Організація ветеранів України
Автор: Chekardina   Додано: 31 жовтня 2016   Переглядів:1360   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Організація ветеранів України міста Люботин

м. Люботин, вул.  Слобожанська(Радянська), 41 (приміщення виконкому)


Голова організації Котихін Сергій Іванович, тел. 741-27-14, 0664256835

Заступники голови: Кошель Віталій Дмитрович, Приходько Ніна Фадіївна

Відповідальний секретар: Гончарова Лариса Петрівна, 0992524254

 

Структура Ради ветеранів: Рада ветеранів 19 чол.,  президія - 9 чол, голови первинних ветеранських організацій  - 32 чол.


У структурі Ради ветеранів:

Комітети:

- комітет ветеранів війни, Збройних Сил та правоохоронних органів;

- комітет ветеранів праці та дітей війни, голова комітету; Приходько Ніна Фадіївна

Комісії:

- організаційно-методична комісія, голова комісії Котихін Сергій Іванович; - - медично-соціальна комісія, голова комісії Остащенко Надія Іванівна;

- комісія по роботі з молоддю, голова комісії - Трофімова Г.В.

- комісія громадсько-політичної та культмасової роботи, голова комісії - Вольвач Світлана Павлівна;

- комісія по контролю за збереженням пам’ятників та братських могил, голова комісії Котихін Сергій Іванович.

Центри:

-         волонтерський центр, голова центру Барчан Лідія Костянтинівна;

-         пресс-центр, голова центру Пархоменко Микола Дмитрович.




 З доброю піснею до людей
Автор: Svetlana   Додано: 2 серпня 2017   Переглядів:25   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

З доброю піснею до людей                                     

                     Тепло і оптимістично фольклорний ансамбль «Чарівниці» з

                     м. Люботина збирають , пропагують і передають красу і

                     велич Українського народу виплеканих за часів дідів-прадідів,

                     які на сучасному етапі  набувають популярність і з доброю

                      піснею ідуть до людей.

З давніх давен наші пращури дотримувалися певних звичаїв  обрядів. Кожен обряд пов’язували  з якоюсь подією . Узимку був обряд колядування, який має на меті сприяти доброму урожаю , приносити господарям достаток. Коли приходила весна дівчата водили хороводи , танцювали обрядові танці і супроводжували їх веснянками. Та здається що жодному із свят  не випала така увага  як на Івана-Купала.

Купальські свята об’єднувало чимало звичаїв: оспівували красу природи , молодість, високі почуття, шляхетність, жіночу доброту, дівочу вроду. Пісня зближує людей , які закохані у неї, сповнює душу любов’ю до рідного краю.

А вік не має значення , чи тобі 16 чи 60 розмірковує організатор і незмінний 

керівник ансамблю «Чарівниці» Тетяна Василівна Зюбан.

8 років тому вона зібрала закоханих у пісню жінок й створила фольклорний колектив «Чарівниці». Перший  театралізований виступ відбувся у Люботинській міській поліклініці і присвячувався Міжнароднлму  жіночому Дню 8 Березня. Відтоді фольклорний колектив багато разів виступав перед працівниками Люботинської міської ради, працівниками освіти,локомотивного депо при проведенні свят у м. Люботині.

Зараз колектив значно  омолодився. До його складу влилися нові таланти , серед  яких музичний керівник Тетяна Михайлівна Сухіна. Уже в цьому році на святі Івана-Купала колектив виступав  у місті Валки.

Фольклорний ансамбль «Чарівниці» разом  з дитячим клубом «Апельсин» керівник якого Тетяна Михайлівна Босенкоі вокальний гурт «Радуга» - керівник Тетяна Михайлівна Сухіна виступили на купальському  святі в Люботині.

А нещодавно на запрошення працівників Люботинського територіального центру  соціального обслуговування  учасники ансамблю «Чарівниці» ,вони ж і волонтери цього закладу, в обідню перерву  в мальовничому куточку біля ставка , що неподалік від приміщення тер - центру, фольклорний ансамбль дотримуючись народних обрядів виступили з концертом.

Присутні з задоволенням прослухали старовинні та сучасні українські пісні журливі та веселі: «Ходив козак потайком», «Цвіте терен», « А в селі», «Чом ти не прийшов», «Поза лугом зелененьким», та  Купальські пісні.

Директор тер - центру Галина Вікторівна Бондар щиро подякувала надзвичайно творчий колектив , який закоханий у пісні, побажала всім міцного здоров’я, добра і благополуччя, щоб і в подальшому  радували своїми виступами, та з добром і піснею йшли до людей.

 

З доброю піснею до людей

  Микола Пархоменко- керівник прес- центра РОВ м.Люботина




 М.О.Никифорову 75!
Автор: Svetlana   Додано: 2 серпня 2017   Переглядів:18   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

М.О.Никифорову 75!

 

  Микола Олексійович народився 15 серпня 1942 року в селі Зачепилівка, Зачепилівського району Харківської області в селянській сім’ї.

   Після закінчення школи працював наборщиком в редакції  газети «Перемога» Зачепилівського району. В 1961 році був призваний у лави Радянської Армії, служив в радіотехнічних військах в НімеччиніПісля служби  8 років працював фрезерувальником  на Харківськім заводі  «Самохідних шасі» .

   В Люботині проживає з 1964 року . На заводі ім.. Малишева пропрацював 40 років машиністом тепловозу. Ветеран праці . Понад рік є головою первинної ветеранської організації м. Люботина.

   Рада організації ветеранів Люботинської міської організації вітає зі святом ювіляра. Бажає йому щастя,міцного здоров’я, довгих років життя, миру і добра.




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 1 серпня 2017   Переглядів:17   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у серпні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Чекардіна Алла Павлівна – 85 

 

Гонтарь Ніна Тимофіївна – 75

 

Нікіфоров Микола Олексійович – 75

 

Шевченко Ольга Григорівна – 70




 Подяка від ветеранів
Автор: Svetlana   Додано: 21 липня 2017   Переглядів:22   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

  Ветерани Люботинської міської ветеранської організації і прихожани Старо-Миколаївського храму щиро вдячні Люботинському міському голові Леоніду Івановичу Лазуренку за фінансування і виділення комфортабельного автобусу для екскурсії в міста Ізюм і Чугуїв. 19 липня 55 ветеранів міста побували в кафедральному соборі Пісчанської ікони Божої Матері м. Ізюм, а також в Чугуївському художньо – меморіальному музеї І. Ю. Рєпіна. З великим задоволенням присутні побували на святому і дивному місті біля лікувального джерела, забезпечили себе лікувальною, питтєвою водою, в кабінах обливалися святою водою. З великою насолодою, отримавши прекрасне від побаченого ветерани задоволені екскурсією поверталися до рідного міста Люботина. Ветерани і прихожани міста щиро дякували Л. І. Лазуренку за турботу про людей поважного віку, а також бажали йому доброго здоров’я, подальших успіхів в нелегкій праці і завжди бути в тісних зв’язках з ветеранами.

Подяка від ветеранів

Сергій Котихін – голова Люботинської міської ветеранської організації




 Покоритель спортивних вершин
Автор: Svetlana   Додано: 4 липня 2017   Переглядів:19   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

П
окоритель спортивних вершин

  Згідно з домовленістю в тренажерній  залі по пауерліфтінгу міста Люботина відбулася зустріч з заслуженим майстром спорту з цього виду, багаторазовим  чемпіоном України, Європи і Світу , володарем  Кубка Євразії, багаторазовим рекордсменом України ,Європи і Світу, тренером Міжнародної категорії Віктором Васильовичем Бабенко  і попросити розповісти про його досягнення і колектива яким він керує. На що він льб'язно погодився на інтерв'ю.

  Народився я 6 вересня 1963 року в м. Люботині. Коли виповнилося 6 років  самостійно пішов і записався в секцію по футболу до знаменитого тренера Володимира Ілліча Захаренка.

Після декількох років футбольної карьєри  був запрошений заслуженим майстром спорта по важкій атлетиці Олександром Георгійовичем Кібальником до своєї команди. Я вдячний йому, що привив любов до цього виду спорта . З 1976 по 1986 роки в своїй ваговій категорії  виступати  доводилось на помостах багатьох міст, мав гарні результати. Та всеж мене приваблював такий вид  спорту як "Силове троєбор'є", нинішня назва «Пауерліфтінг", який розвиває неаби яку силу і витривалість.


У Харкові я потрапив до тренера Анатолія Івановича Гиренка, який був засновником і першопрохідником цього виду спорта. Досконально вивчивши  цей вид спорту переходжу до професіонального тренера Юрія Львовича Пономаренка, розпочалися виступи в обласних турнірах , чемпіонатах України. Мене включили  до складу збірної України. Виступаючи в Австрії , у складі збірної, я виграв кубок Миру по Пауерліфтінгу. Мене було запрошено в Росію , місто Ростов на чемпіонат Миру  де мною було встановлено 14 Світових рекордів. На сьогодні мною підготовлено 10 майстрів спорту  міжнародного класу, 5 чемпіонів світу

У 2010 році Віктору Бабенко  присвоєно звання "Заслужений майстер спорту України". Я виставляю на змагання своїх учнів на чемпіонати Харківської області , України, міжнародні турніри , чемпіонати Світу. З'явилися в мене знамениті спортсмени не тільки серед чоловіків, а й серед жінок . Так моя учениця Ірина Герман, якій за 40, займається 4 роки цим видом спорта стала трьохкратною чемпіонкою Світу , а у 2016 році Абсолютною чемпіонкою Світу.

На цьогорічний турнір по Пауерліфтінгу, що відбувся  у Харкові , були запрошені найсильніші спортсмени з багатьох країн Світу. Участь у цьому турнірі від Люботина брало 19 спортсменів.

Віктор Васильович вперше вирішив залучити до виступу дітей п'ятирічного віку, свою доньку Софію Бабенко та Максима Черкашина. Діти успішно виступили в своїх вагових категоріях, стали чемпіонами Міжнародного турніру серед молоді, тим самим порадували суддів, глядачів , тренера який сказав :"Цей виступ був набагато кращим чим я передбачав".  В цьому турнірі троє моїх учнів виконали норми майстра спорту України, а чотирнадцятирічний школяр Андрій Єрохін  майстра спорту міжнародного класу. Цього дня виступали не тільки юні спортсмени , а і ветерани , слід відзначити Олександра Кость, який в 50 років , спортом займається 10 років, досяг значних успіхів,ставши шестикратним чемпіоном України. Значних успіхів досягли : Ірина Герман, абсолютна чемпіонка Світу і я  Віктор Бабенко ставши  в сімнадцятий раз чемпіоном  Світу. Віктор Васильович називає імена кращих майстрів Міжнародного класу , якими пишається Україна, серед них: Ірина Герман, Олексій  Яконов, Юрій Черняєв, Андрій Єрохін, Віталій Петруненко,Андрій Надутий, Олег Донсков, Артем Захаренко, Віталій Гавриш. На протязі семи років Олександр Лашин вважався неперевершеним, та в одноборстві зімною,  мої руки були сильніші. Суперваговику Ярославу Вербі довелося розпрощатися з першим місцем оскільки  цю зустріч виграв Віктор Бвбенко. Не дав він можливості первинствувать і чемпіону Світа Дмитру Головінському.

Ірина Герман , серед жінок встановила новий рекорд, який в 2013 році належав сильнішій атлетці Антоніні Барбитько. Виступаючи зі штангою в строгому режимі на біцепс підняла вагу 42 кг.500 гр. До цього світовий рекорд для жінок був    42кг. У чоловіків  рекорд був 81 кг. Віктор Бабенко підійняв штангу вагою 84 кг. , що більше його ваги.

Абсолютний чемпіон Світу Ірина Герман розповіла про себе, як вона прийшла  до цього виду спорта- До цієї тренажерної зали  освоювати ази спортивної   діяльності ходили мої два сина. Та чотири роки тому я теж вирішила сама зайнятися цим видом спорта з тим щоб мати гарну спортивну форму , покращити своє здоров'я. Три роки беру у часть  в міжнародних турнірах , результати самі говорять за себе. Мені дуже приємно ,що наш тренер В.В.Бабенко ,багаторічною щоденною працею прославляє наше місто Люботин, яке тепер знають  не тільки  на Харківщині, Україні, а в багатьох країнах світу . Виступаючи на міжнародних турнірах  ним було встановлено понад 200 рекордів України, 60 світових рекордів. Він 28 разів ставав чемпіоном України, 17 ти кратним чемпіоном Світу. Хочеться щоб люди приходили до тренажерної зали , приводили своїх дітей , займалися спортом , а це багато значить для кожної сіь'ї .На багатьох турнірах   бачила , як до нашого видатного тренера підходять спортсмени їх тренери  з проханням приїхати до нас , щоб перейняти досвід роботи. З такими високими результатами нашої діяльності  нас запрошують на пристижні турніри , але зачасту ми не в спромозі виїзджати оскільки наша команда не фінансується, а це означає, що поїздки не завжди відбуваються.

Судді міжнародної категорії помітили високий рівень підготовки Люботинської команди  і зачасту називають Люботинська школа по Пауерліфтінгу. Інколи можна почути таке , якщо ти Віктор Васильович повезеш свою команду  на чемпіонат Світу то перемога буде у нашій кишені.

Втому році виступаючи в турнірі на Кубок Світу учні Віктора Бабенка Сергій Стікін, Ірина Герман, Андрій Надутий, Андрій Єрохін, Віктор Васильович Бабенко стали чемпіонами Світу. На цьому ж турнірі судійська колегія і керівництво федерації присвоїли В.В.Бабенко звання «Тренер  міжнародної категорії» і вручили відповідний документ.

Покоритель спортивних вершин

Я щиро вдячний Віктору Васильовичу Бабенко за цю чудову зустріч, його розповіді про себе, спортивний колектив , їх заслуги. Бажаємо всим Вам спортивних здобутків, щастя,здоров’я і ще багато разів бачити Ваші спортивні досягнення.

 

                       Микола Пархоменко керівник прес-центру

                        РОВ м. Люботина




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 3 липня 2017   Переглядів:19   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у липні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Дем’яненко Зінаїда Іванівна – 85 

 

Балаклицька Наталія Василівна – 80

 

Гиренко Аза Афанасіївна – 80

 

Півовар Євгенія Федорівна – 80

 

Каліненко Галина Василівна – 80




 Покладання квітів
Автор: Svetlana   Додано: 27 червня 2017   Переглядів:28   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

22 червня 2017 року у міському парку слави відбулося покладання квітів до пам’ятника слави загиблим воїнам у другій світовій війні. 

Пархоменко М. Д.-керівник прес-центру Люботинського РОВ 




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 1 червня 2017   Переглядів:29   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у червні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Спасьонова Віра Трохимівна – 80 

 

Яковлева Раїса Григорівна – 80

 

Сурков Віктор Іванович – 75

 

Панченко Олександр Тимофійович – 65

 

 

 




 Дитинство обпалене війною
Автор: Svetlana   Додано: 23 травня 2017   Переглядів:27   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Люботинського Навчально – виховного комплексу№2

Анатолія Віталієвича Козоріза, Галини Василівни Трофімовної,

                       Завдяки добрих відносин і підтримки зустрічі освітян

Світлани Володимирівни Колонтаєвської, Юлії Олександрівни

        Гахової, Вікторії Вікторівни Гуль відбулася незабутня зустріч учнів

              5-6- класів, в кількості 46 , з ветеранами ,що мають статус «Діти війни»

Дитинство обпалене війною
 

    Голова міської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін надав можливість виступити зі спогадам  дітям війни,в яких не було дитинства його забрала Друга світова війна. Ось розповідь дитя війни, голови первинної Люботинської міської ветеранської організації Анастасії Іванівни Коробської:

- Народилася я в місті Лубни, що на Полтавщині, 2 лютого 1927 року.

Жителі міста щонічно ховалися в льохи, інші укриття від завивання літаків, свисту авіабомб, обстрілів. Голодних , роздягнутих німецькі вояки вигоняли дітей і дорослих взимку на будівництво доріг, розчистку від снігу, завалів. Розпочалися масові вивози молоді на рабські роботи до Німеччини. Довелося переховуватись у болоті. За роки окупації багато бачила поранених мирних жителів. Чекати медичної допомоги не було можливості. Вже тоді в дитячому віці в пам’яті відклалося , що коли підросту  обов’язково стану лікарем, з тим , щоб надавати  пораненим необхідну посильну допомогу.

Восени 1943 року наші доблесні війська звільнили місто Лубни від німецьких загарбників. Відразу ж почалася відбудова зруйнованих підприємств, будинків, шкіл. Оскільки школи зазнали значних руйнувань в 9 клас я пішла до бази овочевої фабрики де було організовано навчання. В класі налічувалося  всього 11 учнів. Не було книг, паперу іншого шкільного  знаряддя - зате було велике бажання навчатись. Навчаючись ми допомагали дорослим розчищати завали, збирати вирощений урожай. В1945 році я закінчила школу, отримала атестат зрілості і вступила до Київського медичного інституту. Було нелегко навчатися  в приміщенні з вибитими вікнами, без опалення, була запроваджена карткова система. Навчатися доводилося наполовину голодним и, але завжди  ходили  на відбудову міста Києва.  Після закінчення інституту працювала  разом з найкращими  досвідченими лікарями столиці. Була лікарем на цілинних землях.

 В1956 році переїхала на постійне місце проживання до міста Люботина. 49 років віддано нелегкій праці, будучи лікарем – педіатром в залізничній і міській лікарнях. Багато років віддано праці не громадських посадах. Нагороджувалась багатьма подякам, грамотами, подарунками та найціннішою нагородою  вважаю медаль «За трудовое отличие»

Ветеран праці побажала  школярам гарного навчання , поважати своїх вчителів, батьків, а коли закінчите школу  освоїти улюблену професію і отримайте від цього велику насолоду,

Бажаю  щоб  ви прожили довге щасливе життя  і ніколи не знали слово-війна.

Слово надається дитині війни, ветерану праці, голові комітету ветеранів праці і дітей війни Ніні Фадіївні Приходько, яка народиляся 19.07.1938 року у Харкові. Шановні освітяни і діти цього учбового закладу я щиро вдячна  за це запрошення і є бажання поділитися спогадами які відбувалися у моєму житті. Ваша школа для мене другий дім. В ній навчалися моїх двоє дітей, потім онук. Донька закінчила школу  з «Золотою медаллю»

Сьогодні про тяжкі воєнні роки без хвилювання дуже тяжко говорити. У моєму дитинстві довелося багато побачити на власні очі й пережити те як мій батько поранений перебував на лікуванні у госпіталі. Я з мамою і старшою сестрою відправилися в село на Богодухівщину до бабусі  де прожили деякий час. Село перебувало 3 рази під окупантами. Вступаючи кожного разу німецькі загарбники щоразу виганяли  його жителів з хат, довелося переховуватись де тільки могли. Ми бачили своїми очима, як солдати Німеччини грабували населення, за найменшу непокору  розстрілювали, вішали, закопували живими у землю. Давно відгриміла війна та Ніна Фадіївна часто згадує своє дитинство:

Дитинство згадую своє

Опалене війною

Увесь той шлях

Свого життя

Стоїть переді мною

Відступаючи фашисти палили хати мирних жителів. Повилазивши із сховищ нам тяжко було пізнати наше рідне село, воно стояло в руїнах. Я згадую День Перемоги 1945 року, дорослі кричали Ура!, від радості плакали матері, сміялися діти. Неможливо забути тих хто не повернувся  з війни, віддавши своє життя за ради наступних поколінь. Пам’ять про них буде жити вічно. Тож я прошу Вас поспішайте робити людям добро, встигніть зробити слова вдячності  тим хто піднімався в атаку, дивився смерті у вічі, а в післявоєнні роки відбудовував  зруйновані війною міста і села. За 25 років трудової діяльності  на південній залізниці неодноразово нагороджувалась подяками, похвальними листами, нагороджена іменним золотим годинником. З 1987 року у ветеранській організації має подяки і похвальні листи.

Зворушливою і тривожною була розповідь члена Національної спілки журналістів України, Почесного громадянина міста Люботина, керівника прес-центру РОВ

 м. Люботина Миколи Дмитровича Пархоменко, який народився 15 серпня 1936 року на Полтавщині. Вирував і гомонів дорідним урожаєм червень 1941 року. Такої пори серце хлібороба підвладне вічному поклику, вимагає ретельно, до зернини зібрати хлібну ниву.

Та цього літа  до турботи за врожай  додалися ще й вболівання за долю Батьківщини, за долю рідних та близьких. У перші дні війни до лав Червоної Армії на захист Вітчизни з Очеретуватого пішло 180 чоловік. 12 серпня 1941 року фашистські війська зайняли Очеретувате і проголосили «новий порядок» постійно насаджали його зброєю і силою. У селі розстріли і арешти. Окупанти знищували активістів, комсомольців і військовополонених. Важка , але цікава доля випала Миколі Дмитровичу, згадуючи дитинство він зазначає: «Ми, діти війни, схиляємо свої голови перед нашими батьками й матерями з якими разом являємося свідками того, як німецькі солдати  підпалювали наші хати, клуби, школи знищували наших людей. Немало лиха принесли окупанти  і моїй родині, при відступі спалили хату і всі забудови, що були поруч Найтяжчим ударом для нашої сім’ї, яка складалась з бабусі матері і молодшої сестри , щойно народженої в травні м-ці 1941 року ми отримали повідомлення  ,що в боях за Дніпро загинув батько Дмитро Васильович. У складні повоєнні роки доводилося жити у викопаних окопах, у сусідів ,доки збудували примітивну хатинку. На все життя запам’ятаються післявоєнні роки1946-1947 роки коли заморені голодом односельці  йшли із життя .Наша сім’я опухла від голоду та коли дожили до потепління, полегшено зітхнули, збирали перемерзлу під час зими картоплю ,яку вживали до харчування з приходом весни в хід пішли бур’яни. Таке не забувається ніколи. Народившись у хліборобській сім’ї з дитячих років відчув нелегку працю хлібороба. З раннього дитинства під час літніх канікул  працював за трудодень у колгоспі «Дрпужба». Матері колгоспниці, вдові фронтовика не легко було ставити на ноги двох дітей. Закінчивши залізничне училище отримав спеціальність слюсаря 4-го розряду  з ремонту паровозів. За направленням відпрацював 2 роки в Уфі (Башкірська АРСР), на освоєнні цілинних земель працював до призову  до лав Радянської Армії. Закінчив Московський  Народний  Університет образотворчого мистецтва отримав спеціальність фотожурналіста.25 років пропрацював в Харківській районній газеті «Трибуна трудящих».

Має 20 персональних виставок світлин.За трудову діяльність нагороджений медалями «За освоєння цілинних перелогових земель», «Ветеран праці», переможець конкурсу  журналістів «Часопис-99», нагороджений почесною грамотою Національної спілки журналістів України. Щиро вдячний колективу освітян і учням присутнім на цій зустрічі.Зичу усім Вам міцного здоров’я, радості і щастя. Хай Вашим постійним супутником натхнення, любоі,вірні друзі і віра в краще майбутнє.

     Сергій Котихін- голова Люботинської

міської ветеранської організації