З. М. Смірновій – 80 !
Автор: Chekardina   Додано: 18 червня 2020   Переглядів:146   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

З. М. Смірновій – 80 !


Зінаїда Миколаївна народилася 18 червня 1940 року на Уралі в місті Картали. Після закінчення середньої школи, працювала диспетчером у військовій частині, звідти переїхала до Узбекистану, де влаштувалась на роботу в управління автогосподарства комірницею.

Там же вийшла заміж і в 1988 році подружжя переїхало на постійне місце проживання в м. Люботин. До виходу на пенсію працювала на Харківському заводі «Радіодеталь». Загальний стаж роботи – 29 років. Зараз виконує обов’язки замісника голови квартального комітету.

Організація ветеранів України м. Люботина щиро вітають іменинницю, бажають довгих років життя, чистого неба та шани від близьких і рідних. Хай життєві гаразди та підтримки близьких людей будуть надійним талісманом Вашої долі!

 

З. М. Смірновій – 80 !




 З глибоким сумом...
Автор: Chekardina   Додано: 16 червня 2020   Переглядів:233   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

 

З глибоким сумом...

 

12 червня 2020 року на 78 році пішов із життя ветеран праці, дитя війни


Никифоров Микола Олексійович.


Микола Олексійович до останніх днів свого життя був головою первинної ветеранської організації міста Люботина. Довгі роки був головою квартального комітету № 59 та неодноразово нагороджувався грамотами і подяками.

Організація ветеранів України міста Люботин висловлює глибокі співчуття рідним та близьким покійного.

 




 Галині Демидівні Барчан - 95 років!
Автор: Chekardina   Додано: 2 червня 2020   Переглядів:155   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Галині Демидівні Барчан - 95 років!

Свій ювілейний 95 рік нещодавно відсвяткувала Галина Барчан.
За дорученням міського голови Леоніда Лазуренка голова Організації ветеранів м. Люботин Сергій Котихін привітав Галину Демидівну з днем народження й побажав міцного здоров’я та завжди залишатися такою ж доброю й бадьорою людиною, і надалі бути для нас прикладом оптимізму і працелюбності.
Народилася ювілярка у місті Люботині, закінчила середню школу № 4.
У 1942 році п’ятнадцятилітньою дівчиною була примусово вивезена до Німеччини, де у місті Вупперталь працювала на фабриці.
У 1945 році союзницькі війська звільнили Галину, і вона деякий час перебувала у таборі для переміщених осіб у місті Кельні. Другого вересня 1945 року змогла повернутися на батьківщину, і згодом влаштувалася на роботу у вагоноремонтне депо. Із 1950 до 1954 року працювала на Люботинському хлібзаводі.
З 1955 року продовжила трудову діяльність в системі громадського харчування залізниці – дорбуфеті в кондитерському цеху, а після закінчення курсів у м. Києві працювала майстром-кондитером та майстром кондитерського цеху.
За сумлінну працю неодноразово нагороджувалася багатьма Почесними грамотами, Подяками і грошовими преміями. На пенсію Галина Демидівна вийшла у 1980 році.
Багато уваги приділяє вона своїй сім’ї, дуже любить поратися по господарству, обробляти город.
Ювілярка має двох дітей, двох онуків та чотирьох правнуків.
Приєднуємося до щирих вітань і бажаємо зустріти віковий ювілей у доброму здоров’ї та настрої.




 Подяка
Автор: Svetlana   Додано: 19 травня 2020   Переглядів:189   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Подяка

Організація ветеранів України м. Люботин щиро дякує керівництву Благодійного фонду «Від серця до серця» та особисто Анні Матченко, Роману Соболь та Дмитру Смерчинському за вітання ветеранів війни нашого міста із 75-літтям Перемоги у Другій світовій війні та вручення ветеранам продуктових наборів.

 

Сергій Котихін, голова Організації ветеранів України м. Люботин  




 Полет в бессмертие
Автор: Chekardina   Додано: 8 травня 2020   Переглядів:156   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Накануне юбилея 75-летия Победы посвящаю своим дедам-победителям Падалка Андрею Петровичу, Падалка Ивану Филипповичу, Сафронову Александру Федоровичу и всем ветеранам Второй Мировой войны.

 

Полет в бессмертие


Уходят победители от нас,

Уходят в неизведанные дали.

Великий подвиг совершив для нас,

Своею храбростью и духом вы не пали.

   Уходит поколение незримо,

   Уходит, растворяясь вглубь, в века.

   И я пойду сквозь обелисков мимо,

   С висками поседевшими слегка.

Мы встретимся со всеми снова в далях,

В бессмертие шагнув, как будто в бой.

Оденем мы мундиры все в медалях.

И выпьют все за нас, за упокой.

   Там в вечности мы встретимся все вместе,

   И я увижу тех, кого не зрил.

   Мы встретимся на миг – родня на месте –

   Кто строил Днепро ГЭС, а кто служил.

Вы смотрите на нас все из легенды,

Из желтых фотографий на меня.

Весенние творители Победы,

Восставшие из пепла и огня.

   Не сломленные и не покоренные бойцы

   С Левобережья шли на Запад, наступали.

   В атаку шли безусые юнцы,

   Что высечены из мрамора и стали.

Пройдут года, и мы исчезнем навсегда,

И зарастут холмы травою пышной.

И будем наблюдать мы с высока,

И любоваться садом, спелой вишней.

   Уходять ветераны той Победы,

   Но главное, чтоб люди взяли в толк.

   Уйдут деды, участники Победы,

   Уйдут до одного в бессмертный полк.

Уходит поколение от нас,

Уходять победители незримо.

И я скажу им в свой последний час:

«За то, что победили – вам спасибо!»

 

 

Организация ветеранов Украины г. Люботин

Падалка А.А., пенсионер МВД

 

 

 

 

 

 




 Організація ветеранів України м. Люботин щиро вітає Анатолія Івановича Теличка із ювілейним 80 днем народження!
Автор: Svetlana   Додано: 12 квітня 2020   Переглядів:217   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Організація ветеранів України м. Люботин щиро вітає Анатолія Івановича Теличка із ювілейним 80 днем народження!

Організація ветеранів України м. Люботин щиро вітає Анатолія Івановича Теличка із ювілейним 80 днем народження!

Анатолій Іванович народився 13 квітні 1940 року в селі Огульці Валківського району Харківської області. У 1948 році пішов до першого класу, і школу закінчив у 1957 році. Цього ж року влаштувався на роботу на Харківський канатний завод.

Із 1959 по 1962 рік знаходився у Збройних Силах, де проходив службу в авіації. Рік навчався курсантом у школі молодших авіаційних спеціалістів у м. Узин Київської області, після закінчення якої проходив службу в авіаполку в м. Житомирі, а потім у місті Улан-Уде Забайкальського військового округу.

Після демобілізації повернувся на канатний завод, і за рекомендацією заводу був направлений працювати в органи Міністерства внутрішніх справ. Із 1963 по 1991 роки працював у Лінійному відділенні станції Люботин на різних посадах: в ОБХСВ, карному розшуку, був заступником начальника відділення. Паралельно із роботою у період із 1965  по 1967 роки навчався у Львівській спеціальній школі міліції МООП, де отримав спеціальність юриста.

У 1991 році за вислугою років пішов на заслужений відпочинок. Обраний головою Ради ветеранів Лінійного відділення міліції станції Люботин.

Має 10 державних нагород.

У Анатолія Івановича прекрасна сім’я – дружина Валентина Олексіївна, син Владислав, який працює у Локомотивному депо ст. Люботин, та онуки – Богдан і Ігор.  

Бажаємо шановному ювіляру, щоб не зменшувалися сили і витривалість, і щоб дав Бог на землі ще багато світлих днів та щасливих років.

 

 




 Організація ветеранів України м. Люботин вітає Михайла Федоровича Безуглого із ювілейним 70 днем народження!
Автор: Svetlana   Додано: 8 квітня 2020   Переглядів:200   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Організація ветеранів України м. Люботин вітає Михайла Федоровича Безуглого  із ювілейним 70 днем народження!

Організація ветеранів України м. Люботин вітає Михайла Федоровича Безуглого  із ювілейним 70 днем народження!

Михайло Федорович народився 9 квітня 1950 року у селищі Караван Харківської області у сім’ї робітників. Батько – Федір Сергійович працював на Харківському механічному заводі робітником, а мати – Олександра Тарасівна – апаратницею на Караванському спиртзаводі.

У 1957 році пішов до першого класу Караванської восьмирічної школи, і після 8 класу паралельно навчався у вечірній школі робочої молоді та  у Харківському профтехучилищі, де отримав спеціальність слюсар-інструментальник.

Після закінчення училища працював за спеціальністю на Харківському турбінному заводі, далі – у Люботинському підсобному господарстві у вуглекислому цеху.

Із 1968 року проходив службу у воєнно-морському флоті. Під час служби закінчив курси офіцерів запасу і отримав звання молодшого лейтенанта.

Після демобілізації у 1971 році був прийнятий на посаду інспектора карного розшуку при Лінійному відділу міліції ст. Люботин.

У 1972 році був направлений на навчання у Донецьку спеціальну школу, а в 1978 році вступив на заочне відділення Харківського юридичного інституту.

Працював на посадах інспектора ОБХСВ, начальника Лінійного відділення міліції ст. Люботин, старшого дільничного інспектора у Краснокутському РВВС.

У 1994 році звільнився за вислугою років у званні майора міліції.

Щиро вітаємо  шановного Михайла Федоровича з днем народження і бажаємо, щоб у родині завжди панували тепло, радість, затишок та здоров’я. 




 С. П. Чертьонковій – 80!
Автор: Chekardina   Додано: 3 квітня 2020   Переглядів:184   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

С. П. Чертьонковій – 80!


4 квітня святкує свій ювілей, День народження, жителька м. Люботина Світлана Петрівна . Чертьонкова.

Рада організації ветеранів міста Люботина щиро вітають ювілярку, дитину війни зі святом і бажають:


Хай доля дарує Вам довгого віку,
Щоб радість, здоров’я Ви мали без ліку,
Щоб були щастям, достатком багаті,
Печалі і лиха  не знали у хаті,
Хай радість в серці весною процвітає,
Хай Матінка Божа на крилах тримає,
Хай Бог ще здоров’я і сили дає,
Зозуля сто років життя накує,
Хай Господь дарує надію й тепло,
На многії літа, на щастя й добро.

 




 І. П. Свириденку – 90!
Автор: Chekardina   Додано: 30 березня 2020   Переглядів:174   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

І. П. Свириденку – 90!

І. П. Свириденку – 90!

Іван Петрович народився 30 березня 1930 року в селі Голінка, що на Сумщині.

У роки Другої Світової війни брати пішли на фронт, а малолітній Іванко залишився працювати в колгоспі.

У 1944 році батько й мати померли, і добрі люди допомогли сироті пережити голодні 1946-1947 роки.

Іван закінчив 7 класів, а потім фабрично-заводське училище, де здобув професію турбініста парових машин.

У 1950 році був призваний до лав армії, після демобілізації повернувся у рідні краї, де у місті Червонозаводському працював на цукровому заводі, а згодом на спиртовому комбінаті.

Одружився у 1955 році  і вступив до Лохвицького технікуму харчової промисловості, після закінчення якого до 1976 працював на посаді турбініста Лохвицького спирткомбінату та старшим машиністом турбін.

Почав навчатися на заочній формі навчання у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, після успішного закінчення у 1981 році  отримав спеціальність інженера-механіка.

Із грудня 1966 по вересень 1970 роки працював старшим інженером-механіком Кленівського спиртзаводу у Харківській області, далі – на посаді інженера-технолога, старшого інженера-механіка та головного інженера Кленівського спиртзаводу.

У 1977 році разом із сім’єю переїхав на постійне проживання до селища Караван.

Із квітня 1977 по лютий 1978 року – головний механік Караванського заводу кормових дріжджів у м. Люботин.

Із лютого 1978 по лютий 2007 року працював директором ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» міста Люботина.

Його здібність, енергійність, наполегливість і відповідальність знадобилися на новому підприємстві.

У 1985 році на ВДНГ у м. Москві Україна представляла макет Караванського заводу кормових дріжджів і отримала почесне друге місце, срібну медаль, а керівник заводу нагороджений медаллю ВДНГ «Фахівець профільного виробництва». Уже у 1991 році завод кормових дріжджів стає головним підприємством Харківського обласного виробничого об’єднання по птахівництву.

На цьому ж заводі працювала дружина Івана Петровича Віра Олександрівна, син Сергій із дружиною Світланою. Загальний робочий стаж сім’ї Свириденків становить 140 років.

Під час керівництва підприємством, Іваном Петровичем було суттєво покращено інфраструктуру селища: збудовано дитячий садочок на 90 місць, чотири багатоквартирні будинки на 141 квартиру, глибоководну свердловину, введені в експлуатацію очисні споруди, заасфальтовано центральну дорогу в селищі. Постійну турботу підприємство виявляло про мешканців міста: допомагало міській раді, школі, садочку; працівники мали можливість за рахунок підприємства оздоровлюватися на морі. Також співробітники отримали земельні ділянки для використання їх під дачі.

Загальний стаж роботи ювіляра становить 57 років. Зараз Іван Петрович перебуває на заслуженому відпочинку, але не зважаючи на свій поважний вік, веде активний спосіб життя і допомагає місцевій громаді.

Він – шанована людина в селищі Караван та місті Люботині, є Почесним громадянином м. Люботина, його ім’я занесене до книги «500 впливових особистостей ХХІ століття».

 

Голова міської ради Леонід Лазуренко, виконавчий комітет, Організація ветеранів України м. Люботин, мешканці Каравана, працівники заводу щиро вітають зі славним ювілеєм шановного Івана Петровича і зичать здоров’я, удачі, сімейного затишку і добробуту.

Тож дозвольте в день такий святковий

Побажати щастя, радості в житті!

Щоб не знали горя Ви ніколи,

І до 100 років Ви для нас жили!

Микола Пархоменко - керівник прес-центра РОВ м. Люботин

 




 І. П. Свириденку – 90!
Автор: Chekardina   Додано: 30 березня 2020   Переглядів:184   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

І. П. Свириденку – 90!

І. П. Свириденку – 90!

Іван Петрович народився 30 березня 1930 року в селі Голінка, що на Сумщині.

У роки Другої Світової війни брати пішли на фронт, а малолітній Іванко залишився працювати в колгоспі.

У 1944 році батько й мати померли, і добрі люди допомогли сироті пережити голодні 1946-1947 роки.

Іван закінчив 7 класів, а потім фабрично-заводське училище, де здобув професію турбініста парових машин.

У 1950 році був призваний до лав армії, після демобілізації повернувся у рідні краї, де у місті Червонозаводському працював на цукровому заводі, а згодом на спиртовому комбінаті.

Одружився у 1955 році  і вступив до Лохвицького технікуму харчової промисловості, після закінчення якого до 1976 працював на посаді турбініста Лохвицького спирткомбінату та старшим машиністом турбін.

Почав навчатися на заочній формі навчання у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, після успішного закінчення у 1981 році  отримав спеціальність інженера-механіка.

Із грудня 1966 по вересень 1970 роки працював старшим інженером-механіком Кленівського спиртзаводу у Харківській області, далі – на посаді інженера-технолога, старшого інженера-механіка та головного інженера Кленівського спиртзаводу.

У 1977 році разом із сім’єю переїхав на постійне проживання до селища Караван.

Із квітня 1977 по лютий 1978 року – головний механік Караванського заводу кормових дріжджів у м. Люботин.

Із лютого 1978 по лютий 2007 року працював директором ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» міста Люботина.

Його здібність, енергійність, наполегливість і відповідальність знадобилися на новому підприємстві.

У 1985 році на ВДНГ у м. Москві Україна представляла макет Караванського заводу кормових дріжджів і отримала почесне друге місце, срібну медаль, а керівник заводу нагороджений медаллю ВДНГ «Фахівець профільного виробництва». Уже у 1991 році завод кормових дріжджів стає головним підприємством Харківського обласного виробничого об’єднання по птахівництву.

На цьому ж заводі працювала дружина Івана Петровича Віра Олександрівна, син Сергій із дружиною Світланою. Загальний робочий стаж сім’ї Свириденків становить 140 років.

Під час керівництва підприємством, Іваном Петровичем було суттєво покращено інфраструктуру селища: збудовано дитячий садочок на 90 місць, чотири багатоквартирні будинки на 141 квартиру, глибоководну свердловину, введені в експлуатацію очисні споруди, заасфальтовано центральну дорогу в селищі. Постійну турботу підприємство виявляло про мешканців міста: допомагало міській раді, школі, садочку; працівники мали можливість за рахунок підприємства оздоровлюватися на морі. Також співробітники отримали земельні ділянки для використання їх під дачі.

Загальний стаж роботи ювіляра становить 57 років. Зараз Іван Петрович перебуває на заслуженому відпочинку, але не зважаючи на свій поважний вік, веде активний спосіб життя і допомагає місцевій громаді.

Він – шанована людина в селищі Караван та місті Люботині, є Почесним громадянином м. Люботина, його ім’я занесене до книги «500 впливових особистостей ХХІ століття».

 

Голова міської ради Леонід Лазуренко, виконавчий комітет, Організація ветеранів України м. Люботин, мешканці Каравана, працівники заводу щиро вітають зі славним ювілеєм шановного Івана Петровича і зичать здоров’я, удачі, сімейного затишку і добробуту.

Тож дозвольте в день такий святковий

Побажати щастя, радості в житті!

Щоб не знали горя Ви ніколи,

І до 100 років Ви для нас жили!

Микола Пархоменко - керівник прес-центра РОВ м. Люботин