоровья, счастья и активного долголетия.

 

Организация ветеранов




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 10 квітня 2017   Переглядів:48   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів - ювілярів, 

 

які народилися у квітні 2017 року. 

      Бажає міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення.

 

Халіна Анна Костянтинівна – 85

 

Калмикова Віра Моісеївна – 80

 

Остащенко Надія Іванівна – 80

 

Демченко Віктор Анатолійович – 80

 

Шкоденко Надія Григорівна – 75 




 Дружба, що гартувалася роками!
Автор: Chekardina   Додано: 4 квітня 2017   Переглядів:72   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

Дружба, що гартувалася роками!


З нагоди 30–ти річчя утворення Люботинської міської ветеранської організації, до речі, самої численної в місті, зібралися ветерани з тим, щоб гідно відзначити цю ювілейну дату, яку організував Люботинський міський голова Лазуренко Леонід  Іванович.

Гостями свята були ветерани бойових дій у Другій світовій війні, заступник голови  обласної ради ветеранів України Володимир Степанович Гріневич, голова Бабаївської селищної ради Олександр Васильович Мороз, колишній секретар Бабаївської селищної ради, яка понад 30 років пропрацювала на цій посаді, нині секретар Бабаївської ветеранської організації Любов Валентинівна Орєхова, голова цієї організації Василь Федорович Галоша. Голова Люботинського товариства Союз Чорнобиль України, Микола Володимирович Глущенко, помічник народного депутата України Володимира Михайловича Кацуби Лариса Василівна Гільова.

Люботинський міський голова Л.І.Лазуренко привітав ветеранів, він сказав: «Завдяки  Люботинській ветеранській організації я сьогодні знаходжусь поруч з вами, бо саме ветерани  залучили мене до громадської діяльності. До цього  я приділяв увагу сім’ї та бізнесу.

Коли до мене вперше прийшли представники ветеранської організації, голова Михайло Олександрович Папирін, секретар Ніна Олександрівна Боровицька і учасник бойових дій Другої світової війни Микола Андрійович Рубан, вони запросили мене на спілкування  з ветеранами. З того часу почався тісний, дружній зв’язок . Я зрозумів, що зробив належний, правильний вибір.

На сьогодні я міський голова, ветеран праці. Я вдячний  Люботинській міській  ветеранській організації за те, що  маю можливість брати участь у громадському житті нашого міста. За минулий рік у нашому місті багато чого змінилось. Моя робота і в подальшому буде направлена тільки на громаду. Наші старання будуть направлені на покращення наших дитячих закладів, шкіл, лікарень, наших доріг. У цьому році закінчимо освітлення наших вулиць.

Міський голова і міська рада і в подальшому готові брати активну участь  у життєвій діяльності ветеранської організації і активно допомагати їй. Скажу відкрито, що мені не подобається те приміщення, в якому перебуває ветеранська організація. Будемо сподіватися, що в цьому році буде вирішено це питання і вам буде надане інше приміщення з кращими умовами. Ви цього варті.

Зараз серед нас  знаходяться учасники бойових дій Другої світової війни, я вдячний їм за ратні героїчні подвиги, які вони проявили на фронтах і у відбудові нашого міста в післявоєнні роки».

Леонід Іванович провів церемонію нагороджень. За багаторічну плідну працю, активну життєву позицію, вагомий особливий внесок у розвиток ветеранського руху в м. Люботині та з нагоди 30-річчя з дня заснування ветеранської організації  грамотами виконавчого комітету  були нагороджені: Боровицька Н.О., Барчан Л.К., Зіменко Г.Я., Шинкаренко З.І., Кучерява Л.М., Пархоменко М.Д., Загорулько Г.І., Шульженко В.Б.

Заступник голови обласної ради ветеранів Володимир Степанович Гріневич у своєму виступі зазначив: «Мені дуже приємно бути на цьому великому прекрасному святі, яке відзначає ваша ветеранська організація. Багато років довелося працювати  з Михайлом Олександровичем Папиріним, це була прекрасна людина і я завжди відносився до нього з великою повагою, вивчав досвід його роботи. Також працював з Валентиною Олексієвною Іволгіною – це чудова жінка, яка і зараз у нашій обласній ветеранській організації - член Президіума. Щодо Люботинської міської ветеранської організації - це одна з найкращих ветеранських організацій в області, головою якої є Сергій Іванович Котихін. Я вважаю що заслужено, на прохання міської ради, йому була вручена Подяка від обласної адміністрації на обласному зібранні. Я дуже радий зустрічі з Люботинським міським головою Леонідом Івановичем Лазуренко. З великою увагою слухав його виступ. Мені сподобалися хороші  відносини міської ради з ветеранською організацією. Цей досвід ми будемо намагатися розповсюдити в обласних ветеранських організаціях».

В.С.Гріневич нагородив похвальними грамотами голів первинних ветеранських організацій за багаторічну працю і за те, що працюючи на громадських засадах, вони проводять велику роботу по патріотичному вихованню молоді. Нагороди отримали:  Приходько Н.Ф., Коробська А.І., Карнаух В.І.

Хвилиною мовчання присутні  пом’янули тих, хто пішов із життя.

Помічник народного депутата України В.М. Кацуби Лариса Василівна Гільова передала привітання зі святом, побажала всім миру, добра, злагоди  і любові. Лариса Василівна виконала доручення В.М.Кацуби та вручила Подяки за багаторічну працю, активну участь у громадсько-політичному житті, вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, вихованні молодого покоління в дусі патріотизму та з нагоди 30–річчя заснування Люботинської міської ветеранської організації України Котихіну С.І., Вольвач С.П., Гончаровій Л.П., Кучерявій Л.М.,Трохимовій Г.В.

Маючи доручення від Народного Героя України, голови Харківської обласної організації партії «Відродження», Почесного громадянина м. Люботина Віктора Миколайовича Остапчука, Лариса Василівна нагородила грамотами від обласної організації партії «Відродження» Котихіна С.І., Бабенко Л.Є., Боровицьку Н.О., Єременко О.І., Коробську А.І.

Голова Люботинської ветеранської організації  Сергій Іванович Котихін розповів про те, що в 1965 році ветеранський рух очолив колишній фронтовик Іван Сергійович Доценко. У 1987 році на базі ветеранського руху було організовано ветеранську міську організацію головою, якої був також Доценко І.С., аж по 1995 рік.

З 1995 по 2011 роки ветеранською організацією керував Михайло Олександрович Папирін. З 2011 по 2014 головою Люботинської ветеранської організації була Валентина Олексіївна Іволгіна. Під її керівництвом ветеранська організація стала одною із кращих в області.

Протягом останніх років суттєву допомогу ветеранській організації надали Віктор Миколайович Остапчук, Володимир Михайлович Кацуба, Микола Григорович Уманець, Роман Сергійович Веприцький, Володимир Степанович Гріневич і, передусім, Леонід Іванович Лазуренко - всім низький уклін від ветеранів. Подяками від Люботинської ветеранської організації відзначено учасників бойових дій Олексія Семеновича Теличка, Івана Захаровича Притиченка, Арамаіса Нерсесовича Хачікяна, Федора Денисовича Сахна, Соловей Миколу Васильовича. Подяки також отримали голови первинних ветеранських організацій Любов Афанасіївна Дубровина, Світлана Павлівна Вольвач, Світлана Яківна Білоус, Любов Євдокимівна Бабенко, Галина Василівна Трофімова, Євдокія Іванівна Колесник, Ольга Іванівна Тузко, Надія Іванівна Остащенко.

Валентина Олексіївна Іволгіна сказала: «Я щаслива тим, що в розвитку Люботинської міської ветеранської організації є і моя частина праці. Бажаю всім вам здоров’я, великого щастя, любові ваших рідних, дітей, онуків. Отримую насолоду від того, що мером міста став Л. І. Лазуренко, який любить наше місто, його людей. Ми сьогодні і завтра будемо підтримувати його і той шлях, який він обрав».

Голова Бабаївської селищної ради Олександр Васильович Мороз у своєму виступі зазначив, що дружба між Люботинською ветеранською організацією і Бабаївськими ветеранами зародилася вже давно. Закликав і в подальшому бути в хороших дружніх відносинах, запрошувати на значні події, які будуть відбуватися у Бабаях і місті Люботині. «Ми даємо згоду на приїзд до вас з концертною програмою. Я добре запам’ятав слова вашого міського голови Леоніда Івановича, який сказав: «Я буду працювати тільки на інтереси громади», - продовжив Олександр Васильович та щиро привітав Люботинську міську ветеранську організацію з 30-річчям Дня заснування.

«Важко перерахувати всі ваші добрі справи, ваш життєвий досвід, теплоту ваших сердець - у своєму виступі сказав О.В. Мороз, - ваша активна громадська позиція є найкращим прикладом для усіх нас, а більше за все – для підростаючого покоління. Побільше передавайте свої знання молоді і дітям, діліться своїми спогадами. Давайте поради, розповідайте історичну правду про важкі часи війни і повоєнне лихоліття. Шановні ветерани! На життєвому шляху у кожного із вас було багато важких випробувань. Ви пройшли їх з гідністю і честю».

Олександр Васильович подарував книгу про Бабаї Люботинському міському голові Л.І. Лазуренку і Люботинській ветеранській організації.

Голова Люботинського товариства «Союз Чорнобиль України» Микола Володимирович Глущенко щиро привітав Люботинську ветеранську організацію з ювілеєм.

По закінченню урочистої частини свята Леонід Іванович Лазуренко сказав: «Я впевнений, що наші зустрічі з Бабаївською громадою будуть продовжуватися. Ми будемо зустрічатися з Олександром Васильовичем і разом будувати плани на майбутнє з тим, щоб наші ветеранські організації були кращими на Слобожанщині!»

Із концертною програмою перед ветеранами виступили аматори міста.

 

Микола Пархоменко,

керівник прес-центра РОВ м. Люботина

 

 

Дружба, що гартувалася роками!

Дружба, що гартувалася роками!


Дружба, що гартувалася роками!

 



 «Поезія, мов цілюща вода»
Автор: Chekardina   Додано: 27 березня 2017   Переглядів:77   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

«Поезія, мов цілюща вода»


У переповненій читальній залі Люботинської центральної бібліотеки 21 березня був проведений вечір  «Поезія, мов цілюща вода», присвячений      80-річчю нашого видатного земляка Станіслава Васильовича Шумицького,  який, беззаперечно, лишається єдиним на тлі Люботинської і Караванської історії найобдарованішою людиною свого краю.

Життєвим кредом поета стали рядки:

 

Я залишив вам свій автограф та присвятив скупий куплет.

Я коханого краю біограф і хіба що трохи поет.

 

Сьогодні вони увіковічені на меморіальній дошці Караванської ЗОШ, в якій навчався Станіслав Шумицький. За його життя вийшли друком три збірки – «Ознаки вірності»(1963 рік), «Сорок ударів серця» (1966 рік), «Герої приходять у пісню» (1971 рік). Збірки поета увійшли в самоту і відбили промені натхнення, радості, любові, тривоги, героїзму і людяності. В заході приймали участь:

Віктор Степанович Бойко - голова творчої асоціації літераторів Слобожанщини, «Заслужений працівник культури України», поет, прозаїк, перекладач, лауреат премії Іванова, О.О. Олеся, Нечуй-Левицького, В’ячеслав Романовський - поет автор 17 збірок, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України.

В.Бойко прочитав свої вірші, присвячені С. Шумицькому, поділився спогадами про нього, В. Романовський розповів, що вперше зустрівся із Станіславом у 1965 році: «Уже в ті роки ім’я його багатьом було відомим, оскільки він був людиною комунікабельною, доброзичливою, любив молодь, творчих людей. Наша зустріч затягнулася до другої години ночі. Станіслав любив вірші Володимира Миколайовича Сосюри, читав свої. Дивовижно, що такий молодий хлопець був обізнаний в усьому.  Образливо та шкода, що Станіслав трагічно загинув  з нез’ясованих обставин у свої неповні 37 років. Пригадую ті роки, коли С. Шумицький працював у редакції «Вечірній Харків» літературним редактором. Його шанували і любили редактори за те, що досконально знав  мову, вміло подавав матеріали. Відвідавши Караван, ми були задоволені тим, що є вулиця, яка носить ім’я Станіслава Шумицького».

Лідія Марківна Кучерява до ювілею 80-річчя від Дня народження  поета розпочала готуватися з червня 2016 року.

Вона добре знала Станіслава,  оскільки у Каравані вони були сусідами і він був другом її чоловіка, а ще багато років вона була сусідкою мами поета. Протягом  багатьох років в її архіві зібралося багато матеріалів про життя та творчість поета і цього дня поділилася своїми спогадами, прочитала вірші, з ансамблем «Мрія» виконали пісню, присвячену ювіляру. На зустріч були запрошені однокласники С. Шумицького: Євгенія Андріївна Мирошниченко, Віталій Тихонович Луговий, Іван Андрійович Глушненко. Багато робот з упорядкування альбому поета залишила для Караванської ЗОШ вчитель – філолог  Тетяна Миколаївна Завгородня.

Любов до української мови і літератури у шкільні роки привила Станіславу його найулюбленіша Євдокія Кузьмівна Мякишева. У подальшому в своїх збірках саме їй присвятив декілька віршів. Місцеві поети Почесний громадянин міста Люботина Олександр Георгійович Кібальник і  Кость Петрович Маковійський прочитали свої  вірші, присвячені пам’яті поета. Ансамбль «Сузір’я» під керівництвом Ніни Дацько виконав пісню «Де шуміла ріка». У виконанні Почесного громадянина м. Люботин, заслуженого артиста естрадного мистецтва України Олексія Яковича Еткала пролунала пісня «Пролісок» на слова С.В. Шумицького .

У виступах взяли участь учні 8 –го классу Люботинського НВК № 2 та учениця 10-го классу ЗОШ № 3 Д. Білоус. Син вчительки Євдокії Кузьмівни Мякишевої, Сергій Петрович - професійний музикант виконав декілька пісень, присвячених поетові ювіляру. Поезія - це почуття, драма, історія, біль, досвід, філософія, культура та естетика, інтуїція та містика… Поезія - це доля.

Ми, його земляки, пишаємося тим, що такий поет, як Станіслав Шумицький, прославив Люботин і Караван, став гордістю Слобожанщини.

 

 

«Поезія, мов цілюща вода»

 

 

Микола Пархоменко

-Керівник прес-центру РОВ м. Люботин

Олена Алісова- директор Люботинської центральної бібліотеки. 

 




 Подяка голови Харківської обласної державної адміністрації
Автор: Svetlana   Додано: 23 березня 2017   Переглядів:60   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Подяка голови Харківської обласної державної адміністрації




 Анатолій Дмитрович Шевандін
Автор: Chekardina   Додано: 20 березня 2017   Переглядів:53   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

«Запоминайте нас пока мы есть»

Анатолій Дмитрович Шевандін

 

                     Анатолій Дмитрович народився 20 березн1927 року в селі Вербівка, Вільшанського району, Черкаської області, що  поруч з Моремцями звідки родом Т.Г.Шевченко. Мати  Шевченко Оксана Тимофіївна була ріднею з братом Т.Г.Шевченка , Миколою. Батько , Дмитро Климентович Шевандін був неперевершеним спеціалістом в СРСР по налагодженню і запуску цукрових заводів.

За плечима Анатолія трудове дитинство довоєнного часу, окупація, навчання, післявоєнна мирна праця. Оскільки батькові часто доводилося по роботі  проживати в різних містах то він завжди влаштовував нам належне поселення , щоб бути поруч. Коли Анатолію виповнилось 9 років , батько почав брати його на завод – навчав слюсарній справі. Довелося працювати на багатьох цукрових заводах , зокрема на Вільшанському , Новобиковському, Яготинському. Працюючи на Тростянецькому цукровому заводі, Сумської області закінчив 8 класів. Перед початком Другої світової війни Тростянецький цукровий завод  евакували в Сибір. Батько разом  з ешелоном  відправився до місця призначення. Мати з двома синами залишилася в Тростянці , окупованому фашистськими загарбниками. Коли в 1943 році Анатолію виповнилося 16 років групою з 15 – ти чоловік, своїм ходом, вони добралися до Прохоровки . Благополучно дійшли до селища, в лісі вони займалися заготівлею  древисини для фронту. Звідти молодих хлопців направляють в Магнітогорск. Там  закінчивши ФЗУ працювали на будівництві шостої комсомольської домни . Маючи навики в слюсарній справі Анатолій був призначений  помічником майстра, де йому було присвоєно 6 розряд по цій спеціальності. По закінченню будівництва домни їх направляють до міста Челябінськ на танковий завод де вони збирали башти до танків        Т – 34. Перебуваючи на цукровому заводі  в Воронежській області батько розшукує місце перебування сина Анатолія. Дізнавшись , що той  працює на танковому заводі, звернувся з проханням до керівництва відпустити сина. В1944 році Анатолія призивають до лав  Армії. На Північному Уралі  в 10- й дивізії 45 стрілецького полку оволодів снайперською справою. Через декілька місяців до них прибув старшина з Курганського авіаційного училища з тим щоб відібрати декілька солдат для навчання. До числа відібраних потрапив і Анатолій. Успішно закінчивши училище  він стає пілотом  літака А-2 в чині старшини.  В 1953 році, старшина, Анатолій Шевандін вступає  до Рижського Червонопрапорного вищого інженерно-авіаційного училища.  Після закінчення навчання в 1958 році він отримує звання молодшого лейтенанта і  спеціальність  «Експлуатація і  обладнання літаків».

В 60-х роках Анатолія Дмитровича направляють в Харківське  вище ракетне училище ім.. Крилова де він пропрацював  до 1975 року інженером трьох науково – дослідних лабораторій по ракетах стратегічного призначення. В Люботині проживає з 1993 року.

Дізнавшись про те , що Анатолій Дмитрович демобілізувався з Армії ректор Харківського політехнічного інституту запросив його на роботу , де він працював до 1989 року.

Учасник бойових дій майор Анатолій Дмитрович Шевандін нагороджений : медаллю «За бойові заслуги» в 1955 році . Ветеран  збройних сил , від Президента України  нагорода медаль «Захисник Батьківщини», багатьма ювілейними нагородами.

 

 

Анатолій Дмитрович Шевандін

                                     Микола Пархоменко  керівник прес – центру РОВ м. Люботина.