Звіт міського голови
Автор: Svetlana   Додано: 25 січня 2018   Переглядів:85   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Звіт міського голови

Перед громадою 20 січня 2018 року в приміщенні Харківського центру професійної освіти, що в місті Люботин, відбувся звіт Люботинського міського голови Леоніда Івановича Лазуренка про роботу виконавчих органів ради та комунальних підприємств міста в 2017 році.

У своєму звіті, який відбувався на протязі двох годин, Леонід Іванович зазначив: «Робота Люботинської міської ради, виконавчого комітету та діяльність міського голови насамперед була спрямована на виконання міського бюджету, належне функціонування закладів освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, а також житлово-комунального господарства у сфері надання якісних послуг.

2017 рік для нас розпочався з непростої ситуації.

Згідно з прийнятим Бюджетним кодексом України нам запропонували фінансування наших витрат за комунальні послуги закладів освіти, охорони здоров’я та витрат на електроенергію з місцевого бюджету, а це додатково понад 12 млн. грн.

Перш за все ми поставили перед собою завдання збалансувати бюджет нашого міста і побачити звідкіля нам брати кошти і що ми в спромозі зробити в 2017 році.

На початку 2017 року були певні вагання тому, що у нас була незабезпеченість бюджету близько 7 мільйонів гривень, а ще тому що по розвитку міста у нас незначні кроки.

Довелося вимушено прийняти крайні міри, а саме провести скорочення деяких закладів.

Завдяки цій роботі, яку проводили наші підприємці в першому кварталі, ми уже побачили результат в тому, що наш бюджет вирівнюється і ми маємо можливість працювати і виділяти кошти на розвиток нашої громади. На кінець року ми прийняли рішення про об’єднання двох лікарень і сьогодні ми працюємо в цьому напрямку.

Звіт міського голови

Десь у квітні місяці буде можливість відкрити поліклінічне відділення на базі лікарні, яка була підпорядкована Південній залізниці.

Коли звільниться приміщення поліклініки по вул. Джерелянській, буде можливість розпочати ремонт даного приміщення під дитячий садочок на 120 місць.

Сподіваюсь, що Харківська обласна державна адміністрація та Харківська обласна рада нададуть нам допомогу в фінансуванні цього необхідного для нас закладу.

На ремонт доріг в тому році було витрачено понад 7 мільйонів гривень, що значно менше від потреби.

У прийнятому бюджеті на 2018 рік на ремонт доріг виділено лише 3 мільйони гривень.

Будемо сподіватися, що в цьому питанні нам допоможе область, а вже з того будемо планувати нашу подальшу роботу.

Не приховую, що якщо в нашому місті не запрацює економіка, то взагалі не буде можливості будь-що робити.

Багато також залежить і від громади міста. Від того як ми зможемо співпрацювати буде залежати те, яким буде наше місто.

Для нас усіх це відповідальний час і дуже добре, що є можливість реалізуватися й нашому місту і стати одним з кращих на Харківщині.

Хочу сказати, що по освіті у нас було багато питань. Довелося відремонтувати ті школи в яких на протязі багатьох років не проводилися ремонти. Так в школах № 3 і № 6 проведено ремонт дахів. Зараз вони з чудовими дахами та з добрим теплопостачанням.

Уже з січня цього року розпочаті роботи. По всіх шкільних навчальних закладах міста і дитячих садочках плануємо провести необхідні ремонти до наступного зимового періоду.

Відносно культури хочу сказати про те, що нам вдалося завершити підготовчі роботи, які були необхідні і приблизитися до початку ремонту нашого клубу, який понад 20 років не працював. Довелося звернутися до народних депутатів України, провести зустріч з керівниками Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної ради з питання щодо фінансування ремонту даного закладу.

В нашому місті понад 900 дітей навчається в дитячому будинку творчості. Наше завдання полягає в тому, щоб цей заклад відповідав усім вимогам і бажанням батьків і дітей, і щоб нам було чим пишатися. В комунальному підприємстві нам вдалося розібратися зі свердловинами, які є у нашому місті. Водопровідні труби, які прослужили уже багато років в більшості вже не відповідають ніяким нормам. Тому відшукаємо кошти для їх заміни.

Хочу зазначити, що на даний час зупинилося подальше будівництво полігону побутових відходів – незавершені в приміщенні підготовчі роботи за недостатності фінансування.

Для мене дуже болючим є питання міського перевезення пасажирів, але ще більш воно болюче для громадян, які відчувають на собі ці незручності.

Щоб ви розуміли те, що є міські перевезення, які працюють в межах Люботина і за якість послуг яких несемо відповідальність ми. А є міжміські маршрути Харків-Люботин.

Оскільки послуги міського перевезення не приносять достатніх прибутків, багато водіїв відмовляються від деяких маршрутів використовуючи всі можливі і неможливі закони для того, щоб налагодити до належного стану цю роботу.

Як міський голова прямо скажу, що ми в 2017 році відпрацювали на позитиві. Багато проведено робіт, яких можливо і не видно, але в подальшому вони дадуть належні результати. Наша робота спрямована на те, щоб у нашому місті відбувалися значні зміни на покращення. В цьому напрямку ми і працюємо.

Тільки в тому році нам вдалося поставити для освітлення 800 енергозберігаючих ліхтарів. В цьому році плануємо ще 500. Наше місто буде повністю освітлене, а за витрати на освітлення ми будемо плати так як 3 роки тому назад. Ми на вірному шляху.  Про це я говорив і буду говорити, що мій кабінет у міській раді завжди відкритий для громади. Ми чекаємо ділових пропозицій від громади, розглянемо їх, відпрацюємо і впровадимо для наших людей.»

По закінченню звіту Леонід Іванович відповів на багаточисленні питання громадян нашого міста.

Ветеранська організація м. Люботина вбачає те, що праця міського голови Леоніда Івановича ведеться у правильному напрямку. «Сподіваємося, що депутатський корпус завжди буде Вас підтримувати в усіх Ваших ініціативах.» - сказав голова ветеранської організації м. Люботин Сергій Іванович Котихін.

За сумлінну працю, високий професіоналізм, вміння працювати з людьми, особистий вагомий внесок у розвиток міста Люботина та всебічну підтримку ветеранської організації міста – голова ветеранської організації м. Люботин Сергій Іванович Котихін вручив Леоніду Івановичу Лазуренку Почесну грамоту.

Голова організації «Союз Чорнобиль України» Микола Володимирович Глущенко в своїй короткій промові сказав: «Під керівництвом Леоніда Івановича наше місто помітно стає кращим, поповнюється в усіх сферах його життя. Координаційна рада чорнобильської організації товариства інвалідів «Союз Чорнобиль України», учасники ліквідації аварії на ЧАЕС дякують Вам за всебічну підтримку і допомогу.

Ми знаємо, що у Ваших планах є подальший соціально-економічний розвиток інфраструктури нашого міста. Повністю підтримуємо усі Ваші починання і будемо активно приймати участь у виконанні цих планів. Так тримати! Здоров’я і успіхів Вам, Леоніде Івановичу!»

Микола Пархоменко – ветеран праці.

 

На знімках: Л.І. Лазуренко виступає перед громадою.

                     С.І. Котихін вручає Похвальну грамоту.




 Благодарность
Автор: Svetlana   Додано: 25 січня 2018   Переглядів:51   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Организация ветеранов Украины г. Люботина благодарит за подписку на газету «Трибуна трудящих», «Слово ветерана Харьковщины»:

-депутата городского совета г. Люботина Бабенко Владимира Петровича – по 1 эк.

 

С уважением председатель организации ветеранов Украины г. Люботина

Сергей Котыхин

 

 




 Благодарность
Автор: Svetlana   Додано: 25 січня 2018   Переглядів:54   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Организация ветеранов Украины г. Люботина благодарит за подписку на газету «Слово ветерана»:

-мера г. Люботина Лазуренко Леонида Ивановича – 31 эк.

-директора фирмы «Лазурит» Кривонос Яну Леонидовну – 20 эк.

-директора завода Продтовары Кокорина Александра Ивановича – 20 эк.

-директора ЧП Терекон Охотникова Александра Евгеньевича – 20 эк.

-директора ДПМПД Ежевый Евгения Анатольевича – 10 эк.

-директора Караванского завода кормовых дрожжей – Гладуха Владимира Николаевича – 10 эк.

-депутата городского совета г. Люботина Ткаченка Петра Александровича – 5 эк.

 

С уважением председатель организации ветеранов Украины г. Люботина

Сергей Котыхин

 




 На 92 –му році пішов з життя участник бойових дій Олексій Семенович Теличко
Автор: Svetlana   Додано: 16 січня 2018   Переглядів:134   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

 

 

Люботинська міська рада, виконком Люботинської міської ради та організація ветеранів України міста Люботина з сумом повідомляє про те,

що 14 січня 2018 року, на 92 році

пішов з життя видатний люботинець, учасник бойових дій,  

Теличко Олексій Семенович.   

 

Все життя він присвятив служінню народу.

В 1943 році,  17 річним юнаком Теличко О. С. пішов на фронт. Дійшов до Берліна, брав палац Вільгельма, Бранденбурзькі ворота. Після закінчення війни його служба продовжувалася до 1947-го року.

У мирні роки Олексій Семенович багато сил віддав праці на залізниці – працював бригадиром, майстром,

машиністом пересувних електростанцій. На Південній залізниці пам’ятають Олексія Семеновича і пишаються своїм ветераном. На його залізничному кітелі було багато нагород за ратну та мирну працю. Серед них ордени Слави ІІІ ступеня, Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі «За бойові заслуги», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною».

 

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного.




 Нелегкий життєвий шлях
Автор: Chekardina   Додано: 9 січня 2018   Переглядів:81   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Нелегкий життєвий шлях

Нелегкий життєвий шлях

 

Іван Ілліч Лебідь народився в селі Черемушна Валківського району Харківської області 28 грудня 1932 року в сім'ї звичайних селян.

До 1941 року навчався в Черемушанській школі.

Звістка про Другу світову війну припинила подальше навчання.

За зброю взялися всі: селяни, робітники, інтелігенція - кращі сини і дочки своєї Батьківщини.

Далі розповідає про себе та батьків сам Іван Ілліч Лебідь:

«В роки Другої світової війни наше село Черемушна було повністю окуповане німецькими загарбниками.

У Черемушні і навколишніх селах діяв партизанський загін, який не давав спокою окупантам.

У воєнні роки батька було призвано до лав Червоної армії. Під Дніпропетровськом він потрапив у німецький полон. До матері надійшла звістка про те, що її чоловік перебуває в німецькому полоні в місті Кривий Ріг. Два рази з Черемушної до Кривого Рогу мати ходила пішки з надією визволити батька з полону. Кожного разу вона просила німецьких офіцерів відпустити мого батька. І останній похід був самим результативним. Їй довелося обманним шляхом, буквально з під носа німецьких охоронців, викрасти полоненого чоловіка.

В нашому селі німці жили в будинках, які ще не встигли спалити. А нам - звичайним селянам, доводилося переховуватися в окопах. Особливо переховувалися чоловіки, яких німці зразу ж вбивали, якщо впіймають. Жінок та дітей німці ображали, але не вбивали.

З будинків, які стояли недалеко від окопів, в яких ми переховувалися, було чути невнятні  пісні захмілівших окупантів. Одного ранку вони прийшли й до нас. З одного окопу витягли батька, матір, мене, з іншого, що був поруч – мого дядька, його дружину з дітьми і разом з іншими селянами нас повели до лісу де знаходився німецький штаб…

По дорозі до лісу мати мені прошепотіла: «Від батька ми нікуди навіть на крок не відійдемо. Будуть розстрілювати, то нехай заодно і нас. Все одно нам без нього не жити.». І я поглянувши на матері в очі зрозумів, що це все, ми йдемо помирати. Але гітлерівцям не вдалося нас розстріляти. В той момент коли нас вели до лісу, міна впала прямо під ноги німецького офіцера, який йшов попереду нас. Німецький офіцер загинув відразу ж на місці, а ми залишилися живими. Чи таке співпадіння, чи доля, але ця міна врятувала наші життя…

Уже в 1943 році в Черемушній стали відчутні наступи Червоної армії на фашистських загарбників. Німці поспішно готувалися відступати.  

Важким і тернистим був шлях до цього світлого дня... Всі хати в селі були спалені, сільське населення було повністю розграбоване німецькими загарбниками.

Через півроку після звільнення з полону, батька знову було призвано до лав Червоної армії. Він служив у Харкові, брав активну участь у відбудові мостів міста. В 1977 році батько помер.

Багато різних злочинів на совісті фашистських катів та їх поплічників, що вони скоїли в часи окупації. Досі про це пам’ятають корінні жителі Черемушної.

Не минуло лихо й нашої сім'ї. Відступаючи окупанти вщент спалили нашу хату і всі забудови, що були в дворі. Забрали все, що роками наживали мої батьки не залишивши навіть шматка хліба.

Зранена і спалена земля з нетерпінням чекала дбайливих господарських рук…».

Перші повоєнні роки порадували всю громаду. Байдужих не було. Навіть малі діти працювали в полі. Іван Лебідь з ранніх років працював в колгоспі села Черемушна: пас корів, був погоничем коней у жатці, збирав колоски, працював на різних сільськогосподарських роботах.

В 1949 році сім’я переїхала на постійне місце проживання до міста Люботина.

Тут Іван Лебідь і продовжив навчання у школі. 

В рядах Радянської армії довелося служити в морфлоті Кронштадта. При проходженні чергового медичного огляду, медичною комісією був визнаний непридатним для подальшої служби. Іван Лебідь був переведений на будівництво до міста Ленінград.

Після закінчення військової служби понад 20 років відпрацював на Харківському турбінному заводі машиністом тепловоза. В Люботині працював електриком та радистом Люботинського радіовузла. Загальний стаж роботи 36 років.

Іван Ілліч - ветеран праці, разом з дружиною Галиною Марківною виховали двох дітей, мають двох онуків.

Голова Люботинської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін від імені Люботинського міського голови Леоніда Івановича Лазуренка та від імені Ради ветеранів України м. Люботина щиро привітав Івана Ілліча з 85-тирічним ювілеєм. Побажав міцного здоров’я, невичерпної життєвої енергії, щастя та оптимізму. «Хай збудуться Ваші мрії, задуми і сподівання, а бадьорість духу, добрий настрій і життєва наснага залишається з Вами на довгі роки!» - побажав Сергій Іванович.

 

 

На знімку С.І. Котихін і І.І. Лебідь

 

М. Пархоменко – керівник прес-центру

РОВ м. Люботин  

 




 Л. Кучерява - «виспівує і вимальовує» красу, що її оточує
Автор: Chekardina   Додано: 4 січня 2018   Переглядів:134   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Л. Кучерява - «виспівує і вимальовує» красу, що її оточує

 

Кожна людина носить в собі Божу іскру. Талант. Однак, проявити його, показати світові може не кожен. Чи то обставини так склалися, чи то брак часу або ресурсів. Кучерява Лідія Марківна не з таких. Не нарікаючи на обставини, вона «виспівує і вимальовує» красу, що оточує. І щедро дарує людям.


Палали соняхи яскраво,

 Жовтіли  сонцем пелюстки.

Легенький вітер кучеряво,

Торкався квітів залюбки.

 

Л. Кучерява - «виспівує і вимальовує» красу, що її оточує

 

Про осінь багато писали,

Поезій, романів, пісень.

Чудові пейзажі втішали

Художників в сонячний день.

А як не писати про неї?

Ліси, мов палітра ясна.

 І осінь крокує землею,

Золотава, барвиста вона.

 

Л. Кучерява - «виспівує і вимальовує» красу, що її оточує

 




 ПОДЯКА
Автор: Svetlana   Додано: 29 грудня 2017   Переглядів:71   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

       Координаційна Рада громадської  організації Люботинське товариство інвалідів «Союз Чорнобиль України», учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, сім’ї чорнобильців м. Люботина щиро вітають Люботинського міського голову Л.І.Лазуренка, заступників міського голови О.В.Іващенка та В.В. Рубана, секретаря Люботинської міської ради В.І.Гречка, працівників відділів Люботинської міської ради з Новорічними та Різдвяними святами та зичуть міцного здоров’я, здійснення професійних планів, особистих бажань. Нехай Новий рік принесе вам добробут, благополуччя, родинне тепло та злагоду, щирих друзів, повагу й любов рідних, близьких вам людей.

Голова Люботинського громадської  організації Люботинське товариство інвалідів «Союз Чорнобиль України»

                                                                                         М.В.Глущенко

 




 Поздоровлення
Автор: Svetlana   Додано: 28 грудня 2017   Переглядів:68   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Поздоровлення




 22 грудня були підведені підсумки роботи Ради ветеранів Люботинського вузла
Автор: Svetlana   Додано: 27 грудня 2017   Переглядів:78   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

22 грудня були підведені підсумки роботи Ради ветеранів Люботинського вузла.

   Присутні були голови первинних організацій вузла. Запрошено було депутата міської ради Бабенко В.П., голову ради ветеранів РПЧ-4 - Карнаух І.В., і Голова Ради ветеранів станції Люботин Дудник Н.С., поділилися досвідом роботи, намітили план роботи на наступний рік.

22 грудня були підведені підсумки роботи Ради ветеранів Люботинського вузла

   У грудні місяці відмітили дні народження голова ради ветеранів відділкової лікарні станції Люботин Федяй Г.Я., голова ради ветеранів станції Мерчик Бабенко К.І., Голова ради ветеранів РПЧ-4, Карнаух І.В., яким депутат міської ради Бабенко В.П. вручив квіти та побажав міцного здоров’я.

  Головою міської Ради Лазуренко Л.І. та головою міської ради ветеранів Котихіним С.І. були поздоровлені всі члени нашого вузла.

Голова ради ветеранів Люботинського вузла Охотнікова Г.Ф.




 Зустріч ветеранів зі школярами
Автор: Svetlana   Додано: 26 грудня 2017   Переглядів:82   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Зустріч ветеранів зі школярами

    При Люботинській загальноосвітній школі №4 працює клуб «Цікаві зустрічі». До нього приходять дітки різних класів з тим , щоб зустрітися  з ветеранами війни, які в спромозі розповісти про різні події та факти з пережитого, бачили багато на своєму шляху і охоче поділяться своїми спогадами. 

Зустріч ветеранів зі школярами

   На цьогорічне свято День збройних сил України організаторами проведення зустрічі були: заступник директора з виховної роботи  Вікторія Олексіївна Шульженко, класні керівники, голова Люботинської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін, голова ветеранської організації  по роботі з молоддю Галина Василівна Трофимова.  До присутніх  з короткою промовою звернувся Сергій Іванович:

    Шановні освітяни, школярі! Насамперед щиро вітаю Вас з Днем збройних сил України і повідомляю , що ветерани Другої світової війни  передали естафету нам, ветеранам праці, дітям війни. Це тому ,що ветеранів бойових дій  в нашому місті залишилося всього 9 чоловік. В сьогодні, на цю зустріч запрошений один із них, ветеран бойових дій, люботинець, старший лейтенант Олександр Іванович Голіков. Також на зустріч запрошено Пархоменко Миколу Дмитровича, який є дитиною війни, Почесним громадянином міста Люботин, членом Національної спілки журналістів України, керівником  прес-центру РОВ міста Люботина.

Слово надається ветеранові Другої світової війни, ветерану праці О.І.Голікову.

- Народився я на Сумщині 14 травня 1927 року. Після закінчення 8 класів працював у колгоспі «Гігант».19 листопада 1944 року був призваний на військову службу в 49-й стрілково – зенітний  полк , що базувався у місті Кунгур, що не Уралі. В січні 1945 року після прийняття присяги був направлений на Перший Далеко - Східний фронт в Манжурію в склад 5 армії окремо зенітно – кулеметну роту. Довелося брати участь у боях проти японських імперіалістів і розгромі в Манжурії  квантунської армії.  По закінченні бойових дій, на станції Чачанза нас приєднали до окремого 168 зенітно – кулеметного девіз іона. Служив командиром взвода в званні старший сержант. В 1951 році закінчилася для мене військова служба, розпочалась трудова діяльність. Багато років трудився в Локомотивному депо станції Люботин. На початку кочегаром на паровозі  потім машиністом парового крана. Груди старшого лейтенанта прикрашають нагороди  орден Вітчизняної війни, медалі «За мужність», «За перемогу над Японією», «За перемогу над Германією» та 15 ювілейних медалей.

Далі слово надається Пархоменко М.Д:

- Життєвий шлях мій почався в селі Очеретувате, Семенівського району, Полтавської області де я народився 15 серпня 1936 року. Разом з батьками діти війни були свідками, як німецькі солдати  підпалювали хати, школи, клуби, знищували патріотів. На все життя запам’яталися йому 1946-1947 роки, коли  помирали заморені голодом односельці. В 16 років вступив до Харківського залізничного училища №3, після закінчення якого працює слюсарем по ремонту паровозів 4-го розряду в паровозоремонтному депо станції Дьома, Уфимської залізниці. В 1957 році був призваний у ряди Радянської Армії де здобув професію шофер – електромеханік. Пісдя закінчення служби повертається в своє рідне село, працює там радистом колгоспного радіовузла. В 1963 році разом з дружиною переїздить на постійне місце  проживання  до Люботина. Журналістську роботу розпочав в 1984 році в Харківській районній газеті  «Трибуна трудящих» редактором відділу фотоілюстрацій. За 25 років у газеті було опубліковано близько 6000 фоторобіт, зроблено понад 20 персональних фотовиставок. Ось декілька головних відзнак і нагород Миколи Дмитровича медаль «За освоєння цілинних і залежних земель», знак «Переможець соціалістичного змагання», медаль «Ветеран праці» і багато Почесних грамот.

Гості відповіли на багато чисельні запитання учителів та учнів. По закінченню зустрічі  ветеранам було вручено квіти.

 

                          Галина Трофимова – голова ветеранської організації по роботі з молоддю