НЕПОКОРЕНА ЛЮБОТИНКА
Автор: Chekardina   Додано: 31 серпня 2016   Переглядів:254   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

НЕПОКОРЕНА  ЛЮБОТИНКА

         Катерина Ілївна Кущенко ,народилася  в місті Люботині 1 грудня 1926 року.

Нелегка доля дісталася 15-ти річній дівчині, яка щойно закінчила 7 класів. В окупованому фашистськими загарбниками місті солдати і поліцаї хапали молодь грузили їх в ешелони  й відправляли на каторжні роботи до Німеччини. На сльози й прохання батьків відпустити арештованих не звертали уваги. Катерині разом з земляками в Німецькому концтаборі довелося витримати знущання фашистських нелюдів. Світовий день доводилося непосильно працювати за межами табору, а на ніч заганяли в концтабір обнесений колючим дротом.

Не дивлячись на те що приходилося виконувати тяжкі роботи харчування було з різних відходів,що призвело  до того що люди  були такими виснаженими та худими, що їхні кістки  і ребра були обтягнуті шкірою. Люди були доведені до відчаю. Катерина в концтаборі допомагала  пораненим полоненим нашим бійцям за що за часту  попадала в тюрму, терпіла побої. Ось шрам на правій руці-показує Катерина Ілївна , це «подарунок» від німецького спостерігача, який прикладом потрощив руку,за те що не в спромозі була везти візок вщент заповненого будівельним матеріалом. Така « пам’ять» збереглася  у жінки до досягнення 90-річного віку.

Після визволення 1945 року ,нашими військами з концтабору,працювала при військовій частині перекладачем. Шкільні знання німецької мови і перебування в концтаборі знадобилися в подальшому житті.

В військовій частині познайомилася з хлопцем родом з Казахстану, там же й одружилися. Після демобілізації він запропонував поїхати до нього на батьківщину для постійного місця проживання. Прожили вони там 4-ри роки.

Та любов до  рідного міста Люботина,до рідних, друзів зробила своє. Учасник  бойових дій Катерина Ілївна Кущенко повертається додому.

26  років відпрацювала при службі «швидкої допомоги».

Та недовго прийшлося жити з коханим чоловіком. Всього 10 років. Військова контузія дала про себе знати-він пішов із життя.

Донька і син , троє правнуків пишаються Катериною Ілївною, зичать їй доброго здоров’я і всяких гараздів.

Люботинська міська ветеранська організація завжди намагається допомогти людям такого віку.

26 вересня 2016 року голова міської ветеранської організації Котихін С.і. та керівник прес-центру Пархоменко М.Д. в знак незалежності 25- річчя України вручили подарунок Катерині Ільївні від народного депутата України Кацуби В.М.

                  Миколо Пархоменко- керівник прес-центру

                 РОВ м. Люботин

 


 

НЕПОКОРЕНА  ЛЮБОТИНКА

 




 Богатирський турнір
Автор: Chekardina   Додано: 31 серпня 2016   Переглядів:238   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Богатирський  турнір

         23 серпня в затишному куточку на березі річки Сіверський Донець міста Чугуєва було проведено богатирський турнір з важкої атлетики на призи міського голови м.Чугуєва  Галини Миколаївни Мінаєвої.  

       Організаторами цього дійства був місцевий клуб «Скіф». Брали участь у змаганнях спортсмени з різних районів та міст Харківщини- всього 10 чоловік. Самими активними були спортсмени міста Люботина.Саме вони грали першу скрипку в цьому богатирському багатоборстві.

      Переможцем серед відомих силачів став наш земляк, майстер спорту  з важкої атлетики  Олександр Кибальник- молодший, друге місце за золочівським спортсменом Едуардом Оганесян , третє почесне за люботинцем  майстром спорту з пацерміфтингу Анатолієм Марковчин.

      Тренер Люботинських спортсменів, ветеран праці, майстер спорту з важкої атлетики,Почесний громадянин м.Люботин  Олександр Георгійович Кибальник

залишився задоволеним виступом наших богатирів. Побажав їм доброго здоров′я і подальших успіхів.

                                   Микола Пархоменко – керівник прес-центру РОВ м.Люботин

 

Богатирський  турнір

 

 




 Гідно відзначили свята
Автор: Chekardina   Додано: 26 серпня 2016   Переглядів:272   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Гідно відзначили свята

    Цього святкового чудового дня ,23 серпня, чимало мешканців міста Люботин і його гостей прибуло до міської ради в українських вишиванках  з тим, щоб гідно відзначити День державного прапора і 25 річницю незалежності України.   Право для урочистого підняття державного прапора було надано захисникам Батьківщини, учасникам АТО  Юрію Степановичу Чернишенко, Олегу Анатолійовичу Сабадаш, а також юним мешканцям нашого міста. До вітального слова запрошено Люботинського міського голову Леоніда Івановича Лазуренко , який в своїй промові зазначив, що цього дня ми відзначаємо День прапора –символа нашої держави. За ці роки  нашій країні довелося пережити дуже тяжкі часи. Сьогодні ми відзначаємо  наші свята, а в цей же час наші воїни АТО  на Сході України зі зброєю в руках відстоюють цілісність нашої держави. Ми знаємо, що в нашій державі не все гаразд. Спіткали нас економічні негаразди, але ми розуміємо, якщо будемо разом захищати нашу країну , працювати на неї, то є сподівання, що з часом все  буде добре. Леонід Іванович побажав всім мирного неба , щастя, благополуччя,достатку в сім′ях.     Шлях до державної незалежності був довгим і тернистим. Минали роки, кати намагалися стерти українську мову, пісню, українську історію.

До слова запрошено захисника Батьківщини, учасника АТО Владислава Валерійовича Іоніна, який закликав любити свою Батьківщину, її прапор з тим, щоб передати нашу любов , віру нашим дітям,нашим онукам. Яким би не було сьогодення, ми будемо триматися, вірити , що Україна буде жити і процвітати. Хвилиною мовчання  вшановуються всі герої , які загинули за свободу і незалежність нашої держави. Зі святом вітають піснями Любов Сухіна ти Марія Безрук.

В своєму виступі захисник Батьківщини , учасник АТО старший лейтенант Сергій Миколайович Глушко сказав:

- Сьогодні я бачу ваші усміхнені обличчя, бачу вас, моїх земляків,  одягненими  в красиві українські вишиванки  і вдячний за чудову організацію цього свята. Тільки прошу Вас, пам′ ятайте,  звідки ми повернулися. Там ми бачили зовсім інші обличчя і іншу обстановку. То ж прошу всіх, цінуйте мирне небо і ніколи не піддавайтеся на провокації. Цінуйте і любіть Україну.

Люботинська міська ветеранська організація прийняла активну участь в цих заходах.

Щоб не пропала предків слава, які від роду козаки

Державі Україні Слава,Героям слава на віки!

На цьому святковий захід закінчено.

Ще раз прийміть вітання зі святом і побажання всім миру, добра, благополуччя.

Микола Пархоменко- керівник прес-центру РОВ м.Люботин

 

Гідно відзначили свята

 

 




 Невичерпний потенціал
Автор: Chekardina   Додано: 26 серпня 2016   Переглядів:280   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Невичерпний потенціал

 

    Ветеранська організація м.Люботина в серпні відзначила 80- річний ювілей керівнику прес-центру, журналісту Пархоменко Миколі Дмитровичу.За багаторічну ,добросовісну,плідну працю та відповідальність,творче ставлення до своєї професії,за невичерпний потенціал,енергію, поважають та шанують його люди в нашому місті.А тому Люботинський міський голова Лазуренко Леонід Іванович, який з великою повагою ,розумінням, чуйністю відноситься до людей  поважного віку, допоміг ювіляру  в проведенні творчої зустрічі.Голова ветеранської організації Котихін Сергій Іванович брав активну участь в організації та проведенні ювілею,вручив вітальний лист ювіляру. Цікаву розповідь про іменинника  та концертну програмою підготував відділ культури.Завідуюча  Люботинським краєзнавчим музеєм Каракаптан Любов Миколаївна  оформила чудовий фото-стенд про життєвий та творчий шлях журналіста. На ювілей прийшло багато поважних , шановних гостей,друзів, колег, члени сім’ї Миколи Дмитровича.Урочисто лист подяки було вручено ювілярові редактором обласної газети «Слово ветерана» Чумаковим Миколою Івановичем. Слова привітання  та грамоту від міського голови  Лазуренка  Леоніда Івановича вручила  заступник міського голови Кравченко Наталія Володимирівна. Прибули на творчу зустріч і колеги по роботі з редакції газети  « Трибуна трудящих» де ветеран праці працював 25 років. Щиросердечні слова вітання  промовив позаштатний кореспондент  цього видання ,заслужений працівник фізичної культури і спорту України Приз Микола Якович , який подякував ювіляру  за співпрацю та вручив грамоту від Харківської районної державної адміністрації та районної ради. За самовіддану працю, активну участь у ветеранському русі та з нагоди 80-ти річчя з дня народження Харківська обласна Організація ветеранів України ювіляру вручила Подяку.Зворушливі слова  про журналіста говорив завідуючий міським відділом освіти Стрілець Валерій Васильович, радник міського голови Куденко Лідія Василівна щиро вітала  Миколу Дмитровича від партії « Солідарність» ,з повагою та щирістю говорила слова привітання ювіляру Іволгіна Валентина Олексіївна , голова ветеранської організації Південної залізниці, Журавель  Володимир Якович, від  ветеранської організації селища Коротич щиро вітав свого друга ювіляра з 80 – ти річчям, викладач Харківського ліцею залізничного транспорту Баглай Володимир Іванович, подарував свою книгу « Підготовка майбутніх залізничників  в закладах професійної освіти» в якій розміщено матеріал про залізничне училище № 3, в якому в 1952-54 роках навчався Пархоменко В.Д.. Давня дружба пов’язує журналіста і члена спілки письменників України Кибальника Олексанра Георгійовича, то він написав віршоване вітання, в якому висловив свою людську повагу до іменинника. А члени прес-центру ветеранської організації Кучерява Л.М. написала поетичні вірші вітання, та виконала з ювіляром пісню « Ми підем де трави похилі». Особливо емоційною і цікавою програма –поздоровлення жіночого ансамблю «Мрія» .Щирі ,зворушливі слова говорили учасниці ансамблю Єременко Олена, Тузко Ольга, Шлома Надія та інші. Миколо Дмитрович, майже зі сльозами на очах, у вишиваній сорочці, вийшов до ансамблю і заспівав пісню «Два кольори», тим самим здивував гостей, бо мало хто знав , що він має приємний голос і чудово співає. Проникливі , чуйні слова вітання для свого батька підготував син Володимир. Він дякував йому за те, що був вимогливим,люблячим батьком і виховав любов до праці. Потім звучали веселі тости, пісні. Доброго здоров’я ,та щасливих років життя бажали гості ювіляру. В свою чергу Миколо Дмитрович щиро подякував присутнім за їх допомогу і за чудове проведений творчий вечір.

                                      Лідія Кучерява – член пресцентру,голова первинної

                                      ветеранської організації селища Караван.

 

Невичерпний потенціал

 




 Ветерани вдячні за екскурсію
Автор: Chekardina   Додано: 19 серпня 2016   Переглядів:279   Категорія - [Організація ветеранів, Новини громадського життя]
 

Ветерани вдячні за екскурсію

 

Люботинська міська ветеранська організація України звернулася до міського голови Лазуренка Леоніда Івановича з проханням подарувати їм екскурсію на Сорочинську ярмарку до Дня Незалежності України.

В Сорочинцях побувало 45 веитеранів, які з цікавістю знайомилися з роботою ярмарку. Подивилися на український колорит, оглянули вироби майстрів, виступи художніх колективів з усієї України. Ветерани подивилися  на відкриття Сорочинського ярмарку, придбали там цікаві речі та вироби майстрів.

Всі ветерани безмежно вдячні Леоніду Івановичу за організацію цієї чудової подорожі.

Люботинська міська рада ветеранів.

 

 

Ветерани вдячні за екскурсію


 




 Рада ветеранів висловлює співчуття рідним та близьким Проненка М.М.
Автор: Chekardina   Додано: 17 серпня 2016   Переглядів:248   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада ветеранів висловлює співчуття рідним та близьким Проненка М.М.

13 серпня 2016 р. пішов із життя ветеран ІІ Світової війни

Проненко Микола Миколайович.

Народився він 3 червня 1927 р. в селянській сім’ї. Микола Миколайович пройшов довгий і нелегкий життєвий шлях. Свою трудову діяльність розпочав на залізниці. Потім на заводі. Подальша багаторічна робота на Люботинському хлібзаводі, де користувався великою  повагою керівництва як фахівець своєї справи.

Він був гарним сім’янином: виростив сина та доньку.

Через все своє життя Микола Миколайович проніс любов до музики і народної пісні. Грав на музичних інструментах, зібравши велику їх колекцію.

Світла пам’ять про Миколу Миколайовича назавжди залишиться в наших серцях.

Рада ветеранів висловлює співчуття рідним та близьким.

 




 15 серпня свій 80–річний ювілей відзначає Почесний громадянин міста Люботин, член Національної спілки журналістів, керівник прес-центру ветеранської організації м. Люботин Микола Дмитрович Пархоменко
Автор: Chekardina   Додано: 15 серпня 2016   Переглядів:295   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

15 серпня свій 80–річний ювілей відзначає Почесний громадянин міста Люботин, член Національної спілки журналістів, керівник прес-центру ветеранської організації м. Люботин Микола Дмитрович Пархоменко, який чверть віку присвятив фотожурналістиці.


Жодна презентація не обходилася без його фоторобіт: змістовних, ліричних. Друкуються вони і на сторінках „Слобідського краю”.

Біля цих світлин  проводять заняття з краєзнавства вчителі місцевих шкіл. Адже чимало фоторобіт Миколи Пархоменка вже стали історією: деяких краєвидів у такому вигляді, як їх вихопило око майстра, вже немає на землі.

Більшу частину життя Микола Пархоменко прожив у Люботині. Тож на багатьох його фотографіях саме Люботин та люботинці. І це вже не просто фотографії, а фотокартини, а подекуди, й фотодокументи.

У 16 років він вступив до залізничного училища. Після училища отримав направлення на станцію Дьома, що загубилася в лісах, неподалік Уфи. Працював у суворому краю, такому не схожому на Україну. Коли ж на залізниці почалася технічна революція, Микола Пархоменко завербувався на цілину.

Звідти, із зернорадгоспу „Матраєвський”, призвали його до армії.

Безкрая цілина змінилася морськими одеськими пейзажами. Хоча служив не на флоті, а у військово-повітряних силах. Два рази навіть брав участь у військовому параді. В армії набув кілька спеціальностей, зокрема шофера, електромеханіка.

Армійська професія згодилася й на цивільній службі, коли одружився й переїхав до Люботина, де став працювати електриком Будинку відпочинку „Медик”. 

Робота в закладі давала натхнення на хобі – аматорської фотографії. З фотоапаратом не розлучався з дитинства. Перші знімки робив німецьким трофейним фотоапаратом, перші фотоплівки зберігає донині. А після армії придбав уже вітчизняну „Смену”.

Фотографував односельців, рідне село Очеретувате. Світлини, зроблені аматором і відіслані в семенівську райгазету Полтавщини, привернули увагу фахівців, які порадили займатися цим серйозно.

Згодом Микола здобув першу премію серед непрофесіоналів. Його направили на курси сількорів у Полтаву.

Потім закінчив Московський університет образотворчого мистецтва.

Сьогодні Микола Пархоменко – професіонал своєї справи, фотоісторик рідного краю, який має свій власний творчий почерк.

Виставка люботинця проходила і в Харківському художньому музеї.

Брав Микола Дмитрович активну участь у художньому оформленні літературного альманаху К. Маковійського „Пролісок”, збірок О .Євтушенка „Край-дивограй”, Т. Безрукової „Буди – фаянсова столиця України”, В. Стрільця „Люботин. Історико-краєзнавчий нарис”, книги „Перлина землі Слобожанської”.

Побачило світ видання М. Пархоменка „Слобожанський край очима митця”, у якому знайшли місце найкращі фотороботи журналіста і яке здобуло чимало прихильників серед дітей і дорослих, не байдужих до краси рідної землі.

Шановному землякові бажаємо міцного здоров’я, мирного неба та активного довголіття!

 




 Поздравляем наших ветеранов!!!
Автор: Svetlana   Додано: 3 серпня 2016   Переглядів:224   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

 

   Совет ветеранов города Люботин сердечно поздравляет ветеранов, которые родились в августе месяце. Желает долгих лет жизни, благополучия, крепкого здоровья, мирного неба, активной жизненной позиции.

06.08.1939 - Загоруйко Галина Ивановна
15.08.1936 - Пархоменко Николай Дмитриевич
22.08.1944 - Самсонова Людмила Васильевна
28.08.1949 - Захаренко Валентин Федорович
30.08.1955 - Свичкарь Любовь Ивановна

 

 

Совет ветеранов




 Майстер своєї справи
Автор: Svetlana   Додано: 26 липня 2016   Переглядів:353   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

 

Майстер своєї справи 

 

                                                            «О человеке судят не по тому, что он

о себе думает или говорит, а по делам его»

(Н. Чернышевский)

 

 Микола Дмитрович Пархоменко народився 15 серпня 1936 року в с. Очеретувате Семенівського району на Полтавщині. Мабуть тому, що зростав він серед чудодійної природи Полтавщини, красивих пейзажів, квітучих садів, луків, безмежних родючих полів, і має таке м’яке, чуйне серце, добру і відкриту душу до людей. Це і вплинуло на вибір майбутньої професії, до якої так довго йшов. У 1976 році закінчив Московський заочний університет образотворчого мистецтва по спеціальності кіномистецтво, кваліфікація фотожурналіст. Журналістську роботу розпочав у 1984 році в Харківській районній газеті «Трибуна трудящих», на посаді редактора відділу фотоілюстрацій. Красу у звичайному треба вміти бачити. А це завдання не із легких. Цей дар Бог дає далеко не всім. Тільки тим, хто по-справжньому закоханий у життя. У таких не очі дивляться, а душа. Саме до таких людей і відноситься Микола Дмитрович. За 25 років трудової діяльності у засобах масової інформації, редакції газет: «Трибуна  трудящих», «Слово ветерана», «Южна магістраль», «Люботинський вісник», було опубліковано понад 6 тисяч фоторобіт, проведено 20 персональних фотовиставок «Люблю тебе, краю мій рідний». Микола Пархоменко – своєрідний митець своєї справи, це шанована особистість, ім’я якого увійшло до скарбниці Харківської фотожурналістики. Це літописець Люботина, Харківського району та Слобожанщини. Жоден культмасовий захід чи важлива подія, свята, урочистості не проходили, щоб він не подав матеріал до друку.

  У своїх книгах «Слобожанський край очима митця» і «Кришталевий об’єктив Миколи Пархоменка» автор зробив підсумки своєї творчої багаторічної праці. Він завжди відповідальний, зосереджений, привітний, має активну життєву позицію. У нього багато друзів, його цінують і люблять товариші, колеги по роботі. З великим бажанням брав участь у оформленні збірки поета О. Євтушенка «Край – дивограй». Художньо прикрасив літературний альманах «Пролісок» поета К. Маковійського, книгу Т. Безрукавої «Буди – фаянсова столиця України», книгу В. Стрільця «Історико-краєзнавчий нарис», доклав багато зусиль до оформлення книги М. Приза, Ю. Грота, О. Жикол «Спортивна доблесть передмістя», помістив свої фотоетюди до книги «Перлина землі Слобожанської» до 80-річчя Харківського району.

  Григір Тютюнник писав: «Не має загадки таланту… Є вічна загадка любові». Саме з любов’ю до своєї країни, рідної мови, пісні, простої людини-трудівника, до своєї професії, в нього нескінченна жага творити. За високий професіоналізм у 2004 році Микола Пархоменко нагороджений Почесною грамотою Національної спілки журналістів України та грамотою Харківської райдержадміністрації. У 1986 році за багаторічну добросовісну працю має медаль «Ветеран праці». У 2012 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Люботина».

  Жодна презентація Харківського району не обходилась без робіт Миколи Пархоменка. Він – дипломант обласних фотовиставок, у 1986-1987р.р. – переможець обласного конкурсу журналістів «Часопис – 99».

  З особливою повагою Микола Дмитрович відноситься до ветеранів війни, охоче записує, друкує їхні розповіді про події на фронтах Другої Світової війни. Мав дружні стосунки з Іваном Тимофійовичем Черняком, М.А. Рубаном, М. Зайцем, з ветеранами Харківського району та з іншими визначними людьми.

Нелегкою була доля журналіста – митця. Крутими дорогами водило його життя. Зазнала сім’я багато страждань. Батько пішов на війну і у 1943 році, при форсуванні Дніпра, загинув. Відступаючи, фашисти спалили їхню хату і всі забудови. Вдовою лишилася мати з вдома дітьми. Не шкодувала ні сил, ні здоров’я, щоб виховати, виростити дітей порядними людьми.

  Після закінчення семирічної школи Микола пішов вчитися в Харківське училище залізничників №3. За направленням поїхав працювати слюсарем по ремонту паровозів на станцію Дьома, неподалік Уфи. Та юність кликала на подвиги, і він за комсомольською путівкою поїхав на цілинні землі Башкирії. У 1956 році – нагороджений медаллю «За освоєння цілинних, перелогових земель».

  У 1957 році – призваний в армію. Повернувся додому, одружився з Раїсою Іванівною, дівчиною, з якою дружив ще в шкільні роки. За 56 років сімейного життя виховали двох дітей – сина і доньку, мають чотирьох онуків і двох правнуків. Та час – штука невмолима, йдуть роки. Вийшовши на пенсію, Микола Дмитрович займає активну життєву позицію. Багато років він член ради ветеранської організації Люботина, очолює прес-центр. Працює в творчій групі, яка займається патріотичним вихованням молоді. Не розлучається з «кришталевим об’єктивом», завжди в роботі, бо він майстер своєї справи і за 55 років загального трудового стажу зробив значущий внесок в історію Слобожанщини. Тож пишайтесь, полтавчани, своїм земляком! Гордіться батьком діти, шануйте і бережіть діда онуки та правнику!

   Микола Дмитрович вдячний долі, яка на його життєвому шляху звела зі знаменитими журналістами редакції газети «Трибуна трудящих»: Анатолієм Гур, Заслуженим журналістом України Валерієм Леміщенко, Миколою Солонцевим, Іваном Черняком, Василем Чигирином, Анатолієм Хохловим, Ольгою Жикол.

Ювіляр вдячний колективу редакції газет: «Слово ветерана», «Южная магистраль», «Люботинський вісник», з якими в гарних стосунках протягом багатьох років.

  Щиро вдячний за допомогу в його творчості головам Харківської райдержадміністрації і райради, голові Люботинської міської ради Леоніду Івановичу Лазуренку, начальнику відділу освіти Люботинської міської ради Валерію Васильовичу Стрільцю, директору Люботинського краєзнавчого музею Любові Миколаївні Каракаптан, Люботинській міській ветеранській організації.

  Не забув він і творчу групу митців, куди входять поети Олександр Євтушенко, Кость Маковійський, Олександр Кибальник, Лідія Кучерява, які проводять зустрічі зі школярами, знайомлять їх зі своєю творчістю, виховуючи у дітей любов до свого краю.

  Та найбільша дружба протягом 64 років зберігається між Миколою Пархоменко і його вірним другом – знаменитим художником Харківщини Миколою Івановичем Бєлоусовим.

  Люботинський міський голова Л.І. Лазуренко, друзі, знайомі та ветеранська організація Люботина щиро вітають Миколу Дмитровича зі славним 80-річчям! Бажають міцного здоров’я, спокійних, щасливих років життя та творчої наснаги, щоб іще багато років дарував людям радість.

 

Лідія Кучерява – член прес-центру

Люботинської ветеранської організації,

ветеран педагогічної праці




 Віталій Нестерович Кузьменко
Автор: Svetlana   Додано: 12 липня 2016   Переглядів:251   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Віталій Нестерович Кузьменко народився 3 липня 1926 року в місті Люботин. До початку Другої Світової війни встигає закінчити 7 класів і в 1943 році був призваний до лав Червоної Армії в місто Харків до 147 запасного полку. Згодом направляють молодих солдатів в місто Кулібаки на навчання військової справи при кулеметному батальйоні.

Віталій Кузьменко успішно навчався в школі і тут успішно освоював військову техніку. Старанність солдата запримітив капітан, який колись був учителем в його школі і запропонував навчати молодих призовників військової справи. Після закінчення підготовки молодий сержант отримав направлення в маршову роту і в грудні 1944 року попадає на фронт.

На початку січня 1945 року неподалік від столиці Польщі під містом Варка відбулося його перше бойове хрещення. З боями було взято це місто і подальший шлях проліг до столиці Німеччини Берлін. Вже на підступах наші бійці відчули, що німці встигли стягнути велику кількість озброєння, замаскуватися. Кулеметний вогонь не давав можливості піднятися в атаку, тут загинуло багато наших бійців. Пораненого у ногу автоматника Віталія Кузьменка було доставлено в госпіталь. Трьох місячне лікування дало належні результати. Там же довелось зустріти День Перемоги.

Та на цьому служба не закінчувалась, його направляють в десятий танковий корпус в місто Бунцслау, де довелося бути ще 2 роки.

Після закінчення служби в Німеччині Віталій їде на Кавказ в місто Нальчик, закінчує там школу робітничої молоді, поступає в інститут іноземних мов.

Отримавши вищу освіту, повертається в рідне для нього місто Люботин. Колектив Люботинської ЗОШ №5 з великим задоволенням приймає його в свої ряди. Там протягом багатьох років старший лейтенант пропрацював учителем німецької мови.

Груди 90-річного ювіляра прикрашають медалі: «За звільнення Варшави», «За перемогу над Німеччиною», 15 ювілейних нагород. В мирні роки отримав орден «За заслуги».

В цьому році нашого героя спіткало велике лихо, відмовили в ходьбі ноги, і він переміщається при допомозі інвалідного візка.

В день народження ювіляра до нього прибув голова Люботинської ветеранської організації Котихін Сергій Іванович, який вручив привітання, квіти і подарунки від міського голови Лазуренка Леоніда Івановича та ветеранської організації.

 

Микола Пархоменко - керівник прес-центру

Люботинської ветеранської організації.

 

Віталій Нестерович Кузьменко