Для того, щоб забезпечити людині достатній життєвий рівень після закінчення активної трудової діяльності, в Україні запроваджено сучасну трирівневу пенсійну систему. Вона базується на трьох незалежних один від одного рівнях, два з яких – обов’язкові, а один – добровільний.
Перший рівень – це солідарна система, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам.
Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Передбачалося, що вона буде введена в дію у 2009 році. Частина обов’язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) буде спрямована на персональні рахунки громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат.
Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці.
Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
Відповідно до чинного законодавства недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень) здійснюється:

 - недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

 - страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

 - банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.


На цьому сайті ми висвітлюємо діяльність саме недержавних пенсійних фондів (НПФ), які представляють третій рівень пенсійної системи.
Недержавний пенсійний фонд – це фінансова установа нового типу, діяльність якої базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень. Фонд залучає пенсійні внески фізичних і юридичних осіб, інвестує кошти з метою їх захисту від інфляції та примноження, а пізніше здійснює пенсійні виплати за рахунок накопичених пенсійних активів.
Недержавні пенсійні фонди бувають трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті.
Корпоративний фонд створюється одним або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники.
Професійний фонд створюється об’єднаннями юридичних або фізичних осіб, у т.ч. профспілками та їх об’єднаннями, або просто фізичними особами за професійною ознакою (будівельники, енергетики та ін.).

Відкритий фонд створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду.
У НПФ будь-якого виду існують вкладники – фізичні або юридичні особи, які здійснюють перерахування пенсійних внесків на свою користь, на корить своїх близьких або своїх співробітників, та учасники – громадяни, на користь яких здійснюються внески.

Начальник відділу нагляду
за призначенням (перерахунком )
та виплатою пенсій Каплун С.Б.
741-35-92

 

 

Щорічно в світі захворює туберкульозом 10 млн. чоловік, 3 млн. вмирають, з них 8 тис. щоденно І це далеко не повні статистичні дані. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у 1/3 населення наший планети туберкульозна паличка вже міститься в організмі. Очікується, що до 2010 року буде заражених туберкульозом близько 1 млрд. чоловік, більше 200 млн. захворіють туберкульозом, а 70 млн. помре від цього захворювання. В Україні епідемія туберкульозу зареєстрована з 1995 року. Вона прогресує і набуває широких масштабів. За даними статистики в Україні щодня реєструється 82 хворих туберкульозом людей і 30 хворих вмирає. Як це ні банально, серед причин поширеності захворювання в наший країні - елементарна необізнаність і неписьменність. Відсутність інформації, як повелося, народжує забобони і міфи.

МІФ 1. На туберкульоз хворіють тільки бідні або малозабезпечені люди. Твердження, що багаті, благополучні, такі, що добре харчуються і задоволені собою люди не хворіють на туберкульоз - міф. Свідоцтво тому - численні випадки захворювання в елітних столичних кругах, а також довгий список знаменитостей , що хворіли туберкульозом. Паличка Коха не розрізняє соціального статусу і з однаковою ефективністю заражає бідних і багатих. Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний "брак часу", а, отже, нерегулярне і незбалансоване харчування - це все стресові моменти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання. Разом з тим, туберкульоз - безумовно, соціальна хвороба. Туберкульоз - захворювання, яке безпосередньо залежить від способу життя населення, якості харчування. Складний економічний стан, що поки що існує в наший країні, велика кількість людей, які не можуть повноцінно харчуватися, стреси, соціальна не облаштованість - все це істотно підвищує ризик зараження і розвитку туберкульозу.

Стаття 5. Вимоги до звернення

 

Звернення адресуються  органам  державної  влади  і місцевого самоврядування, підприємствам, установам,  організаціям  незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам,  до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище,  ім'я,  по батькові, місце  проживання громадянина,  викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може   бути   усним   (викладеним   громадянином  і записаним посадовою особою на особистому  прийомі)  чи  письмовим, надісланим  поштою  або  переданим  громадянином  до  відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих  вимог,  повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його  надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

 

Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них

 

Громадяни мають  право звертатися до органів державної влади, місцевого  самоврядування,   підприємств,   установ,   організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян,  посадових  осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо   звернень   громадян   та   відповіді   на  них оформляються відповідно до  вимог  законодавства  про  мови.  Такі рішення  та  відповіді  можуть  бути  викладені  в перекладі мовою спілкування заявника.