Важлива інформація про Люботинський міський краєзнавчий музей
Автор: Lubotin   Додано: 11 лютого 2012   Переглядів:1448   Категорія - [Люботинський музей]
 

Завдання Люботинського міського краєзнавчого музею:

- Цілеспрямоване збирання, наукове вивчення і всебічне освітньо-виховне використання рухомих (музейних) предметів, які є матеріальним свідченням розвитку природи і суспільства, потреб у засвоєнні та збереженні історичного досвіду минулого.

 

З цією метою Люботинський міський краєзнавчий музей:

- Вивчає історію свого народу, збирає і зберігає пам’ятки матеріальної і духовної культури, що є першоджерелами наукових знань про розвиток людського суспільства і відповідають вимогам українського законодавства про музейну справу.

- Створює експозиції, стаціонарні й пересувні виставки.

- Веде роботу, спрямовану на поширення наукових знань про історію краю шляхом проведення екскурсій по експозиціях музею, стаціонарних та пересувних виставках, читання доповідей, лекцій, шляхом видання наукових праць і популярної літератури, публікації у пресі, а також організації інших заходів.

 

Директор Люботинського міського краєзнавчого музею 

Каракаптан Любов Миколаївна

Адреса: 62433, м. Люботин, вул. Радянська, 10

Тел. (057) 741-11-53

e-mail: lvk@ukrpost.ua 

Графік роботи: понеділок — четвер з 8.00 до 17.00,  п’ятниця   -   з 8.00 до 16.00

Прийом громадян: понеділок-п’ятниця  з 09.00 до 16.00




 День Героїв Небесної Сотні в Україні
Автор: Lubotin   Додано: 19 лютого 2021   Переглядів:35   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

День відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

 

День Героїв Небесної Сотні в Україні


 

Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

105 Героям Небесної Сотні посмертно присвоєно звання Герой України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Сьогодні в багатьох містах України проводяться меморіальні заходи, присвячені пам'яті загиблих героїв.

 

“Сьогодні вся Україна відзначає День Героїв Небесної Сотні - людей, які повстали проти несправедливості на захист ідеалів демократії, громадянських прав і свобод, європейського майбутнього нашої країни. Вони були звичайними людьми - науковцями, програмістами, митцями, студентами, вчителями, підприємцями... І всі вони віддали найдорожче - життя, аби ми могли жити у новій, вільній та демократичній державі”, - йдеться у зверненні секретаря РНБО України Олексія Данілова з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні.

 

Директор Люботинського краєзнавчого музею  

Каракаптан .Л.




 26 січня 2021 р. в Люботинському міському краєзнавчому музеї було проведено першу екскурсію в цьому році на тему " Марка - візитна картка України"
Автор: Lubotin   Додано: 26 січня 2021   Переглядів:53   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

26 січня 2021 р. в Люботинському міському краєзнавчому музеї було проведено першу екскурсію в цьому році на тему " Марка - візитна картка України"

 

 

26 січня 2021 р. в Люботинському міському краєзнавчому музеї було проведено першу екскурсію в цьому році на тему " Марка - візитна картка України"



 




 «Таємний світ ляльки-мотанки»
Автор: Chekardina   Додано: 2 лютого 2017   Переглядів:832   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Чи багато люботинців знає про існування Краєзнавчого музею у нашому місті? Виявляється цікаве поруч: музей розташований у будівлі центральної міської бібліотеки по вул. Слобожанській, 10 і має у своєму розпорядженні багато різноманітної інформації та досить часто проводить тематичні виставки.

Так Краєзнавчим музеєм м. Люботина з 23.01.2017 р. відкрито виставку «Таємний світ ляльки-мотанки».

Місцевими майстринями Мовчановою В.М. та Ісаєнко Н.Ю., які створюють ляльок-мотанок із застосуванням різноманітних технік, було надано експонати багатьох видів. Також мешканки нашого міста Кравченко Н.В, Глущенко Л.Є., Куденко Л.В. та інші взяли участь у підготовці виставки, надавши у якості експонатів власних ляльок-оберігів.

З прадавніх часів люди створювали обереги, які були надійними помічниками у всіх сферах життя, оскільки нагадували про зв’язок з богами та пращурами, боронили від Мороків Нави – поганих думок і хвороб.

Перші ляльки-мотанки або, як їх ще називають, вузликові ляльки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах. Наприклад, древні греки використовували таких ляльок у якості жертв для свого пантеону богів.

Традиції створення оберегів та ляльок-мотанок перейшли з язичницьких часів і у сучасний побут. З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території України з’явилися на стоянці в Чернігівській області.

Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами.

Процес створення ляльки майстрині називають «кутанням», адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того, аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких ляльок, то мотанки мають гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад, льняні нитки, з яких виготовляли волосся.

Помітною є така особливість мотанки, як відсутність намальованого обличчя. На деяких ляльках на місці обличчя вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного пояснення чому ляльки-мотанки не мали облич не знайдено, однак більшість вчених та дослідників вважають, що такою причиною було сприйняття очей як дверей між реальним та потойбічним - недоброго ока завжди боялися та вірили, що через очі в ляльку може підсилитися нечисть.

Особливими українські мотанки робить той факт, що для їхнього створення використовують в основному жіночі та дитячі образи. Чоловічі ж образи здебільшого використовуються у якості доповнення до основної ляльки. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості Донди.

Мистецтво виготовлення ляльки-мотанки тісно переплетене з багатьма явищами природи, що визначають, наприклад, час початку роботи: одні ляльки мотаються лише на зростаючий місяць, інші – тільки на спадаючий, також є ляльки, які можна мотати тільки в один визначений день на рік. Не можна мотати ляльок у п’ятницю, суботу та неділю, а також після заходу сонця і на свята. Ляльку-мотанку, оберіг, потрібно виготовляти за один день і обов’язково з позитивними думками та добрими побажаннями.

Слід зазначити, що мотанка ніколи не має власного імені, тому що завжди вважалося, що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів, або запросити нечисть до будинку. В українській культурі мотанки є символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також мотанки часто використовувалися у весільних обрядах.

У нашій виставці представлено 46 ляльок-мотанок: Мартинички, Лялька-Жіноча доля, Грошова Кубушка, Попутниця, Благодать, Благополучниця, Лялька Акань, Немовля, Годувальниця, Лялька-Потішка, Лялька-Правниця, Лялька Каша, Восьмиручка, Варварушка-Ключниця, Домовичок, Наречена, Берегиня, Нерозлучники, Званка-Бажанка, Бажанка, Млинниця, Коляда та інші.

Запрошуємо всіх відвідати наш музей та дізнатися більше про традиції свої предків.


Цапенко І.Б., мешканка м. Люботина




 Виставка мотанок
Автор: Chekardina   Додано: 18 січня 2017   Переглядів:739   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Шановні люботинці!

З 23 січня 2017р.у краєзнавчому музеї відкривається виставка мотанок.

 




 "Таємниці та загадки нумізматики"
Автор: Chekardina   Додано: 18 січня 2017   Переглядів:877   Категорія - [Люботинський музей]
 

З 9 по 13 січня 2017р. до дня заснування музею (12.01.1993р) було проведено виставку "Таємниці та загадки нумізматики".
Велика подяка колекціонерам,які допомогли в організації виставки.

 

"Таємниці та загадки нумізматики"




 "Протягом століть"
Автор: Chekardina   Додано: 14 вересня 2016   Переглядів:819   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

14.09.2016р. проведено виставку старовинних годинників з екскурсією на тему "Протягом століть"для 1,6,7 класів Люботинської ЗОШ №4

 

"Протягом століть"

"Протягом століть"

"Протягом століть"

"Протягом століть"

"Протягом століть"





 Герої України залишаться у наших серцях
Автор: Chekardina   Додано: 19 лютого 2016   Переглядів:841   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Герої України залишаться у наших серцях

На виконання Указу Президента України "Про вшанування подвигу учасників Революції гідності й увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні" від 11 лютого 2015 року №69 20 лютого 2016 року відзначатиметься День Героїв Небесної Сотні. Президент України Петро Порошенко підписав указ про відзначення у 2015 році Дня Гідності та Свободи.

 

Молоді хлопці, чоловіки та жінки вже ніколи не повернуться додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям. Сумно і боляче. Хто б міг подумати, що в 21 столітті, після всього, що пережила наша  держава, все повториться знову. Схоже, людство не квапиться вчитись на своїх помилках…Сьогодні кількість загиблих вже вимірюється тисячами. І кінця, поки що, цьому не видно.  Давайте в цей день просто віддамо шану тим, хто "положив серце й душу за нашу свободу".20 лютого стало для нас назавжди пам’ятним днем – Днем Героїв Небесної Сотні.

Однак сьогодні варто згадати про всіх, хто віддав своє життя впродовж останнього року. І згадувати надалі, завжди, хоча б для того, аби не допустити чогось подібного в майбутньому. Адже ці події багато що прояснили, відкрили багатьом очі, розставили все по своїх місцях. І якщо правильно скористатись цим досвідом, ми справді можемо побудувати незалежну і процвітаючу державу.Сьогодня нема з нами нашого земляка,патріота,учасника афганської війни, ліквідатора наслідків Чорнобильської трагедії Загудаєва Олександра Володимировича,який загинув 12 листопада 2015 року,охороняючи Луганську ТЄЦ у місті Щастя. Олександр Володимирович 15 березня 2007року був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни»,а з нагоди 23 річниці Незалежності України йому присвоєно високе звання «Патріот Незалежної України».

  Дякуємо Вам, Герої України! Ви назавжди залишитесь у наших серцях… 




 Легенди про м. Люботин
Автор: Chekardina   Додано: 14 січня 2015   Переглядів:2432   Категорія - [Люботинський музей]
 

Легенди про місто Люботин

 

Легенда о Люботе.

Дикое поле издавна люди обходили стороной, потому что крымские татары старинным Муравским шляхом совершали частые опустошительные набеги. И все же смельчаки, бежавшие от своих притеснителей, иногда да прятались в лесах. Одним из таких храбрецов был и Любота. В лесах  Слобожанщины росло множество плодородных деревьев: дикая вишня, груша, яблоня, а потому и диких пчел здесь было очень много. Так Любота стал бортником. Все лето он проводил в поисках пчелиных гнезд, а собрав богатую добычу меда -  продавал его по всей округе. Имя Люботы было известно далеко за пределами слободы. Вот почему одна из легенд гласит о том, что слобода Люботин была названа в честь первого ее хозяина - Люботы. 

 

Легенда о Гае.

Однажды, очень давно, когда казаки жили  вольной разгульной жизнью, казак Гай, разъезжая по свободным землям Дикого поля, был зачарован широкими лугами, зелеными  лесами и полноводными реками брошенной земли Слобожанщины. Выйдя на пригорок, стоя над рекой Мерефа, он невольно залюбовался открывшейся перед ним чудной панорамой. Долго стоял так казак Гай, любуясь дивным пейзажем и вдруг понял он, что не может просто так покинуть этот чудный уголок. Собрал он своих друзей-казаков и молвил: «Никуда я отсюда больше не уеду, люб мне край этот. Назову его именем своим  и быть этой слободе Гаевкой». Очень уж любил казак Гай все необычайно красивое. Говорили, что самые красивые рысаки были у Гая и самые красивые девушки со всего мира были тоже у Гая. Вот и самый красивый уголок Дикого поля принадлежал когда- то  дивному казаку  Гаю. Со временем Гаевку переименовали в Гиевку, но она осталась  такой же прекрасной как и при легендарном казаке Гае.   

 

Легенда о Петре І.

Летом 1709 года на день Вознесения Господня (2 июня), проезжая через Харьков, Петр Великий принял церковь  св. Николая за соборную, слушал в ней литургию, потом побыл в Успенском соборе, где читал апостол; осмотрел город  и крепость и, пообедав, отправился в Валки через Люботин. По дороге он очень устал. День был жарким и безветренным. Присев отдохнуть под раскидистым вековым дубом, восхищенный царь промолвил: «Какая любая тинь!» Многие приписывают Петру 1 название нашего города «Люботин», но к сожалению, слобода еще в 1650 году уже носила это название.  

 

Легенда о Дунчивне.

Жил в поселке, вблизи станции Люботин, старый помещик Дунин. Много у него было всякого добра и земли было много. Заглядывались на богача женщины, да выбрал он себе в жены молоденькую 15-летнюю девушку. Имени ее так никто и не мог вспомнить, потому что звали ее все в округе Дунчивной. Молодая была да хозяйственная. Недолго радовался своему счастью старый ловелас, взял вдруг и умер. Поплакали, потужили за барином да и забыли. Стали радоваться соседи, надеясь поживиться барским добром. Да не тут–то было. Хозяйка была молодая да хваткая. Потихонечку, помаленечку скупила она все земли вокруг и стала настоящей хозяйкой.

Вот и сегодня о ней помнят,так как до сих пор земли принадлежавшие Дунчивне так и называются «Дуншивка» или более современно-Дуншовка. 

 

Легенда про Давальченково поле.

Первые дни сентября 1943года. Уже освобожден Люботин от фашистских

оккупантов, а вот расстояние в 2 километра до Гиевки нашим воинам пришлось преодолевать  почти восемь  дней. Экипаж танка  «Т-34»,  в состав которого входил и механик-водитель Михаил  Давальченко, вел прицельный огонь по вражеским позициям.  Фашистам удалось поджечь «Т-34», почти весь экипаж  танка погиб. Тяжело раненный, обгорелый Михаил Давальченко  из последних сил, истекая кровью, через запасной люк сумел выползти из пылающей машины.  Вскоре его подобрали и отправили в санбат. Казалось, спасения нет. Да и однополчане считали его погибшим. Но в день 25-летия освобождения Гиевки от немецких оккупантов на торжественном митинге попросил слово ветеран Великой Отечественной войны. И жалко, и страшно было смотреть на его обоженное лицо, обгорелые уши и брови. Но вопреки всему голос его, (а это был Михаил Давальченко ) звучал бодро и уверенно. С тех пор и стали называть  однополчане гиевское поле  Давальченковым. 




 Розвиток освіти в Люботині
Автор: Chekardina   Додано: 2 квітня 2014   Переглядів:2508   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 

Розвиток освіти в Люботині

 

 

У кінці XVIII століття територія України була розділена між Австрійсько-Угорською (20% площі) і Російською (80% площі) імперіями. До того часу завершилася ліквідація української державності. Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто, на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.

 

 

Переглянути весь документ та фото - натисніть "Читати далі"