Поздравляем наших ветеранов!!!
Автор: Svetlana   Додано: 15 червня 2016   Переглядів:199   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Совет ветеранов города Люботин сердечно поздравляет ветеранов, которые родились в июне месяце. Желает юбилярам долгих лет жизни, благополучия, крепкого здоровья, мирного неба, активной жизненной позиции.

с 95 – летием: Билоус М. Д.

с 90 – летием: Остапенко М. И.

с 85 – летием: Минько А. П.

с 75 – летием: Яловая Н.З., Чернышенко В. И. 

 

с 70 – летием:Приходько Г. К.

с 60 - летием: Яцина Н. В. 

 

Совет ветеранов




 «Запоминайте нас, пока мы есть!»
Автор: Chekardina   Додано: 15 червня 2016   Переглядів:189   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 «Запоминайте нас, пока мы есть!»

Євдокія Хомічна Мотуз народилася 14 лютого 1919року в селі Рубанівка, Валківського району, Харківської області в селянській сім′ї. Після закінчення 7 класів Валківської школи поступає в м.Харкові на курси прискореного навчання телеграфістів,телефоністів. Закінчивши учбовий заклад працює в Валківськім відділенні зв′язку до самого початку Другої світової війни.

 Цього 1941 року Євдокія ,отримавши повістку від обласного військомату, направляється в Охтирку, Сумської області на двомісячне навчання в умовах наближених до бойових. Вже закінчуючи навчання, під час ночної тривоги,  воєним ешелоном разом з іншими частинами потрапляє  на Ленінградський фронт у складі 646-го лінійного батальйону зв′язку 54-ї армії.

 Саме вражаючим було бачити як у передмісті горять селянські хати,а в лісах і болотах ,виснажених кровопролитними боями ,наших бійців.

Дівчина була  спостережливою і замітила, що не так в даній обстановці потрібні зв′язківці, як медичні працівники, оскільки  багато бійців було поранено, обморожено лютими зимовими морозами.

Прислухаючись до порад  медичних працівників, які були завжди поруч в любій обстановці, Євдокія уважно придивлялася до їх нелегкої праці,навчалася їх досвіду роботи в бойовій обстановці. З часом ці навички знадобилися.  Перед зв’язківцями було поставлено  нелегке завдання – налагодити телефонний зв′язок з іншими частинами. Необхідно було прочистити  вузький коридор  лісу з тим, щоб поставити дерев′яні стовпи, натягнути дріт для зв′язку.По закінченню роботи вирішили вийти на галявину відпочити. Та відпочивати не вдалося. Ворог відкрив шалений артилерійський вогонь по об′єктах зв′язку,стовпи було повалено,порвано провода. Із-за лісу вискочило два фашистських літака, відкрили із кулеметів вогонь. Один із бійців, що був поруч з Євдокією Мотуз , поранений опустився на землю. Стервятники, зробивши розворот, знову розпочали обстріл зв′язківців. Ризикуючи   життям,  дівчина своїм тілом закрила пораненого бійця, занесла в безпечне місце.З поля бою відважною медсестрою було винесено чимало бійців, які вдячні їй за порятунок .Є.Х.Мотуз брала активну участь в прориві блокади Ленінграду в районі Ладожського  озера. В окремій роті зв′язку 4-го Українського фронту вона прослужила  телефоністкою до самого Дня Перемоги, який радісно зустріла в Празі.

 В 1945році , прибувши додому, була запрошена в Валківське відділення  зв′язку  телеграфісткою, де пропрацювала  з 1945 по 1974рік. Багато років була там наставником молоді, виховувала прекрасних телеграфісток. Нелегка доля дісталась Євдокії Мотуз. Ніколи не забудеться голодомор 1932-1933 років,Друга Світова війна,  голод 1946-1947рр., відбудова зруйнованого господарства. Відступаючі фашистські палачі дощента спалили їхню хату і всі забудови біля неї.

Декілька років тому мужня фронтовичка переїхала ближче до  рідні для постійного місця проживання в місто Люботин. Є.Х.Мотуз нагороджена медалями «За відвагу», « За бойові заслуги», орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, багатьма ювілейними нагородами.

Люботинська міська ветеранська організація  постійно відвідує найповажнішу за віком фронтовичку, зичить їй міцного здоров′я, благополуччя, мирного неба.

 

Микола Пархоменко – керівник прес-центру СОВ м.Люботина.

 «Запоминайте нас, пока мы есть!»




 Поздравляем наших ветеранов!!!
Автор: Svetlana   Додано: 17 травня 2016   Переглядів:249   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

    Совет ветеранов города Люботин сердечно поздравляет ветеранов, которые родились в мае месяце. Желает юбилярам долгих лет жизни, благополучия, крепкого здоровья, мирного неба, активной жизненной позиции.


с 90 – летием: Симонько Анну Ивановну


с 85 – летием: Безверха Евгения Никифоровича

 

с 80 – летием: Лысянского Ивана Ивановича,  Эткало Леонида Денисовича, Дворник Нину Фёдоровну

 

       с 75 – летием:Черкашина Александра Васильевича, Саранчу Анну Антоновну, Киндякова Леонида Степановича

 

Совет ветеранов




 З повагою до ветеранів
Автор: Svetlana   Додано: 13 травня 2016   Переглядів:199   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

З повагою до ветеранів

9 Травня керівництво Південної залізниці організувало чудову екскурсію своїх ветеранів до міста Люботина.

В призначений час паровоз з пасажирським вагоном доставив гостей до місця призначення. Дорогих гостей хлібом-сіллю, квітами зустрічали керівництво міста і люботинські ветерани. Під супровід образцового духового оркестру Південної залізниці ветерани направляються на мітинг в парк Слави.

Відкриваючи мітинг, присвячений Дню пам’яті, примирення та Дню Перемоги люботинський міський голова Лазуренко Леонід Іванович щиро і сердечно привітав люботинців і гостей нашого міста з цією знаменною подією. Зазначив, що завдяки нашому народу, нашим дідам і прадідам вдалося отримати нелегку перемогу над ненависним фашизмом.

Відзначаючи 71 річницю Перемоги наше покоління безмежно вдячне визволителям і тим, що віддали своє життя, захищаючи нас, наші міста і села. Ми вдячні тим людям, ветеранам, які на протязі багатьох років приймали активну участь у відбудові всього зруйнованого.

Від колективу Південної залізниці начальник регіональної філії Уманець Микола Григорович щиро дякував ветеранів за їх героїзм і мужність, побажав всім міцного здоров’я, добра, сімейного благополуччя, щоб завжди над нами було голубе небо і ніколи не було війни.

Від 30-ти тисячного колективу ветеранів Південної залізниці привітала усіх ветеранів голова ветеранської організації Південної залізниці Іволгіна Валентина Олексіївна: - Ми сьогодні вдячні керівництву залізниці за те, що подарило ветеранам цю чудову поїздку з тим, щоб разом ветеранська організація Південної залізниці  та люботинська міська зустріли знаковий День великої Перемоги. Я хочу особисто подякувати наших ветеранів за все, що вони зробили і ми відчуваємо цю красу життя. Ми з вами зобов’язані захищати і берегти пам’ять про правду війни, героїзм і мужність наших воїнів і передавати їх від покоління до покоління.

Від імені люботинської міської ветеранської організації  слово взяв її голова Котихін Сергій Іванович, який щиро дякував за матеріальну і моральну підтримку ветеранів: народного депутата України Кацубу Володимира Михайловича, начальника регіональної філії Південної залізниці Уманця Миколу Григоровича, голову люботинської міської ради Лазуренка Леоніда Івановича.

Бережімо і шануймо ветеранів, які стали свідками страшних подій, молодими йшли на смертний бій. Під ногами все горіло і гуло, вони вижили усім смертям на зло.

Почесний громадянин Кібальник Олександр Георгійович присвятив свій вірш тим далеким рокам.

Сучасна ситуація в Україні змушує нас повернутися до далекого героїчного минулого нашої країни. Адже саме там були закладені всі ті позитивні риси, які допомагають нашому народу піднятися у боротьбі за свою незалежність. Продовжують славні військові звитяги дідів і прадідів наші українські солдати, героїчно відстоюють мир і свободу.

Ансамбль «Однополчани» харківського Будинку офіцерів виконали військові пісні.

Склонімося сьогодні маршалам і рядовим, які цінною свого життя врятували нас від фашистської навали. Склонімося пам’ятникам і могилам, устелимо їх квітами, схилимо низько голови перед світлою пам’яттю тих, хто не повернувся з війни, не доживши до Дня Перемоги.

Вшановується пам’ять загиблих у роки Другої світової війни – хвилиною мовчання.

До пам’ятника загиблих воїнів покладаються гірлянда, квіти від
Уманця М. Г., Кацуби В. М., Лазуренка Л. І., від підприємств, учбових закладів, ветеранських організацій, політичних партій, жителів міста.

Ветеранів пригощали польовою солдатською кашею.

З великою концертною програмою виступили дитячі колективи та ветерани сцени.

Микола Пархоменко – керівник прес-центра

люботинської міської ветеранської організації

З повагою до ветеранів




 В. П. Котыхиной – 65!
Автор: Svetlana   Додано: 13 травня 2016   Переглядів:193   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

 

                              В. П. Котыхиной – 65!

Валентина Петровна родилась 19 мая 1951 года

в селе Ананьино, Ульяновской области.

В городе Люботине проживает с 1982 года.

Работала на Люботинской ткацкой фабрике ткачихой.

Первичная ветеранская организация ветеранов г. Люботина поздравляет её с юбилеем.

Желают ей крепкого здоровья, счастья, благополучия и мирного неба. 




 З повагою до ліквідаторів
Автор: Svetlana   Додано: 4 травня 2016   Переглядів:227   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

З повагою до ліквідаторів

На пероні Люботинського  залізничного вокзалу  відбувся мітинг присвячений 30-річчю Чорнобильської  аварії. Південна залізниця в знак пам΄яті  про цю страшну трагедію випускає в світ електропотяг під назвою «Чорнобилець».

Відкриваючи мітинг, Люботинський міський голова Лазуренко Леонід Іванович сказав:

-26 квітня цього року ми відзначаємо 30-у річницю Чорнобильської аварії,яка породила екологічну катастрофу. Завдяки мужності наших людей вдалося зупинити і не дати розповсюдитись радіації і на інші країни.Ми бачимо перед собою красивий електропотяг  «Чорнобилець». На прохання  ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС розпорядженням начальника регіональної філії Південної  залізниці Миколи Григоровича  Уманця  цей потяг було відремонтовано і доведено  до такого стану ,як ми його бачимо. Від Люботинської громади і себе особисто хочу подякувати всіх ліквідаторів на ЧАС і побажати міцного  здоров΄я,благополуччя і всього найкращого. А залізничникам велика подяка за їх працю від мешканців міста.Начальник  регіональної філії Південної  залізниці Миколи Григорович  Уманець в свою чергу побажав  ліквідаторам здоров΄я,добра і благополуччя і щоб завжди вас зберігав ангел – охоронець і Божа благодать.

В цей нелегкий час залізничники приклали чимало зусиль ,щоб люди пишалися тим,що цей потяг носить ім΄я «Чорнобилець» і берегли славу про тих,кого  сьогодні нема поруч з нами.

Потяг «Чорнобилець» буде працювати на Люботинському напрямку.

Голова Люботинської організації Союз Чорнобиль України Глущенко Микола Володимирович

в своїй промові відзначив:

-На протязі ХХ століття жодна аварія не мала  таких   глобальних наслідків як на ЧАС

Вже загинуло понад 60 % ліквідаторів,які приймали  участь в ліквідації в перші роки.

Підірвано здоров΄я сотні тисяч людей ,забруднено міліони гектарів землі,в водосховищах осіло десятки міліонів тон радіоактивного мулу,демографічна ситуація в Україні  на даний час в критичному  стані.

Микола Володимирович висловив щиру подяку М.Г.Уманцю,працівникам Південної залізниці,які завжди підтримували ліквідаторів аварії,з великим співчуттям відносились до їх потреб.

Настала урочиста мить,коли електропотяг «Чорнобилець» готовий вирушити по сталевих магістралях Південної залізниці. Тож побажаємо йому щасливої дороги і нехай він нагадує людям про страшну катастрофу ХХ століття.

Всіх присутніх запрошено до меморіалу Слави, де було продовжено мітинг-реквієм ,присвячений

Міжнародному дню пам΄яті Чорнобиля.

З промовою виступили: Люботинський  міський  голова Л.І.Лазуренко,начальник регіональної філії

Південної залізниці М.Г.Уманець,голова Люботинської організації Союз Чорнобиль М.В.Глущенко,

Зворушливим був виступ члена Люботинської   організації Союз – Чорнобиль   Семенової Валентини Миколаївни: «Чорнобиль немає минулого часу,його трагедія продовжується ще й сьогодні,та нікуди не подінеться й завтра. Розтягнута в часі трагедія загострює безліч невідкладних проблем. Чому ж ти, рідна державо, стаєш мачухою для тих,хто не шкодував свого життя і здоров΄я,став захисником і постраждав.

Прислухайся,країно, як б΄ють у серце дзвони,хворіють ліквідатори,також страждають їхні  діти.

На початку про ліквідаторів,евакуйованих та переселенців держава ніби дбала,була створена низка законів,які захищали чорнобильців соціально. З кожним роком  збільшується кількість тих,хто вже ніколи не зможе розповісти свою історію. Це потрібно тим,хто вийшов живим із пекла,це потрібно нащадкам.

Нехай вічно горять свічки пам΄яті, застереження, щоб ніколи,ніде не повторилося таке лихо. Б΄ють у серце тривожно дзвони,прислухайтесь до тих дзвонів,люди!»

За активну громадську позицію,значний особистий внесок в забезпеченні діяльності Люботинської

організації «Союз  Чорнобиль України» та з нагоди 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи  грамотою виконавчого комітету Люботинської  міської ради міський голова  Л.І.Лазуренко нагородив Старченка Олександра Анатолійовича та подяками – Загорулько Тетяну Михайлівну і

Кольцова Василя Івановича.

Цього дня наша велика вдячність і земний уклін всім тим,хто ризикуючи своїм  здоров΄ям і життям  брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАС. В цей знаковий день для Люботинської міської організації « Союз Чорнобиль України» з΄явився  прапор.

В урочистій обстановці від усієї громади міський голова Л.І.Лазуренко  вручив його голові організації «Союз Чорнобиль України» М.В.Глущенко і шановним ліквідаторам. Тепер цей прапор завжди буде супроводжувати  їх в міських заходах,які будуть відбуватися.

Вщановується пам΄ять тих,хто загинув у наслідок Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання та покладанням квітів .

 

  Микола Пархоменко – керівник прес-центру

Люботинської ветеранської організації

З повагою до ліквідаторів

З повагою до ліквідаторів




 Пісня – це мелодії молитва, пісня – це гармонія душі.
Автор: Chekardina   Додано: 19 квітня 2016   Переглядів:319   Категорія - [Організація ветеранів, Новини громадського життя]
 

 

Пісня – це мелодії молитва

                                                                                      Пісня – це гармонія душі.

 

 

         Основні риси української народної пісні – це мелодійність, чуйність щирість, довершеність, життєлюбність.

        В нашу народну пісню перелито могутню, щедру душу українського народу.

        Поставивши собі за мету поширювати і пропагувати серед молоді, учнів, українську народну пісню, фольклорний ансамбль «Мрія» вже 5 років проводить виступи в  школах, дитячих садках, різних установах міста.

       12 квітня 2016 року, заступник директора з виховної роботи Шульженко Вікторія Олексіївна, педагог-організатор Глущенко Ірина Сергіївна та вчитель музики та співу Мозгова Лариса Миколаївна Люботинської загальноосвітньої школи №4 організували виступ ансамблю «Мрія». В програмі підготовлені пісні різних жанрів: патріотичні, козацькі, ліричні, жартівливі, обрядові.

       Звучало українське поетичне слово та гуморески П. Глазового, які дуже сподобалися учням. Особливе враження на дітей справили твори патріотичного змісту.

«Коли набираються стяги епохи ,

Нового вітру і висоти.

Україну змінити хоч трохи

Повинен і ти».

           Потім звучала пісня В.Симоненка «Лебеді материнства», «Хлопці запорожці», «Розлягалися тумани».

           Емоційно сприймали діти жартівливі, обрядові пісні: «Горіла сосна» , «Як пішла я заміж», «Парова машина», «Ішов козак потайком». На кінець свята виконали всі учасники пісню «Розпрягайте хлопці коней».

          Тож заспіваймо разом!

Кучерява Л.М.-

Художній керівник ансамблю «Мрія»

Член комісії по роботі з молоддю  Люботинської

Ветеранської організацї.




 Поздравляем наших ветеранов!!!
Автор: Svetlana   Додано: 8 квітня 2016   Переглядів:265   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

   Совет Люботинской ветеранской организации и председатели первичных ветеранских организаций сердечно и искренне поздравляют своих ветеранов труда, которые родились в апреле с почтенными, славными юбилеями:


с 85 – летием:

Санжаровскую Веру Ивановну

Власенко Лидию Ивановну

Буцкую Веру Михайловну

 

с 75 – летием:

Шупляк Ивана Тимофеевича

Стукалову Валентину Михайловну

 

с 70 – летием:

Горбунову Веру Ивановну

 

Желаем нашим дорогим юбилярам крепкого здоровья, семейного счастья, благополучия, долгих лет,

активной жизненной позиции,

мирного неба.

 

Совет ветеранов




 Зацікавлений захищати інтереси громади
Автор: Svetlana   Додано: 16 березня 2016   Переглядів:265   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Зацікавлений захищати інтереси громади

Зацікавлений захищати інтереси громади

У залі Люботинської міської ради відбулася зустріч міського голови Леоніда Івановича Лазуренка з представниками ветеранської міської організації. Багато виступів, пропозицій, запитань посприяють в подальшому покращенню життєвого рівня його жителів.

Лише три місяці я працюю міським головою - сказав Леонід Іванович, а тому є бажання розповісти вам про наші плани які дадуть можливість покращитись у розвитку нашого міста. Хочу почути ваше враження, чи правильно я розпочав цю нелегку діяльність.

Насамперед повідомляю вам про те, що в місті намічаються здвиги на краще. Планується будівництво нової, сучасної очисної споруди. Фінансування якої буде проводитись, якщо ми виграємо проект, 50% з обласного бюджету, 45% з місцевого і 5% за рахунок громади. В проект включимо заміну опалювальних котлів в міських закладах.

Виконавчий комітет і сесія міської ради підтримали хороший почин. Із-за високих цін на природній газ вирішено відмовитись від такої дороговизни і перейти на альтернативні види опалення.

Підраховано, що замість мільйонів коштів доведеться платити 500-600 тисяч, що значно дешевше.

В подальшому своїми людьми будемо проводити ремонт доріг, заказано вже техніку, зроблено передплату.

За короткий період своєї діяльності Леонід Іванович уже поде кілька разів побував у голови Харківської державної адміністрації Ігоря Райніна, начальника Південної залізниці Миколи Уманця, які ідуть нам на зустріч і сприяють у тому, щоб місто мало належний стан.

Я особливо зацікавлений захищати інтереси громади, тому запросив і запропонував наші проекти депутатів міської ради з якими будемо рухатись до намічених цілей.

Прикладається чимало зусиль для освітлення нашого міста, виділено кошти з міського бюджету, закуповуються фонарі.

На мій погляд місто нормалізується. Ми ідемо правильним напрямком вибравши головну лінію, пам’ятаємо куди рухаємося. В більшості випадків думаю, що в нас буде позитив.

Будемо працювати з чистого аркуша папера, щоб не накоплювати борги попередників.

Я проти того, що людей лишати роботи, а тому говорю всім: - Давайте поступати так, щоб наші зусилля були направлені тільки на покращення життєвого рівня громади і розквіту нашого міста.

Декілька запитань було задано дитиною війни, ветераном праці Ніною Олександрівною Боровицькою. – подивіться на наш майдан, що біля Універмага. Обідно, що депутати міської і Верховної ради обіцяли перед виборами зробити місто Люботин цвітучим садом, а на майдані бути водяним фонтанам і другим зручностям для відпочинку жителів. Побачили? Ні! Зате бачимо глибокі ями розбиті автотранспортом, інші негаразди.

Багато претензій при цій зустрічі було до газового господарства Люботина.

Приводився такий спостережливий приклад.

На вхід природного газу в Мерефу установлено газовий лічильник, що дає можливість орієнтуватись на використання газу.

Так, а чому ж в Люботині газовий лічильник відсутній?

Зараз багато поступає претензій від жителів міста, що додзвонитись до газового господарства, а розраховуватись потрібно своєчасно. Тому іде приписка газовою службою більше ніж на показнику лічильника.

Леонід Іванович всім запропонував платити за газ тільки по показнику лічильника.

Неодноразово міський голова запрошував керівника газового господарства, який докладав обстановку, що склалася. Зокрема повідомив про те, що 62 контролери, які щомісяця обходили закріплені за ними вулиці, фіксували показники лічильника. Вище стоячими органами було дано розпорядження звільнити з роботи, а тим самим запропонували колективні центри. До чого це призвело – що ми самі неспромозі розібратись. І повірте мені, що люди які працюють в газовому господарстві вини не мають.

Надійшло звернення від жителів селища Караван з проханням допомогти в відкритті в районі Совишиної гори продуктовий кіоск, який на протязі 10 років не працює. Господар ссилається на те, що кіоск збитковий. Там проживають люди похилого віку з 67 дворів.

Просьба людей така, щоб кіоск відкривали хоча б на 3-4 години, щоби купити хліб і необхідні продукти харчування. 

Голова первинної ветеранської організації лікар-педіатр Анастасія Іванівна Коробська, яка з 1956 року працювала в свій час в лікарні для залізничників підтримала пропозицію Леоніда Івановича в тому, що для Люботина з такою кількістю населення утримувати дві поліклініки і лікарні не потрібно. Явно пріоритет тут має і свою специфіку медичний заклад залізничників. Там тільки провести необхідні ремонтні роботи та укріпити відділення хорошими надійними кадрами – і все буде гаразд.

З запитаннями ветерани звертаються відносно Люботинського лісного господарства. Їх цікавило куди ідуть грошики від реалізації дров які там заготовляють.

Ветерани просили звернути увагу на четвертий ставок, який колись був масовим відпочинком не тільки жителів нашого міста, а і харків’ян, які особливо на вихідні сім’ями виїздили до цього затишного куточка відпочити.

Леонід Іванович розповів непросту ситуацію, що склалася.

20 років тому «удачно» були віддані 4, 5, 6 та інші ставки орендаторам. Мною уже дано доручення начальнику земельного відділу провірити всі землі, які закріплені за дитячими закладами, школами, їх документальне оформлення, а то може так вийти, що і та земля не наша.

В 1993 році коли люботин став містом обласного підпорядкування, а раніше ми відносились до Харківського району, за містом було закріплено 10170 гектар землі, на сьогодні залишилося лише 3 тисячі гектар.

Зачасту прихожу на роботу, а мені вже докладують: Ми робимо генеральний план на землю.

Запитую: - На скільки тисяч гектар ви його робите? На наші 3 тисячі гектар, що були за містом.

Не так ви робите, нам потрібний один план на землю із тими землями які закріплені за містом до 1993 року.

Так що шановні нам потрібно ще поборотися за землі  які поруч з нашими ставками.

З проханням звернулися ветерани до міського голови коли буде розглядатись питання по медицині, не забудьте пожалуй ста включити, щоб в місті було пологове відділення.

В Люботині вже багато років нема пологового відділення і куди тільки направляють приймати роди, в Валки, Харків, інші міста.

Леонід Іванович відповів: - Як тільки у нас буде зроблено єдиний медицинський комплекс тоді і буде можливість відкрити це відділення. Голова Люботинської ветеранської організації Сергій Котихін від імені ветеранів і себе особисто сказав: - Ваші напрямки правильні, а тому ми ветерани підтримуємо ваші плани і пропозиції.

Жителі славетного міста Люботина вже не одне десятиліття чекають коли назріє питання узгоди про повернення кінотетра «Маяк» двадцятип’ятитисячному місту Люботин.

На зустрічі було також підняте питання – поновити місцеве радіомовлення.

Леонід Іванович пообіцяв що він і його колектив попрацюють разом в усіх напрямках і запитах які були оприлюднені на цьому зібранні і приділять належну увагу.

 

Микола Пархоменко –

Керівник прес-центра РОВ м. Люботин




 «Запоминайте нас, пока мы есть!»
Автор: Svetlana   Додано: 16 березня 2016   Переглядів:255   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Фотоальбом. Ветераны-фронтовики Харьковщины.

«Запоминайте нас, пока мы есть!»

Олексій Семенович Теличко

    

 

Народився 16 березня 1926 року в місті Охтирка Сумської області.  До початку Другої світової війни

Олексій навчався в ремісничому училищі міста Шостка. Окрім основних предметів старанно  вивчав військову справу. Там же був нагороджений знаком «Ворошилівський стрілок», що знадобилося у подальшому житті. В Охтирку приїхав, коли батька забирали на фронт. Як і годиться провів його до Чугуєва. Повернувся до училища, а його вже евакуювали. Знову повернувся додому. Матері прийшла рознарядка на риття окопів. Та сил у п’ятнадцятирічного хлопця було більше, а тому вирішили,що поїде він за Мерчиком копати протитанкові рови.

Рили три місяці. Спати доводилось у скирді. Олексій Семенович добре пам’ятає  як під Покрову

Вночі підмерзло, а вдень підтануло-була велика грязюка. Десь о 14 годині хтось нагорі кричить: «Німці». Під′їхали  на танках: «Русь вилазь!» Нас нараховувалось близько 20 тисяч. Примусили все покинути,вишикували нас по 6 чоловік і погнали через поля до Полтави. До Нового року прийшлося жити в таборі, спати в сараях на соломі. Сюди щоденно приводили полонених і німці, вишикувавши їх, давали команду:

-Командир,політрук,комісар, сюда – крок уперед!

Хто виходив,а хто залишався в строю. Тоді німець давав нову команду:

_Головна убор снять!- добре знав,що на початку війни содат стригли наголо,а командири з чупринами ходили. За чуприни їх із строю і витягали .Усіх, хто вийшов,на місті стріляли. Решту залишали в таборі. Згодом полонених почали відпускати. Так Олексій знову опинився на волі.

Ще двічі гітлерівці робили спроби розпорядитись його долею-хотіли вивезти до Німеччини.

Не з′являвся на виклики,а потім вирішив одружитися тому що жонатих не чіпали. Довелося подружжю ще раз розписуватися уже в 1947 році,бо реєстрацію при німцях було визнано недійсною.

В 1943 році (Олексію вже було 17 років) він був призваний в армію. В військовій частині освоїв курси саперів. В сімнадцятій Гатчинській штурмовій інженерно – проривній бригаді разом із штрафниками кидали їх на передову. Доводилось рвати загородження,робити  проходи на мінних полях .

Звичайно,  було страшно.Та молодих страх ще не проймає,бо здається, що життя вічне. Одного разу командир вирішив перевірити умілість «Ворошилівського стрілка».Дає О.Теличку наган, підкидає вгору шапку, та коли вона долетіла до землі Олексій встигає зробити в ній 5 дирок. В армії ще довго називали його «пацан» - аж до першої нагороди знаком «Відмінний мінер».

Нагорода дісталася за один з проривів, коли вони з друзями знешкодили понад 300 мін.

Про бої за Дніпро ,Коршунь Шевченківський Олексій Семенович  в спромозі розповідати годинами та варто зупинитись на форсуванні Одера під Кюстеном. Потрібно було виявити вогневі точки і сили ворога,що укріпився на другому березі ріки.

Форсування на складних човнах було призначено на ранок..В човен сіло дванадцять чоловік. Попереду – кулеметник,шість чоловік на веслах.

Спочатку через димову завісу німці не побачили переправи. Згодом вони звернули увагу на сплеск води і відкрили шалений вогонь. А куди сховаєшся? Всі кваплять: «Швидше гребіть!» І тут почувся свист снаряду. Останнє, що побачив Олексій,як снаряд торкнувся води між двома човнами і від цього утворилася воронка.

Опритомнів у медсанбаті. Лежав весь мокрий у спідньому. Поруч медичні працівники старалися привести до тями його друга Васю. Як з′ясувалося, їхня переправа захлибнулася. Неушкоджені човни повернулися назад, а їхній, напівзатоплений, потягло вниз за течією. Та пощастило: внизу стояла радянська частина. Зачепили вони човен моторкою і притягли до берега. А в ньому один солдат на ящиках лежить, а в іншого тільки голова над водою. Обидва непритомні. Вилили воду з човна-побачили решту: всі  мертві. Став човен братською могилою для 10 солдат.Олексія Теличко  врятувало те,що він зачепився автоматом за борт.Інакше б він оглушений і контужений ,потонув би у тій могилі. Пізніше вони з Василем  впізнали ще кількох солдат,а троє так і залишилися невідомими. Та військова частина, що їх врятувала належала до 3-го  Білоруського фронту. Тільки через два тижні їм довелося  повернутися до своєї 17-ї штурмової,а там кажуть, швидше пишіть листи- бо сім′ям вже похоронки відіслали.

Ще багато було віх на шляху солдата. Дійшов до Берліну, брав  Брандербурзькі ворота,палац Вільгельма.

Коли в окопах лежали,Олексій якось спитав: «За що ми тут помираємо?» А однополчанин відповів: «За те, щоб діти краще жили…»

Часто Олексій Семенович повторює слова майора,який їх учив:

«Ви  радянські воїни, маєте бути гуманими. Німець на нашій землі коїв лихо, а ви  не повинні   тим же відповідати»

Скінчилася війна, а служба продовжувалася до 1950року. Загалом, майже 8 років.

Уже в мирні роки Олексій Семенович багато віддав праці на залізниці- робітником,бригадиром,майстром, машиністом пересувних електростанцій. Опісля два роки працював виконробом у Люботинській міській раді. Вісім років очолював профком.

На святкуванні значних дат в Люботині можна побачити Олексія Семеновича, а на його грудях  нагороди за ратну і мирну працю Це ордени Слави ІІІ ступеня, Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі «За бойові заслуги»,»За взяття Берліна», «За перемогу над Німнччиною» та сучасні ювілейні.

Люботинська міська рада, ветеранська організація щиро вітають нашого земляка зі знаменною датою в його житті- 90-річчям від дня народження. Бажають славному ювіляру щастя, здоров′я, мирного неба,добра,активного довголіття.

 

Микола Пархоменко – керівник прес-центра

Люботинської ветеранської організації