Важлива інформація про Люботинський міський краєзнавчий музей
Автор: Lubotin   Додано: 11 лютого 2012   Переглядів:1606   Категорія - [Тимчасовий архів » Люботинський музей]
 

Завдання Люботинського міського краєзнавчого музею:

- Цілеспрямоване збирання, наукове вивчення і всебічне освітньо-виховне використання рухомих (музейних) предметів, які є матеріальним свідченням розвитку природи і суспільства, потреб у засвоєнні та збереженні історичного досвіду минулого.

 

З цією метою Люботинський міський краєзнавчий музей:

- Вивчає історію свого народу, збирає і зберігає пам’ятки матеріальної і духовної культури, що є першоджерелами наукових знань про розвиток людського суспільства і відповідають вимогам українського законодавства про музейну справу.

- Створює експозиції, стаціонарні й пересувні виставки.

- Веде роботу, спрямовану на поширення наукових знань про історію краю шляхом проведення екскурсій по експозиціях музею, стаціонарних та пересувних виставках, читання доповідей, лекцій, шляхом видання наукових праць і популярної літератури, публікації у пресі, а також організації інших заходів.

 

Директор Люботинського міського краєзнавчого музею 

Каракаптан Любов Миколаївна

 

Тел. (057) 741-11-53

e-mail: lvk@ukrpost.ua 

Графік роботи: понеділок — четвер з 8.00 до 17.00,  п’ятниця   -   з 8.00 до 16.00

Прийом громадян: понеділок-п’ятниця  з 09.00 до 16.00




 До Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні
Автор: Lubotin   Додано: 18 лютого 2022   Переглядів:54   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

До Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні



У Люботинскому міському краєзнавчому музеї відкрита виставка присвячена Героям

Це зорі твої,Україно!


20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.
Увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на державному рівні передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів із вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні на період до 2020 року” від 23 серпня 2017 року №574-р. Відповідно до нього до Дня Героїв Небесної Сотні в навчальних закладах, військових частинах, закладах культури мають відбутися наукові, науково-практичні конференції, круглі столи, семінари, тематичні інформаційні, навчально-виховні, культурно-мистецькі та інші заходи з ушанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890 від 21 листопада 2014 року стам загиблим на Майдані громадянам присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
П’ятьом патріотам із числа Героїв Небесної Сотні – Олександру Бадері, Юрію Дяковському, Юрію Поправці, Володимиру Рибаку та Дмитру Чернявському звання “Герой України” посмертно присвоєно Указом Президента України № 94 від 20 лютого 2015 року.
У 2014 році Президент України заснував державну нагороду “Орден Героїв Небесної Сотні” (Указ № 844 від 3 листопада 2014 року).  Його лицарями стали білорус Михайло Жизневський, грузини Давид Кіпіані та Зураб Хурція, українець Тарас Більчук.

У Люботинскому міському краєзнавчому музеї відкрита виставка присвячена Героям.

 




 До 300-річчя видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди
Автор: Lubotin   Додано: 27 січня 2022   Переглядів:174   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

До 300-річчя видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди

Учні 8 класу Люботинської ЗОШ №4 ознайомилися із "Шляхами Г.С.Сковороди" у Люботинському краєзнавчому музеї

 

До 300-річчя видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди



У 2022 році все прогресивне людство відзначатиме 300-річчя видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди,і ми сподіваємося,що зробимо свій малий внесок до цієї всесвітньої акції пам"яті.
Сьогодні першопрходцями нашого музею стали учні 8 класу Люботинської ЗОШ №4,які ознайомилися з "Шляхами Г.С.Сковороди".


Директор Люботинського краєзнавчого музею  -Л. Каракаптан 

 




 Без права на забуття!
Автор: Lubotin   Додано: 25 листопада 2021   Переглядів:145   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Без права на забуття!

Без права на забуття!


Найстрашнішою трагедією українського народу був голодомор 30-х років.

Не оминуло це горе й Люботин. Багато люботинців працювало на заводах і фабриках Харкова, на залізниці,де отримували невеликий пайок. Цей пайок вони ділили між членами родини, що давало якусь примарну надію вижити. Тому масового вимирання селянства, як в інших районах України , в Люботині не було. Але у місті було багато селян з навколишніх сіл, які намагалися знайти продукти. У цей період люди їли що завгодно, аби втихомирити муки голоду. Селяни , щоб вижити, йшли і їхали до Харкова. Люботинська міліція, яка мала завдання затримувати цей потік, знімала. їх з поїздів, затримувала на дорогах.
Тоді вони, пухлі, розташовувалися біля вокзалу у надії якось потрапити на поїзд. Ходили по місту, жебракуючи Христа ради.
Із споминів очевидця Голодомору Юрченко Ольги Олексіївни:Я працювала в Управлінні Південної залізниці. Нас, тоді ще молодих, посилали збирати по Харкову пухлих дітей і зводити їх до спецприйомників.Збирала померлих спеціальна команда. Часто брали й тих, хто ще ворушився. Харківщина на початку 30-х років була однією з центральних зон голодоморного лиха. Не було в області жодного села чи містечка, котре не зазнало голодного жаху. Скільки жертв голоду мала Харківська область досі не встановлено. Відомо лише, що за три місяці 1933року тут померло 600 тисяч чоловік.
Голод 1932-1933 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути – ні матеріальних, ні тим більше людських. Мільони людей , які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки. Харківська область мала служити взірцем колективізації, їй ще досталася сумна доля стати центром голодомору в Україні. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. За даними різних дослідників, масовий голодомор поглинув від 5,5 до 9 млн. людей. Замучені й загиблі від голодомору жертви заслуговують на людську пошану, пам'ять, Божу молитву, увічнення.
Використані матеріали Державного архіву Харківської області, матеріали з фондів Люботинського краєзнавчого музею
 
Директор Люботинського краєзнавчого музею – Л.Каракаптан

 




 Сьогодні до нашого музея завітав Іщенко Геннадій Валентинович
Автор: Lubotin   Додано: 5 листопада 2021   Переглядів:90   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Сьогодні до нашого музея завітав Іщенко Геннадій Валентинович,

поповнив нашу колекцію по пожежній безпеці, подарував нам 2 противогази.

 

Сьогодні до нашого музея завітав Іщенко Геннадій Валентинович


Дякуємо Вам, Геннадій Валентинович , за вашу підтримку, небайдужість до нашого музею. Бажаємо Вам невичерпної енергії ,трудової наснаги, благополуччя, гармонії і щастя. Шановні люботинці, сподіваємося,що Ви також долучитися до створення музея мрії в нашому місті.


Люботинський краєзнавчий музей

 




 День залізничника
Автор: Lubotin   Додано: 3 листопада 2021   Переглядів:126   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

День залізничника



День залізничника в Україні традиційно відзначають 4 листопада.

  Святкову дату встановили у 2002 році.
  Саме 4 листопада 1861 року з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на територію сучасної України.
  Цей день вважається початком історії залізниць в Україні. Головним органом управління залізничним транспортом в Україні є Укрзалізниця, яка забезпечує 3% ВВП країни. 
  До сфери Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.
Загалом залізничний транспорт забезпечує 56% вантажних і 43% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту. На сьогодні в сфері Укрзалізниці працюють понад 272 тис. осіб. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. 
  Зараз Українські залізниці об'єднують всі області України - це понад 375 тисяч працівників, які обслуговують близько 30 тис. кілометрів залізничних колій. Щороку з більш ніж 1,5 тисячі станцій відправляються в дорогу понад 500 мільйонів пасажирів. Щорічно близько 175 тисяч вантажних вагонів перевозять більше 300 мільйонів тонн вантажів
  Шановні залізничники!!!! Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята - Дня залізничника! Галузь, в якій ви працюєте, посідає важливе місце в економіці України, сприяє розвитку усіх галузей господарства та задовольняє потреби кожного громадянина у перевезеннях . Бажаємо Вам міцного здоров'я і добробуту, миру і щастя, оптимізму і злагоди, нових професійних здобутків , а також щасливої дороги , як на колії так і для кожного з Вас на вашому життєвому та професійному шляху.
 
Люботинський краєзнавчий музей.

 




 29.10.2021 не оминули наш музей люди небайдужі до життя нашого музею
Автор: Lubotin   Додано: 30 жовтня 2021   Переглядів:99   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

29.10.2021 не оминули наш музей люди небайдужі до життя нашого музею

29.10.2021 не оминули наш музей люди небайдужі до життя нашого музею


Голтвянський Олег Миколайович та Клубань Сергій Олексійович, які цінують нашу історію завжди допомагають нам у створенні наших музейних виставок.


Клубань Сергій Миколайович передав до музею радіо "Електроніка ПТ-301" ,1978 року випуску. Голтвянський Олег Миколайович поповнив наші колекції з історії АТО передав нам гільзи та футболку.  Музейні працівники щиро вдячні таким людям небайдужим до історії нашого міста. Шановні люботинці сподіваємося,що Ви також долучитися до створення музея мрії в нашому місті.

 




 28 ЖОВТНЯ - ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ.
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2021   Переглядів:108   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

28 ЖОВТНЯ - ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ.



Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників.

  Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні».
   В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.
   В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.
   Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
   У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. воїнів, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
   Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 
   28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави. За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.
   Ми пам'ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні.
 
Люботинський краєзнавчий музей

 




 Люботинський краєзнавчий музей
Автор: Lubotin   Додано: 1 жовтня 2021   Переглядів:122   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Люботинський краєзнавчий музей

Люботинський краєзнавчий музей


День усиновлення

30 вересня Україна відзначає свято людяності і доброти - День усиновлення, коли кожен розуміє, як непросто прийняти рішення усиновити дитину або взяти її у свою сім’ю. Зважаючи на карантинні заходи відзначення свята має свої особливості і вітання усиновителям, опікунам/піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу звучать онлайн. В рамках запланованих заходів діти та їх піклувальники відвідали Люботинський краєзнавчий музей.

Сьогодні за оперативною інформацією на первинному обліку служб у справах дітей райдержадміністрацій та міських рад міст обласного значення перебуває 2306 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них: 1612 дітей перебуває під опікою, піклуванням громадян, 542 – в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу, 94 – в інтернатних закладах всіх форм підпорядкування, 18 – навчаються в вищих навчальних закладах, професійно-технічних училищах різних рівнів акредитації, 40 – в тимчасових формах влаштування (18 – в сім’ях родичів, знайомих, 19 – в центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, 3 – інше).

В даний час в області 93,4 % дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, охоплено сімейними формами виховання.

З початку 2020 року статусу дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, набуло 197 дітей. З них: 112 дітей влаштовано під опіку, піклування, 30 – на виховання та спільне проживання в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, 17 – перебувають тимчасово в сім’ях родичів, знайомих, 13 – в центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, 19 – в закладах інституційного догляду та виховання дітей, 2 – перебуває в закладі охорони здоров’я, 1 – усиновлена, 1 – навчається у вищому навчальному закладі, 2 – на сьогодні вже досягнули повноліття.

На даний час в області функціонує 58 дитячих будинків сімейного типу та 132 прийомних сім’ї, в яких на вихованні перебуває 657 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

З початку 2020 року в області створено 5 прийомних сімей та 3 дитячих будинки сімейного типу. До сімейних форм виховання (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу) влаштовано 64 дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; під опіку, піклування влаштовано 119 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 17 дітей усиновлено.

Маємо впевненість і переконання, що батьки, які пообіцяли дитині її забрати чи поновити себе в правах, обов’язково дотримаються даного слова; дитина, яка чекає на маму і тата – обов’язково їх знайде. Адже, залишаються незмінними істини: веселі і щасливі очі дітей; рідний голос батьків, які радіють злетам і заспокоюють при падінні; відчуття, що ти не один і дуже комусь потрібен.

 

Люботинський краєзнавчий музей

 




 Учнів старших класів знайомляться з історією м.Люботина
Автор: Lubotin   Додано: 22 вересня 2021   Переглядів:96   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Люботинський краєзнавчий музей

Учнів старших класів знайомляться з історією м.Люботина


Учнів старших класів знайомляться з історією м.Люботина

22.09.2021 Продовжуємо знайомити учнів старших класів з історією м.Люботина 
9 клас Люботинської ЗОШ 4.

Директор Люботинського краєзнавчого музею - Каракаптан Л.М.

 




 Люботинський краєзнавчий музей
Автор: Lubotin   Додано: 9 вересня 2021   Переглядів:110   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Люботинський краєзнавчий музей

Люботинський краєзнавчий музей


Екскурсія "Історія міста Люботина"


9.09.2021 р   екскурсію "Історію міста Люботина" прослухали учні 7 ,9 класів Люботинської ЗОШ 4.

 




 Свята та обряди українського народу
Автор: Lubotin   Додано: 28 травня 2021   Переглядів:163   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Свята та обряди українського народу.

 

Свята та обряди українського народу


 
Кожен українець має бути обізнаний з історією свого народу ,мусить , знати як жили наші діди і прадіди, як будували собі ліпшу долю .Нашу виставку присвячено святам і обрядам українців .Календарна обрядовість була тісно повязана с природою,релігією,трудовою діяльністю людей,котра, як правило, подпорядковувалася сільсько-господарському трудовому календарю. Сьогодні з нашою виставкою ознайомились учні Люботинської спеціалізованої мистецької школи-інтернат “Дивосвіт” та учні Люботинської ЗОШ №4.

Директор Люботинського краєзнавчого музею

Любов Каракаптан

 

Свята та обряди українського народу





 Міжнародний день музеїв
Автор: Lubotin   Додано: 17 травня 2021   Переглядів:130   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

З 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

 

 

Міжнародний день музеїв



За словами Жака Перо, президента ICOM: «Музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».Саме музеї сьогодні доносять до суспільства велич прадавньої історії, надихають митців на створення нових шедеврів. Музеї – це місця пам’яті, історії та культури. Але не варто говорити про музеї лише як про осередок минулого. Сьогодні музейні установи – це не лише статичні експозиції, музеї – це простір для живого, конструктивного спілкування, місце творення мистецтва і його демонстрації. Музеї – це й насамперед люди, які там працюють, люди, які своєю працею оживляють експонати та їх історії, дають їм нове дихання

 

Міжнародний день музеїв


Цьогоріч відзначатиметься ювілейний 15-й Всесвітній день вишиванки.Ми намагаємося йти в ногу з часом.Тому на день музеїв в Люботинському міському краєзнавчому музеї до Міжнародного дня музеїв працює виставка «Знай свою Україну» та «Люботин у вишиванці».Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.Метою Дня вишиванки є популяризація етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.


Вітаємо наших колег,краєзнавців,друзів музею, люботинців,які допомагають в нашій роботі   зі святом і зичимо всім  щастя, здоров’я, успіхів, добробуту та творчих здобутків у збереженні, примноженні та розвитку української культури.

 

Л.Каракаптан,директор Люботинського міського  краєзнавчого музею.

 




 Історія Трушевки від харківської журналістки Інни Можейко
Автор: Lubotin   Додано: 7 квітня 2021   Переглядів:171   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Історія Трушевки  від  харківської журналістки Інни Можейко

 

Історія Трушевки  від  харківської журналістки Інни Можейко


 
У Люботині є ставок з назвою Трушевка.Сьогодні мало хто знає, що місцевість навколо нього мала назву Бабаки,що тут була дача харківської сім'ї Трушевих і що з цією місцевістю пов'язана історія кохання,не схожа на жодну іншу.
Їх шлюб був з усякого погляду своєрідним.Він-молодий,але вже відомий філософ,син київського дворянина,який отримав прекрасну освіту,вродливий,з буйною шевелюрою і вогненним поглядом.

 

Історія Трушевки  від  харківської журналістки Інни Можейко


 
Вона-поетеса,старша за нього ,вже побувала у шлюбі,зі збіднілої сім'ї,дочка харківського чиновника і почесного громадянина  міста, жінка рідкісної краси- з витонченим профілем і величезними світло-зеленими очима,погляд яких нагадував погляд сфінкса. Спільними для цих двох молодих людей були прекрасна освіта ,прагнення робити добро і приносити користь,і ще- тюремні терміни та заслання за участь у революційному русі. Щоправда,пережили вони все це ще до своєї зустрічі. Микола Бердяєв і Лідія Трушева  прожили разом 40 років, зворушливо дбаючи одне про одного ,всіляко підтримуючи  одне одного, і при цьому – зберігаючи платонічні стосунки




 День Героїв Небесної Сотні в Україні
Автор: Lubotin   Додано: 19 лютого 2021   Переглядів:174   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

День відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

 

День Героїв Небесної Сотні в Україні


 

Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

105 Героям Небесної Сотні посмертно присвоєно звання Герой України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Сьогодні в багатьох містах України проводяться меморіальні заходи, присвячені пам'яті загиблих героїв.

 

“Сьогодні вся Україна відзначає День Героїв Небесної Сотні - людей, які повстали проти несправедливості на захист ідеалів демократії, громадянських прав і свобод, європейського майбутнього нашої країни. Вони були звичайними людьми - науковцями, програмістами, митцями, студентами, вчителями, підприємцями... І всі вони віддали найдорожче - життя, аби ми могли жити у новій, вільній та демократичній державі”, - йдеться у зверненні секретаря РНБО України Олексія Данілова з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні.

 

Директор Люботинського краєзнавчого музею  

Каракаптан .Л.




 26 січня 2021 р. в Люботинському міському краєзнавчому музеї було проведено першу екскурсію в цьому році на тему " Марка - візитна картка України"
Автор: Lubotin   Додано: 26 січня 2021   Переглядів:193   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

26 січня 2021 р. в Люботинському міському краєзнавчому музеї було проведено першу екскурсію в цьому році на тему " Марка - візитна картка України"

 

 

26 січня 2021 р. в Люботинському міському краєзнавчому музеї було проведено першу екскурсію в цьому році на тему " Марка - візитна картка України"



 




 «Таємний світ ляльки-мотанки»
Автор: Chekardina   Додано: 2 лютого 2017   Переглядів:1240   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Чи багато люботинців знає про існування Краєзнавчого музею у нашому місті? Виявляється цікаве поруч: музей розташований у будівлі центральної міської бібліотеки по вул. Слобожанській, 10 і має у своєму розпорядженні багато різноманітної інформації та досить часто проводить тематичні виставки.

Так Краєзнавчим музеєм м. Люботина з 23.01.2017 р. відкрито виставку «Таємний світ ляльки-мотанки».

Місцевими майстринями Мовчановою В.М. та Ісаєнко Н.Ю., які створюють ляльок-мотанок із застосуванням різноманітних технік, було надано експонати багатьох видів. Також мешканки нашого міста Кравченко Н.В, Глущенко Л.Є., Куденко Л.В. та інші взяли участь у підготовці виставки, надавши у якості експонатів власних ляльок-оберігів.

З прадавніх часів люди створювали обереги, які були надійними помічниками у всіх сферах життя, оскільки нагадували про зв’язок з богами та пращурами, боронили від Мороків Нави – поганих думок і хвороб.

Перші ляльки-мотанки або, як їх ще називають, вузликові ляльки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах. Наприклад, древні греки використовували таких ляльок у якості жертв для свого пантеону богів.

Традиції створення оберегів та ляльок-мотанок перейшли з язичницьких часів і у сучасний побут. З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території України з’явилися на стоянці в Чернігівській області.

Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами.

Процес створення ляльки майстрині називають «кутанням», адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того, аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких ляльок, то мотанки мають гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад, льняні нитки, з яких виготовляли волосся.

Помітною є така особливість мотанки, як відсутність намальованого обличчя. На деяких ляльках на місці обличчя вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного пояснення чому ляльки-мотанки не мали облич не знайдено, однак більшість вчених та дослідників вважають, що такою причиною було сприйняття очей як дверей між реальним та потойбічним - недоброго ока завжди боялися та вірили, що через очі в ляльку може підсилитися нечисть.

Особливими українські мотанки робить той факт, що для їхнього створення використовують в основному жіночі та дитячі образи. Чоловічі ж образи здебільшого використовуються у якості доповнення до основної ляльки. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості Донди.

Мистецтво виготовлення ляльки-мотанки тісно переплетене з багатьма явищами природи, що визначають, наприклад, час початку роботи: одні ляльки мотаються лише на зростаючий місяць, інші – тільки на спадаючий, також є ляльки, які можна мотати тільки в один визначений день на рік. Не можна мотати ляльок у п’ятницю, суботу та неділю, а також після заходу сонця і на свята. Ляльку-мотанку, оберіг, потрібно виготовляти за один день і обов’язково з позитивними думками та добрими побажаннями.

Слід зазначити, що мотанка ніколи не має власного імені, тому що завжди вважалося, що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів, або запросити нечисть до будинку. В українській культурі мотанки є символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також мотанки часто використовувалися у весільних обрядах.

У нашій виставці представлено 46 ляльок-мотанок: Мартинички, Лялька-Жіноча доля, Грошова Кубушка, Попутниця, Благодать, Благополучниця, Лялька Акань, Немовля, Годувальниця, Лялька-Потішка, Лялька-Правниця, Лялька Каша, Восьмиручка, Варварушка-Ключниця, Домовичок, Наречена, Берегиня, Нерозлучники, Званка-Бажанка, Бажанка, Млинниця, Коляда та інші.

Запрошуємо всіх відвідати наш музей та дізнатися більше про традиції свої предків.


Цапенко І.Б., мешканка м. Люботина




 Виставка мотанок
Автор: Chekardina   Додано: 18 січня 2017   Переглядів:866   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Шановні люботинці!

З 23 січня 2017р.у краєзнавчому музеї відкривається виставка мотанок.

 




 "Таємниці та загадки нумізматики"
Автор: Chekardina   Додано: 18 січня 2017   Переглядів:1265   Категорія - [Тимчасовий архів » Люботинський музей]
 

З 9 по 13 січня 2017р. до дня заснування музею (12.01.1993р) було проведено виставку "Таємниці та загадки нумізматики".
Велика подяка колекціонерам,які допомогли в організації виставки.

 

"Таємниці та загадки нумізматики"




 "Протягом століть"
Автор: Chekardina   Додано: 14 вересня 2016   Переглядів:960   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

14.09.2016р. проведено виставку старовинних годинників з екскурсією на тему "Протягом століть"для 1,6,7 класів Люботинської ЗОШ №4

 

"Протягом століть"

"Протягом століть"

"Протягом століть"

"Протягом століть"

"Протягом століть"





 Легенди про м. Люботин
Автор: Chekardina   Додано: 14 січня 2015   Переглядів:3341   Категорія - [Тимчасовий архів » Люботинський музей]
 

Легенди про місто Люботин

 

Легенда о Люботе.

Дикое поле издавна люди обходили стороной, потому что крымские татары старинным Муравским шляхом совершали частые опустошительные набеги. И все же смельчаки, бежавшие от своих притеснителей, иногда да прятались в лесах. Одним из таких храбрецов был и Любота. В лесах  Слобожанщины росло множество плодородных деревьев: дикая вишня, груша, яблоня, а потому и диких пчел здесь было очень много. Так Любота стал бортником. Все лето он проводил в поисках пчелиных гнезд, а собрав богатую добычу меда -  продавал его по всей округе. Имя Люботы было известно далеко за пределами слободы. Вот почему одна из легенд гласит о том, что слобода Люботин была названа в честь первого ее хозяина - Люботы. 

 

Легенда о Гае.

Однажды, очень давно, когда казаки жили  вольной разгульной жизнью, казак Гай, разъезжая по свободным землям Дикого поля, был зачарован широкими лугами, зелеными  лесами и полноводными реками брошенной земли Слобожанщины. Выйдя на пригорок, стоя над рекой Мерефа, он невольно залюбовался открывшейся перед ним чудной панорамой. Долго стоял так казак Гай, любуясь дивным пейзажем и вдруг понял он, что не может просто так покинуть этот чудный уголок. Собрал он своих друзей-казаков и молвил: «Никуда я отсюда больше не уеду, люб мне край этот. Назову его именем своим  и быть этой слободе Гаевкой». Очень уж любил казак Гай все необычайно красивое. Говорили, что самые красивые рысаки были у Гая и самые красивые девушки со всего мира были тоже у Гая. Вот и самый красивый уголок Дикого поля принадлежал когда- то  дивному казаку  Гаю. Со временем Гаевку переименовали в Гиевку, но она осталась  такой же прекрасной как и при легендарном казаке Гае.   

 

Легенда о Петре І.

Летом 1709 года на день Вознесения Господня (2 июня), проезжая через Харьков, Петр Великий принял церковь  св. Николая за соборную, слушал в ней литургию, потом побыл в Успенском соборе, где читал апостол; осмотрел город  и крепость и, пообедав, отправился в Валки через Люботин. По дороге он очень устал. День был жарким и безветренным. Присев отдохнуть под раскидистым вековым дубом, восхищенный царь промолвил: «Какая любая тинь!» Многие приписывают Петру 1 название нашего города «Люботин», но к сожалению, слобода еще в 1650 году уже носила это название.  

 

Легенда о Дунчивне.

Жил в поселке, вблизи станции Люботин, старый помещик Дунин. Много у него было всякого добра и земли было много. Заглядывались на богача женщины, да выбрал он себе в жены молоденькую 15-летнюю девушку. Имени ее так никто и не мог вспомнить, потому что звали ее все в округе Дунчивной. Молодая была да хозяйственная. Недолго радовался своему счастью старый ловелас, взял вдруг и умер. Поплакали, потужили за барином да и забыли. Стали радоваться соседи, надеясь поживиться барским добром. Да не тут–то было. Хозяйка была молодая да хваткая. Потихонечку, помаленечку скупила она все земли вокруг и стала настоящей хозяйкой.

Вот и сегодня о ней помнят,так как до сих пор земли принадлежавшие Дунчивне так и называются «Дуншивка» или более современно-Дуншовка. 

 

Легенда про Давальченково поле.

Первые дни сентября 1943года. Уже освобожден Люботин от фашистских

оккупантов, а вот расстояние в 2 километра до Гиевки нашим воинам пришлось преодолевать  почти восемь  дней. Экипаж танка  «Т-34»,  в состав которого входил и механик-водитель Михаил  Давальченко, вел прицельный огонь по вражеским позициям.  Фашистам удалось поджечь «Т-34», почти весь экипаж  танка погиб. Тяжело раненный, обгорелый Михаил Давальченко  из последних сил, истекая кровью, через запасной люк сумел выползти из пылающей машины.  Вскоре его подобрали и отправили в санбат. Казалось, спасения нет. Да и однополчане считали его погибшим. Но в день 25-летия освобождения Гиевки от немецких оккупантов на торжественном митинге попросил слово ветеран Великой Отечественной войны. И жалко, и страшно было смотреть на его обоженное лицо, обгорелые уши и брови. Но вопреки всему голос его, (а это был Михаил Давальченко ) звучал бодро и уверенно. С тех пор и стали называть  однополчане гиевское поле  Давальченковым. 




 Розвиток освіти в Люботині
Автор: Chekardina   Додано: 2 квітня 2014   Переглядів:3051   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Розвиток освіти в Люботині

 

 

У кінці XVIII століття територія України була розділена між Австрійсько-Угорською (20% площі) і Російською (80% площі) імперіями. До того часу завершилася ліквідація української державності. Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто, на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.

 

 

Переглянути весь документ та фото - натисніть "Читати далі"




 З ювілеєм,рідний Люботин!
Автор: Lubotin   Додано: 23 січня 2013   Переглядів:1892   Категорія - [Тимчасовий архів » Люботинський музей]
 

Шановні люботинці! В лютому 2013 року Люботин відзначатиме 20-річний ювілей з нагоди присвоєння йому статусу міста обласного значення. Вітаємо Вас з нашим спільним святом та бажаємо розквіту та процвітання нашому рідному місту.
Місто Люботин є самостійною адміністративно-територіальною одиницею - міським населеним пунктом, у межах якої громада здійснює міське самоврядування, має свою комунальну власність та свій місцевий бюджет.
Розташоване в 24 км від обласного центру міста Харкова . Координати міста 52 північної широти та 36 східної довготи.
З півночі та північного сходу, зі сходу та південного сходу місто межує з землями Харківського району.
З північного заходу на північний схід проходить дорога державного значення Київ – Ростов. До неї прилягає північна частина міста (старий Люботин). З заходу на схід, розділяючи місто на дві частини, проходить залізниця Полтава – Харків.


Територіальна громада міста Люботина має свою символіку – герб, прапор і гімн. Герб прямокутної форми у вигляді щита, який поділено на дві частини. На верхній частині , яка має світло-зелений колір, зображені елементи герба м. Харкова, як головного міста, на території області якого розташований Люботин. Нижня частина герба голубого кольору, який символізує велику кількість озер. У цій частині ліворуч зображені яблуко та груша, вони символізують історичне зайняття садівництвом жителів м.Люботина. Праворуч - елементи символіки залізниці, бо місто Люботин - це потужний залізничний вузол. Його центральна частина була заснована і мала розвиток завдяки будівництву залізничної колії у 1871р. Нижче цих елементів зображені дубові листки, які символізують Люботинські діброви - гордість міста. По краях герба - обрамлення золотистого кольору.




 Аварія на Чорнобильській атомній електростанції
Автор: Lubotin   Додано: 4 травня 2012   Переглядів:1867   Категорія - [Тимчасовий архів » Люботинський музей]
 

«І вмий усі в Чорнобилі пороги

До чесної, як сповідь, чистоти.

І уступись

Найпершим

І з дороги.

І занімій.

Бо їм – у вічність йти.»

 

Б.Олійник.

 

26 квітня 1986 року в Україні трапилася наймасштабніша техногенна катастрофа сучасності - аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Вночі, о 1годині 23 хвилини, на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС в результаті серії теплових вибухів був зруйнований реактор. За розрахунками експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 млн. кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму. Радіоактивна хмара, що утворилася в результаті аварії, пройшла над Україною, Білоруссю, Росією, Східною Європою, Скандинавією, Великобританією і східною частиною США.

З того часу Чорнобиль - невелике містечко, яке знаходиться на березі Київського водосховища, між річками Уж та Прип'ять, місто-курорт, що в минулому привертало величезну кількість людей своєю красою, стало символом великої трагедії. До цього дня воно асоціюється з Чорнобильською катастрофою, яка забрала немислиму кількість жителів не тільки в той жахливий день, але і в наступні роки після нього.

26 квітня, Україна і весь світ згадують жертв аварії на Чорнобильській АЕС, вшановують героїв-ліквідаторів. 26 років сплило з того пам'ятного дня, коли на атомній станції у невеличкому українському місті Чорнобиль сталася аварія.

Жодна трагедія XX сторіччя не мала таких тяжких екологічних наслідків, як чорнобильська. Бо стала вона катастрофою не регіонального, навіть не національного, а глобального масштабу. Вже загинуло більше половини із 100 тисяч чорнобильців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірвано здоров'я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. Демографічна ситуація України на цей час у кризовому стані.

Але реальні збитки навіть через чверть століття визначити неможливо. Бо наслідки цього лиха вічні, і тепер можна говорити не про їх усунення, а лише про пристосування до них.

Чорнобиль не відходить у минуле, не відпускає його туди наша свідомість. Вона опромінена ним. Уперше так близько, так реально й так жахливо відкрилося нам обличчя ядерного століття в чудовому куточку українського й білоруського Полісся, куди науково-технічна революція прийшла немов останньою чергою. Прийшла й... залишила його безживним на поки що невідомий навіть ученим строк.

 

Чорнобильська атомна електростанція, яку будували з 1972 по 1985 рік, була найбільш потужною АЕС в Радянському Союзі.

1986 рік, 26 Квітень (1годину 24 хв.) - Вибухи на четвертому реакторі, які спричинили за собою пожежа.

Так що ж відбулося насправді? Існувало безліч різних точок зору, що стосуються цієї аварії. Набралося їх уже понад 110. Але самими розумними вважаються всього лише дві з них. За версією першої, причиною вибуху стало грубе порушення правил експлуатації реактора. Було це так: в ніч з 26 Квітень 1986 Року робітники 4 блоку ЧАЕС в процесі підготовки і проведення електротехнічних випробувань цілих шість разів порушили Регламент. У результаті того, що з активної зони реактора було виведено не менш 204 керуючих стрижнів з 211 штатних, тобто понад 96%, він став некерованим. Як наслідок, почалася ланцюгова реакція, спричинила тепловий вибух реактора. Крім усього іншого, гнітюче на обстановку вплинули такі фактори як «недбалість в управлінні реакторною установкою», неточне розуміння «персоналом особливостей протікання технологічних процесів у ядерному реакторі», а також втрата персоналом «почуття небезпеки». За іншою версією всьому провиною стали деякі «конструкційні недоліки», які й «допомогли» черговій зміні довести реактор до вибуху. Коли він вигорів, необхідно було зібрати всі уламки урану і графіту. Роботи проводилися без якої-небудь техніки, тобто вручну. Ліквідатори в протигазах та костюмах зі свинцю згрібали лопатами і збирали руками шматки радіоактивної речовини, потім скидали їх в згорілий реактор.

Мешканці міста про те, що сталася катастрофі нічого не підозрювали. Не минуло й десяти хвилин після вибуху, як на місце події прибули пожежники. Ближче до ранку вони змогли загасити пожежу. Але найстрашніше розпочнеться пізніше. Реактор № 4 був зруйнований грунтовно. 1997 рік - Організація Об'єднаних Націй стала реалізовувати програму з надання гуманітарної допомоги постраждалим від Чорнобильської аварії. Але грошових коштів для такої акції катастрофічно не вистачало. Список, складений ООН, налічував близько шістдесяти проектів, але через деякий час був скорочений до дев'яти пунктів. Здійсненням цього проекту можна було б поліпшити життя багатьох людей.

Найбільш вразливими виявилися, звичайно ж, діти та немовлята, які перебували в утробі матері під час вибуху. Це, напевно, відіб'ється на їх здоров'я в майбутньому.

У 2000 році - закриття ЧАЕС у зв'язку з тим, що застаріла і так недосконала система безпеки. Період розпаду різних радіоактивних частинок коливається в середньому від восьми хвилин до сотень тисяч років, але майже всі вони (окрім урану) розпадаються протягом 30 років. Можливо, через 30 років у Чорнобиль і Прип'ять знову повернуться люди і будуть жити, роблячи ці міста казково красивими.

 

Чорнобильське лихо не обминуло нашого міста. З перших днів аварії ряд організацій, підприємств Люботина направили представників своїх трудових колективів на боротьбу з її наслідками. Районним військкоматом було призвано понад 100 чоловік, з них за роки після аварії померло 38, а 36 – залишились інвалідами.

 

У числі перших у ліквідації наслідків аварії брали участь:

В.М.Азаров

В.П.Бірюк

В.С.Верблянович

О.Г.Глуходід

М.В.Глущенко

В.Л.Козар

В.А Теличко

Та багато інших.

 

До міста прибували сім'ї, евакуйовані з районів, охоплених лихом. Їх розміщували, допомагали, працевлаштовували, лікували. Зараз у Люботині мешкають 24 переселенці з небезпечної зони. Всього у нашому місті 156 люботинців мають статус чорнобильця, з них 35 - діти.

Не можна забувати про цю трагедію, яка забрала величезну кількість життів. Цю помилку вже ніяк не виправити, але можна уникнути її повторення в майбутньому. Пам'ять про її жертви залишиться в наших серцях назавжди.

 

Шановні ліквідатори Чорнобильської катастрофи! Шановні люботинці! Міцного Вам здоров'я, щастя і благополуччя, любові і шани, ясного неба та віри у славне майбутнє України! Нехай на нашій благословенній землі завжди панують мир, спокій та добро!

 

Директор краєзнавчого музею Каракаптан Л.М.

 

Завантажити фото: foto_chernobil.rar [3.21 Mb] (cкачувань: 31)