Ларисе Петровной Гончаровой – 65!
Автор: Svetlana   Додано: 9 березня 2016   Переглядів:274   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Ларисе Петровной Гончаровой – 65!

   Лариса Петровна родилась 19 марта 1951 года в Карело-Финской АССР. С 1957 года проживает в городе Люботин. Совет ветеранов Украины г. Люботина избрал Ларису Петровну на должность ответственного секретаря.

   Ветеранская организация поздравляет Ларису Петровну с юбилеем. Желает ей здоровья, внимания близких, семейного благополучия, чистого мирного неба.




 Вічне слово Кобзаря
Автор: Svetlana   Додано: 2 березня 2016   Переглядів:421   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Вічне слово Кобзаря.

  В історії назавжди залишилися імена ,які з гордістю вимовляє,пам’ятає і шанує людство. До них належить ім′я  великого  українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій великий талант він присвятив служінню народові.

  26 лютого в Люботинській міській центральній бібліотеці відбувся міський дитячий конкурс читців «Вічне слово Кобзаря». Учасниками конкурсу були школярі Люботинських  шкіл,гуртківці музичної школи та  будинку дитячої творчості. Організаторами свята були Люботинський міський відділ культури та будинок культури м.Люботина. Потрібно було понад дві години, щоб дати можливість виступити 24 його учасникам. Під час перерви учасники конкурсу були запрошені до Люботинського міського краєзнавчого музею,де директор музею Каракаптан Любов Миколаївна чудово провела екскурсію за темою «Видатні жінки Люботина».

Великої похвали заслужили склад журі: голова журі- заслужений діяч культури України,член Національної  спілки письменників,поет Бойко Віктор Степанович,почесний громадянин міста Люботин, переможець обласного конкурсу читців «Вічне слово Кобзаря», поет Кібальник Олександр  Георгійович,переможець обласного конкурсу читців «Вічне слово Кобзаря  Зінченко Наталія Степанівна,  призер обласного конкурсу «Вічне слово Кобзаря»( 2 місце в номінації «Автор») ,директор краєзнавчого музею Каракаптан Любов Миколаївна та бібліотекар  Центральної дитячої бібліотеки Субота Ніна Володимирівна. Всім учасникам конкурсу були вручені Подяки. Голова журі Віктор Степанович з радістю сказав; «Такого свята, яке було проведено в Люботині я давно не бачив. Читці виконували  твори так, як неспромозі були б виконати письменники. А тому я заздрю тим слухачам і тим  вихователям, які готували цих дітей.  Незалежно від того ,які вірші вибирали, як ставились до Шевченка, в м ене було таке враження, що вони були прочитані вустами Тараса за його життя. Я здивувався, наскільки багато було талановито прочитаних творів Шевченка. Скажу відверто,нам невистачило дипломів,оскільки був такий рівень,що половина виконавців заслуговували на лауреатське звання. Ми радіємо і пишаємося тим, що в Люботині є прекрасна школа читців.»

  В.Бойко подарував  свої книги Юлії Тимченко і Ірині Галенді, які вразили його природністю і своїм читанням, а також вручив дипломи конкурсантам: за ІІІ місце – Анастасії Буцькій та Віктору Поваліхіну,за ІІ місце – Ірині Галенді та Юлії Тимченко та перше – Анастасії Слюсар та Артему Ряшину. Свято було прекрасним. Віктор Степанович побажав усім плідних буднів та щоб подібні свята були частішими. Олександр Кібальник прочитав свого вірша ,присвяченого другій річниці майдану «Ода майдану». 

       Микола  Пархоменко – керівник прес -  центру  

Люботинської ветеранської організації

 

  



 Літературно – музичний вечір
Автор: Svetlana   Додано: 2 березня 2016   Переглядів:294   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

«Хотіла б я піснею стати»

           

                                               Це талант наскрізь мужній,

                                   хоч не позбавлений

                                   жіночої грації і ніжності…

                                   Її поезія – то

                                   Огнистее оскарження того

                                   гніту сваволі, під

                                   яким стогне Україна.

                                                           І. Франко

  1 березня 2016 року в Люботинській центральній бібліотеці пройшов літературно – музичний вечір «Хотіла б я піснею стати» присвячений 145 – річчю від дня народження  великої поетеси Лесі Українки. Люди, як зірки. Залишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Начебто крізь вуаль легендарності проступає до нас образ поетеси,образ ніжний і чистий. Іноді – веселий, частіше – у замисленості, або сумний. Кожним словом, променем  думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу, ім’я – Леся Українка.

 Библіотечні працівники запросили своїх читачів у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. На заході були присутні учні та вчителі ЗОШ №3 та НВК №2

            Директор Люботинської центральної

бібліотеки З.К. Нежид

На знімку: працівники центральної бібліотеки; О.В.Алісова, О.В. Коваленко та Ю.В. Безрук проводять масовий захід

Літературно – музичний вечір

 




 Залюблені в пісню
Автор: Svetlana   Додано: 24 лютого 2016   Переглядів:303   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

  Майже п’ять років дарує людям  радість, позитив, та популяризує українську народну пісню, жіночий фольклорний ансамбль «Мрія», організатором якого є Олена  Єременко, а художнім керівником Лідія Кучерява.

  Колектив складається з людей пенсійного віку, ветеранів праці, та дітей війни, які щиро залюблені в пісню. І незважаючи на самопочуття, брак часу, за різних обставин, ходять на репетиції, виступають в школах, та різних організаціях міста, на свята.

  Учасниці ансамблю: Тузко Олена, Шлома Надія, Шинкаренко Зінаїда, Саяпіна Раїса, Самсонова Людмила, Жук Зінаїда, прагнуть виконувати пісні задумливо, весело, патріотично, журно, бо в пісню перелита могутня, щедра душа наших пращурів. В репертуарі ансамблю найдавніші народні пісні: «На в городі верба рясна», «Поза лугом зелененьким», «Розляглися тумани», та сучасні: «А мати ходить на курган», «Виростиш ти сину», «Не шуми калинонько», та інші.

18 лютого 2016р. відбулась зустріч колективу в територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ЛМР. Присутні вислухали розповідь Кучерявої Лідії про ветерана війни, голову первинної ветеранської організації, лікаря-педіатра Анастасію Іванівну Коробську, Якій вже далеко за 80 років а вона веде активну громадську роботу. Ансамбль виконав для неї улюблену пісню «Калина красна».

  Програма концерту була різноманітна, цікава, весела переривалась гуморесками та поезією. Особливо сподобався дует Кучерявої Л.М. і Пархоменка М.Д., який виконав пісню «Ми підемо де трави похилі» та тріо Єременко О.І. Дубровіної Л.Ф. Сидореко Г.С. з піснею «Ой устану ранесенько»

Слава української народної пісні сягає далеко за межі нашої держави. Українці співають у печалі і радості, у розлуці, працюючи й на відпочинку бо така в нас доле-бути одним з найпісенніших народів у світі. То ж заспіваймо, друзі!

 

Микола Пархоменко- керівник прес-центру Люботинської міської ветеранської організації.

На  знімку: Виступає жіночий фольклорний ансамбль «Мрія».

Залюблені в пісню




 Люботинці пам′ятають своїх героїв
Автор: Chekardina   Додано: 18 лютого 2016   Переглядів:286   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Люботинці пам′ятають своїх героїв


На мітингу біля Пам’ятного знаку воїнам-афганцям зібралося сотні мешканців міста Люботина,чимало гостей,з тим,щоб вшанувати пам′ять тих,хто причетний до героїчних і трагічних подій на територіях  інших держав. 27 років,що пройшли з дня виводу радянських військ з Афганістану об′єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів в одну родину. Біль одного віддається болем іншого,а радість стає загальним почуттям. Відкриваючи мітинг Люботинський міський голова Леонід  Іванович Лазуренко  сказав:

-   Сьогодні ми відзначаємо 27- річницю вивода радянських війська з Афганістану. В 1979 році ця війна розпочалася,а в 1989 закінчилася,що практично була в два рази більшою ніж Друга Світова.

На протязі багатьох років у світі відбуваються локальні війни. Наші хлопці просто молодці,що зупиняли бойові дії на боці воюючих ,оберігаючи  тим самим кордони нашої держави.

Колишнім військовим уже за 50 років,у них є діти,онуки,вони  багато прийняли негараздів на свої плечі. Вони пройшли випробування самим страшним – війною. Честь і слава нашим доблесним воїнам,які брали участь у тих війнах,забезпечуючи нам спокійне,мирне життя. Виконуючий обов′язки начальника регіональної філії Південної залізниці Уманець Микола Григорович зазначив:

-В цій незрозумілій  Афганській війні брало участь понад 700 тисяч чоловік, з яких 3-4  частина були українці. Микола Григорович побажав усім здоров′я, добра,сімейного благополуччя,а ті страшні дні щоб ніколи не повторилися . Хочу сказати слова подяки воїнам - патріотам  які на належному рівні займаються вихованням молодого підростаючого покоління. Завжди пам′ятайте про те ,що Південна залізниця буде постійно з вами, а при  необхідності підставе вам надійне плече. Цього дня ми завжди збираємося пом′янути наших бойових товаришів,які з достоїнством і честю виконали військовий обов′язок- почав свій виступ голова Люботинської організації ветеранів Афганістану Гриценко Сергій Віталійович.

-Знову на нашу рідну  Україну прийшла війна. Згідно даних 74 ветерани Афганістану загинуло на Сході в зоні АТО серед яких і мій товариш з Київщини,кавалер двох орденів Червоної Зірки Олег Мишнюк.Спостерігаючи за цими подіями серце пронизує біль. Дуже боляче,що на Сході нашої держави гинуть дорогі товариші.Ворогу не побажаєш такої біди,яка прийшла на нашу землю.

Важкий,сумний підсумок – багато матерів не дочекалися своїх синів,котрі не сказали: «Мамо, я повернувся живим». А загиблі були б добрими майстрами ,вчителями,лікарями, юристами,науковцями,та чужа війна відібрала у них таку можливість.У числі тимх ,хто не повернувся з Афганської війни Сергій Гриценко назвав імена наших земляків. :Валерій Давидов, Олександр Савченко, Сергій Хоміч, Сергій Омельченко, Володимир Тижненко, Олег Літкевич.

Почесний громадянин міста Люботин, поет Олександр Георгійович Кібальник на мітингу прочитав свій зворушливий вірш «Лист з полону».Пам′ять про загиблих воїнів – інтернаціоналістів вшановлюється хвилиною мовчання та урочистим салютом.До пам′ятного знаку покладаються квіти:від міського голови Лазуренко Леоніда Івановича,від Люботинської міської ради, від народного депутата України Кацуби Володимира Михайловича, від організації ветеранів Афганістану,від освітніх закладів, від працівників культури, політичних партій та мешканців міста.

 

Люботинці пам′ятають своїх героїв

                                                Микола Пархоменко – керівник прес-центру Люботинської

                                                                                                   міської ветеранської організації.

 

 

 

 




 У фашистському полоні
Автор: Chekardina   Додано: 10 лютого 2016   Переглядів:281   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

У фашистському полоні

( Із спогадів «остарбайтера», Скрипниці Галини Герасимівни, яка мешкає в сел. Караван, ветерана праці)


Народилася 10 лютого 1926 р в селі Барчани, на околиці Люботина.

          Галина Герасимівна часто згадує страшні часи німецької окупації: «В липні  1942 року, коли німці гнали нашу молодь в Німеччину, не минула лиха година і мене. Привезли нас на завод «Шмідта» в місто Дюбель. Я працювала в цеху, де виготовляли малі деталі для військової техніки. Була підручною в чотирьох німкень. За роботу платили 5 марок в місяць, за які купити нічого не можна було, бо нам все видавали по картках. Виготовляли ми деталі, складали в ящики, які вивозили до вагонів на станцію. Жили в бараках по 100 людей, далеко від заводу. То нас щодня шикували в колону по 4 чоловіки в ряд і супроводжували на роботу, із роботи з охороною. Німці були з собаками.  Дисципліну тримали сувору. Одного разу довелося мені зазнати тюрми німецької, де за непослух пробула кілька місяців. Номер в мене був G1, який пам’ятаю по сьогодні. Важко згадувати таке життя, в рабстві.

6 травня 1945 року нас звільнили радянські солдати. Радості не було меж. Невдовзі після оформлення документів, я приїхала додому. Рідні зустріли мене з радістю і сльозами на очах.

 Одружилася і переїхала в Караван, де працювала на спиртзаводі більше 40 років . Маю нагороди. Хочу, щоб ніколи на нашу землю не приходила війна».

Шановна Галино Герасимівно!

Щиро вітаємо вас з 90-річним славним ювілеєм! Зичимо здоров’я, благополуччя в житті і дякуємо за добросовісний, багатолітній труд в Караванському заводі .

 Керівник Караванського МПД

Єжелий Євгеній Анатолійович і

Кучерява Лідія Марківна-

Голова ветеранської організації с. Караван

 

 




 За активну участь разом
Автор: Svetlana   Додано: 13 січня 2016   Переглядів:328   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

    Вже на протязі багатьох років стало традицією до Люботинської  міської ветеранської організації

 запрошувати для зустрічі керівників організацій,підприємств, освітніх закладів поділитися досвідом роботи і планами на майбутнє. Цього разу в передноворічні свята завітав до нас Люботинський міський голова Леонід Іванович Лазуренко.

-Мені  незручно вітати ветеранів в цій незатишній кімнаті, яку виділено для ветеранської організації міста. Люботин з 25-тисячним населенням  повинен приділяти більше уваги

заслуженим ветеранам, їх організації, яка посіла перше місце в Харківській області.

Я Вам обіцяю, що Ваша організація отримає достойніше приміщення.

На даний момент у мене велике бажання реформувати  медицину. Міську поліклініку,що по вулиці Джерелянській, плануємо перевести в приміщення залізничної лікарні, з тим, щоб колишній дитячий заклад ясла-садок  повернути дітям.

На протязі багатьох років Люботин не брав участі як в обласних так і в державних програмах.

За цей час як мене обрано головою міської ради, ми підготували 15 програм,в які включено ремонт доріг, освітлення міста, заміну двох опалювальних котлів у школах,проведення інших необхідних робіт.

Нещодавно мені довелося побувати у губернатора Харківщини Ігоря  Львовича Райніна, який дав згоду нам допомагати. Також будемо працювати і з начальником

Південної залізниці Миколою Григоровичем Уманцем .з яким також знайшли порозуміння.

Багатьох люботинців турбувало питання сміттєво-спалювального заводу,який збудований Південною залізницею. Леонід Іванович заспокоїв мешканців міста.

- На цій території вже другий місяць будується комплекс  по переробці твердо – побутових відходів.

Планується рекультивація відходів, 70% яких розфасовуватимуться, упаковуватимуться і відправлятимуться в прийомні пункти. Відповідно будемо отримувати гроші.

Замість 13 гектарів землі, які займало звалище, задіяні будуть лише 5 гектарів.

 Територія обноситься парканом,будуть висаджені  дерева і зелена трава.

Також Леонід Іванович відповів на багато численні питання ветеранів.

- Я взявся за цю нелегку справу з метою навести належний порядок в нашому місті і зробити його чистим,культурним центром. Ми того варті! А тому насамперед потрібно нам усім разом брати активну участь у таких добрих спільних справах.

                                                            За активну участь разом

 

    Микола Пархоменко –

керівник прес-центру Люботинської ветеранської організації.




 Шановний Леоніде Івановичу!
Автор: Svetlana   Додано: 12 січня 2016   Переглядів:376   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Шановний Леоніде Івановичу!

Рада ветеранів України міста Люботина щиро вітає Вас з Днем народження.

Бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного тепла і добробуту!

Нехай Ваш життєвий шлях буде багатий успіхами та щедрий добром.

Благополуччя Вам і Вашій родині на довгії літа!

Миру і злагоди, щастя і стабільності.


З повагою,

голова ради ветеранів Сергій Котихін 

 




 Зустріч з прекрасним
Автор: Svetlana   Додано: 29 грудня 2015   Переглядів:404   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Зустріч з прекрасним

На полотнах життя

На передодні  Нового 2016 року в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. Каразіна відбулася художня виставка (понад 80 картин) старішого майстра-художника ,88-річного Миколи Івановича Білоусова.

З його творчістю знайомі не тільки  мешканці Харківщини,України,а й багато представників зарубіжних країн.

Малювати Микола Білоусов почав ще в дитинстві. В 1940 році на обласному конкурсі дитячих малюнків він отримав першу премію, що стимулювало називатись художником. Сам Микола Іванович розповів про те що ці знання спасли їхню родину  від голоду у повоєнні і післявоєнні роки.

Відкриваючи художню виставку вчений секретар центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім.Каразіна Віра Миколаївна Маліновська зазначила:

- Микола Іванович після закінчення Ленінградського технікуму фізичної культури працює в Харківському залізничному училищі №3 викладачем фізичного виховання,велику увагу приділяє тренерській роботі по футболу. За всі роки роботи ніколи не розлучався з пензлем і олівцем.

На рахунку Миколи Івановича понад 100 персональних виставок. Тематика його робіт сама різноманітна: це міська архітектура, пейзажі,натюрморти,море, храми, тварини, птахи, сцени баталій,чимало робіт ,присвячених Другій світовій війні.

Онук Миколи Івановича Віктор Білоусов щиро подякував керівництво бібліотеки за дозвіл провести виставку в цьому закладі.

Працюючи в залізничному училищі дідусь завжди приділяв велику увагу молоді,навчав їх спортивних навиків,прививав любов до прекрасного. Малював сам і навчав інших.

 Він дуже любив життя,а тому його картини динамічні, вдивляючись у них відчуваєш,що вони в русі.

Задоволений роботою дідуся онук Віктор у свій час закінчив Харківську дитячу художню школу ;1 ім. І.Репіна. І головне для нього вже зараз те,що дідусь навчив його бачити все позитивним.

На превеликий жаль цього дня в зв′язку з захворюванням не зміг бути на цій виставці.

А я бажаю всім Вам насолоджуватись творчістю Миколи Івановича і отримувати від перегляду задоволення.

Своїми спогадами поділився член Національної спілки журналістів України,Почесний громадянин м. Люботина, колишній учень залізничного училища №3,в якому навчався в 1952-1954 роках Микола Дмитрович Пархоменко. На протязі всього навчання моїм улюбленим учителем був М.І.Белоусов.  З того часу промайнуло 63 роки, та не дивлячись ,що ми вже люди поважного віку завжди підтримуємо дружні відносини.

На багатьох виставках мого хрещеного батька,так я називаю дорогу мені людину М.І.Белоусова, був присутнім як фотожурналіст. Підготував декілька матеріалів для ЗИІ.

Багато разів Микола Іванович побував у Люботині: на моїх виставках,а також на презентації моєї книги «Кришталевий об′єктив Миколи Пархоменко»

Я особисто дуже вдячний моєму вчителю за те, що вніс багато прекрасного в моє життя. А насамперед за те, що в далекому 1952 році допоміг поступити в залізничне училище №3, дав рекомендації до вступу в Московський Народний університет образотворчого мистецтва (до речі, який і сам закінчив)

То ж здоров′я, щастя Вам ,дорогий мій  учителю і наставник!

Донька Алла про свого батька сказала: «Для батька малювання- живопис –це все його життя. Я вдячна йому за наполегливість, за виставки,які проводяться не тільки в нашому місті,в Україні, а в багатьох зарубіжних країнах. Сподіваюсь, що ця Новорічна виставка посприяє в піднятті хорошого настрою.»

Викладач Харківського професійного ліцею залізничного транспорту    і педагогічного університету Володимир Іванович Баглай познайомився з Миколою Івановичем Белоусовим в 1968 році,коли поступив до залізничного училища в групу помічників машиніста електропотягу .Хорошо навчався,особливо запам′ятав  уроки нашого прекрасного викладача фізичного виховання

М.І.Белоусова.В ті роки активно  займався спортом. По лижному виду спорта був другорозрядником, а по бігу – одним із найкращих спортсменів.

Уже пізніше, коли Володимир Іванович Баглай працював на педагогічній ниві не втрачав дружніх стосунків с М.І.Белоусовим.

Разом організовували виставкив інститутах, школах, проводили години профорієнтації не тільки з

Учнями, а з батьками і науково-педагогічними працівниками.

Сьогоднішня виставка для мене особлива ,оскільки побачив картини ,яких раніше не було.

Я дуже вдячний своїй долі за те, що посприяла зустрічі  у мої молоді роки з таким чудовим чоловіком і художником з великої літери – М.І.Белоусовим. і дала поштовх у моєму подальшому житті.

Заступник директора Центральної дитячої бібліотеки Ленінського району Людмила Володимирівна Макарова розповіла про те, що на протязі 27 років їм довелося побувати на багатьох виставках М.І.Белоусова. В їхній бібліотеці зберігаються картини,які він подарував для дітей і дорослих. Як сказала Людмила Володимирівна: « Жоден музей миру неспромозі помістити тієї кількості картин,яких подарував майстер своєї справи М.І.Белоусов.»

Тож бажає Людмила Володимирівна ,щоб Бог послав йому здоров′я і в подальшому- творчої наснаги.

Ніякі життєві негаразди не змогли зламати крила цьому митцеві,оскільки його творчість наче зіткана із сонячного проміння, з любові до всього , що нас оточує і чарує своєю ніжністю.

                                                       Микола Пархоменко – почесний громадянин м.Люботин, керівник

                                                       прес-центру Люботинської міської ветеранської організації

  




 Л.К.Барчан-75!
Автор: Chekardina   Додано: 21 грудня 2015   Переглядів:274   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Л.К.Барчан-75!

Л.К.Барчан-75!


В Люботинській сім′ї залізничника 4 січня 1941 року народилася Лідія

Костянтинівна. Після закінчення Люботинської ЗОШ №2 працювала в Харківському обласному управлінні побутового обслуговування населення, в тих же 1971-76 роках заочно навчалася в інженерно-економічному інституті.

 Багато років праці віддала Люботинському державному кооперативному підприємству. Довелося бути економістом, головним інженером, заступником директора, директором. Ліда з дитинства брала участь в художній самодіяльності. Маючи прекрасний голос, уже будучи на заслуженому відпочинку, в 2001 році на обласному конкурсі «Супер бабушки» зайняла призове місце.

Голова волонтерського центру, голова первинної ветеранської організації Лідія Костянтинівна завжди в тісному зв′язку з ветеранами.

Люботинська міська ветеранська організація сердечно вітає з ювілеєм Лідію Барчан, зичить щастя, здоров′я, активного довголіття, мирного неба.