Організація ветеранів України
Автор: Chekardina   Додано: 31 жовтня 2016   Переглядів:1266   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Організація ветеранів України міста Люботин

м. Люботин, вул.  Слобожанська(Радянська), 41 (приміщення виконкому)


Голова організації Котихін Сергій Іванович, тел. 741-27-14, 0664256835

Заступники голови: Кошель Віталій Дмитрович, Приходько Ніна Фадіївна

Відповідальний секретар: Гончарова Лариса Петрівна, 0992524254

 

Структура Ради ветеранів: Рада ветеранів 19 чол.,  президія - 9 чол, голови первинних ветеранських організацій  - 32 чол.


У структурі Ради ветеранів:

Комітети:

- комітет ветеранів війни, Збройних Сил та правоохоронних органів;

- комітет ветеранів праці та дітей війни, голова комітету; Приходько Ніна Фадіївна

Комісії:

- організаційно-методична комісія, голова комісії Котихін Сергій Іванович; - - медично-соціальна комісія, голова комісії Остащенко Надія Іванівна;

- комісія по роботі з молоддю, голова комісії - Трофімова Г.В.

- комісія громадсько-політичної та культмасової роботи, голова комісії - Вольвач Світлана Павлівна;

- комісія по контролю за збереженням пам’ятників та братських могил, голова комісії Котихін Сергій Іванович.

Центри:

-         волонтерський центр, голова центру Барчан Лідія Костянтинівна;

-         пресс-центр, голова центру Пархоменко Микола Дмитрович.




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 1 червня 2017   Переглядів:15   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у червні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Спасьонова Віра Трохимівна – 80 

 

Яковлева Раїса Григорівна – 80

 

Сурков Віктор Іванович – 75

 

Панченко Олександр Тимофійович – 65

 

 

 




 Дитинство обпалене війною
Автор: Svetlana   Додано: 23 травня 2017   Переглядів:12   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Люботинського Навчально – виховного комплексу№2

Анатолія Віталієвича Козоріза, Галини Василівни Трофімовної,

                       Завдяки добрих відносин і підтримки зустрічі освітян

Світлани Володимирівни Колонтаєвської, Юлії Олександрівни

        Гахової, Вікторії Вікторівни Гуль відбулася незабутня зустріч учнів

              5-6- класів, в кількості 46 , з ветеранами ,що мають статус «Діти війни»

Дитинство обпалене війною
 

    Голова міської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін надав можливість виступити зі спогадам  дітям війни,в яких не було дитинства його забрала Друга світова війна. Ось розповідь дитя війни, голови первинної Люботинської міської ветеранської організації Анастасії Іванівни Коробської:

- Народилася я в місті Лубни, що на Полтавщині, 2 лютого 1927 року.

Жителі міста щонічно ховалися в льохи, інші укриття від завивання літаків, свисту авіабомб, обстрілів. Голодних , роздягнутих німецькі вояки вигоняли дітей і дорослих взимку на будівництво доріг, розчистку від снігу, завалів. Розпочалися масові вивози молоді на рабські роботи до Німеччини. Довелося переховуватись у болоті. За роки окупації багато бачила поранених мирних жителів. Чекати медичної допомоги не було можливості. Вже тоді в дитячому віці в пам’яті відклалося , що коли підросту  обов’язково стану лікарем, з тим , щоб надавати  пораненим необхідну посильну допомогу.

Восени 1943 року наші доблесні війська звільнили місто Лубни від німецьких загарбників. Відразу ж почалася відбудова зруйнованих підприємств, будинків, шкіл. Оскільки школи зазнали значних руйнувань в 9 клас я пішла до бази овочевої фабрики де було організовано навчання. В класі налічувалося  всього 11 учнів. Не було книг, паперу іншого шкільного  знаряддя - зате було велике бажання навчатись. Навчаючись ми допомагали дорослим розчищати завали, збирати вирощений урожай. В1945 році я закінчила школу, отримала атестат зрілості і вступила до Київського медичного інституту. Було нелегко навчатися  в приміщенні з вибитими вікнами, без опалення, була запроваджена карткова система. Навчатися доводилося наполовину голодним и, але завжди  ходили  на відбудову міста Києва.  Після закінчення інституту працювала  разом з найкращими  досвідченими лікарями столиці. Була лікарем на цілинних землях.

 В1956 році переїхала на постійне місце проживання до міста Люботина. 49 років віддано нелегкій праці, будучи лікарем – педіатром в залізничній і міській лікарнях. Багато років віддано праці не громадських посадах. Нагороджувалась багатьма подякам, грамотами, подарунками та найціннішою нагородою  вважаю медаль «За трудовое отличие»

Ветеран праці побажала  школярам гарного навчання , поважати своїх вчителів, батьків, а коли закінчите школу  освоїти улюблену професію і отримайте від цього велику насолоду,

Бажаю  щоб  ви прожили довге щасливе життя  і ніколи не знали слово-війна.

Слово надається дитині війни, ветерану праці, голові комітету ветеранів праці і дітей війни Ніні Фадіївні Приходько, яка народиляся 19.07.1938 року у Харкові. Шановні освітяни і діти цього учбового закладу я щиро вдячна  за це запрошення і є бажання поділитися спогадами які відбувалися у моєму житті. Ваша школа для мене другий дім. В ній навчалися моїх двоє дітей, потім онук. Донька закінчила школу  з «Золотою медаллю»

Сьогодні про тяжкі воєнні роки без хвилювання дуже тяжко говорити. У моєму дитинстві довелося багато побачити на власні очі й пережити те як мій батько поранений перебував на лікуванні у госпіталі. Я з мамою і старшою сестрою відправилися в село на Богодухівщину до бабусі  де прожили деякий час. Село перебувало 3 рази під окупантами. Вступаючи кожного разу німецькі загарбники щоразу виганяли  його жителів з хат, довелося переховуватись де тільки могли. Ми бачили своїми очима, як солдати Німеччини грабували населення, за найменшу непокору  розстрілювали, вішали, закопували живими у землю. Давно відгриміла війна та Ніна Фадіївна часто згадує своє дитинство:

Дитинство згадую своє

Опалене війною

Увесь той шлях

Свого життя

Стоїть переді мною

Відступаючи фашисти палили хати мирних жителів. Повилазивши із сховищ нам тяжко було пізнати наше рідне село, воно стояло в руїнах. Я згадую День Перемоги 1945 року, дорослі кричали Ура!, від радості плакали матері, сміялися діти. Неможливо забути тих хто не повернувся  з війни, віддавши своє життя за ради наступних поколінь. Пам’ять про них буде жити вічно. Тож я прошу Вас поспішайте робити людям добро, встигніть зробити слова вдячності  тим хто піднімався в атаку, дивився смерті у вічі, а в післявоєнні роки відбудовував  зруйновані війною міста і села. За 25 років трудової діяльності  на південній залізниці неодноразово нагороджувалась подяками, похвальними листами, нагороджена іменним золотим годинником. З 1987 року у ветеранській організації має подяки і похвальні листи.

Зворушливою і тривожною була розповідь члена Національної спілки журналістів України, Почесного громадянина міста Люботина, керівника прес-центру РОВ

 м. Люботина Миколи Дмитровича Пархоменко, який народився 15 серпня 1936 року на Полтавщині. Вирував і гомонів дорідним урожаєм червень 1941 року. Такої пори серце хлібороба підвладне вічному поклику, вимагає ретельно, до зернини зібрати хлібну ниву.

Та цього літа  до турботи за врожай  додалися ще й вболівання за долю Батьківщини, за долю рідних та близьких. У перші дні війни до лав Червоної Армії на захист Вітчизни з Очеретуватого пішло 180 чоловік. 12 серпня 1941 року фашистські війська зайняли Очеретувате і проголосили «новий порядок» постійно насаджали його зброєю і силою. У селі розстріли і арешти. Окупанти знищували активістів, комсомольців і військовополонених. Важка , але цікава доля випала Миколі Дмитровичу, згадуючи дитинство він зазначає: «Ми, діти війни, схиляємо свої голови перед нашими батьками й матерями з якими разом являємося свідками того, як німецькі солдати  підпалювали наші хати, клуби, школи знищували наших людей. Немало лиха принесли окупанти  і моїй родині, при відступі спалили хату і всі забудови, що були поруч Найтяжчим ударом для нашої сім’ї, яка складалась з бабусі матері і молодшої сестри , щойно народженої в травні м-ці 1941 року ми отримали повідомлення  ,що в боях за Дніпро загинув батько Дмитро Васильович. У складні повоєнні роки доводилося жити у викопаних окопах, у сусідів ,доки збудували примітивну хатинку. На все життя запам’ятаються післявоєнні роки1946-1947 роки коли заморені голодом односельці  йшли із життя .Наша сім’я опухла від голоду та коли дожили до потепління, полегшено зітхнули, збирали перемерзлу під час зими картоплю ,яку вживали до харчування з приходом весни в хід пішли бур’яни. Таке не забувається ніколи. Народившись у хліборобській сім’ї з дитячих років відчув нелегку працю хлібороба. З раннього дитинства під час літніх канікул  працював за трудодень у колгоспі «Дрпужба». Матері колгоспниці, вдові фронтовика не легко було ставити на ноги двох дітей. Закінчивши залізничне училище отримав спеціальність слюсаря 4-го розряду  з ремонту паровозів. За направленням відпрацював 2 роки в Уфі (Башкірська АРСР), на освоєнні цілинних земель працював до призову  до лав Радянської Армії. Закінчив Московський  Народний  Університет образотворчого мистецтва отримав спеціальність фотожурналіста.25 років пропрацював в Харківській районній газеті «Трибуна трудящих».

Має 20 персональних виставок світлин.За трудову діяльність нагороджений медалями «За освоєння цілинних перелогових земель», «Ветеран праці», переможець конкурсу  журналістів «Часопис-99», нагороджений почесною грамотою Національної спілки журналістів України. Щиро вдячний колективу освітян і учням присутнім на цій зустрічі.Зичу усім Вам міцного здоров’я, радості і щастя. Хай Вашим постійним супутником натхнення, любоі,вірні друзі і віра в краще майбутнє.

     Сергій Котихін- голова Люботинської

міської ветеранської організації




 Турнір на честь ветеранів
Автор: Svetlana   Додано: 19 травня 2017   Переглядів:23   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Турнір на честь ветеранів.

                                     У вихідні дні 13-14 травня зал Люботинського професійно-технічного ліцею

                                     залізничного транспорту був переповнений. Тут відбувся 10-й міжнародний

                                     турнір по боксу присвячений ветеранам Другої світової війни і Дню Перемоги

                                      над фашизмом.

Жителів міста, ветеранів, гостей і спортсменів щиро привітала суддівська колегія по проведенню свята. Серед почесних гостей в залі ветерани  з сідиною на висках, груди яких сяють орденами та медалями. Проведення спортивного свята в м. Люботині довірено головному організатору  , кращому тренеру  Харківської обласної  організації боксу, федерації боксу України , талановитому тренеру  Ткаченко Володимиру Пилиповичу.  Суддівська колегія побажала показати належну спортивну виучку, спортивну підготовку на ринзі м. Люботина. На свято прибули почесні гості :

Голова Люботинської міської ради Лазуренко Леонід Іванович, представник голови ради ветеранів  9-го гарнізонного Будинку офіцерів , міністерства  оборони України в м. Харкові , майстер спорту України і СРСР, полковник запаса Попонін Анатолій Михайлович з  ансамблем «Однополчани, керівник інструментального ансамблю Догаєв Василь Степанович, колишній  керівник ансамблю Радянської Армії , учасники бойових дій в роки Другої  світової війни Олексій Семенович Теличко, Шевандін  Анатолій Дмитрович, Притичченко Іван Захарович Блажко Олексій Володимирович , Сілантьєв Анатолій Дмитрович.

Серед присутніх гостей голова Люботинської міської ветеранської організації Котихін Сергій Іванович, заслужений артист України Олексій Якович Еткало- Почесний громадянин м. Люботина, соліст  групи «Однополчани», член Національної  спілки журналістів України , Почесний громадянин         м. Люботина  Пархоменко Микола Дмитрович.

Слово для привітання і відкриття 10- Міжнародного турніру по боксу надається Люботинському міському голові Лазуренку Л.І. Звертаючись до присутніх в залі Леонід Іванович висловив велику подяку  всім його учасникам , які прибули в Люботин і беруть активну участь  в цих змаганнях . Хочеться подякувати організаторів цього турніру , які на протязі 10-ти турів не тільки працювали , а приділяли велику увагу ветеранам, заради яких ми проводимо цей турнір. Тому хочу сказати :- велика подяка Вам дорогі ветерани і довгих років активного життя. Вам дорогі друзі, учасники змагань, тільки хороших боїв. Нехай у цих змаганнях переможе  сильніший . Великих Вам успіхів.

 Слово надається представнику суддівської колегії , головному організатору  усих турнірів по боксу, одному із талановитіших тренерів України Ткаченко В.П.

Звертаючись до ветеранів, учасників 10-го ювілейного міжнародного турніру  Володимир Пилипович привітав з великим святом , подякував керівництво міста особисто  Л.І.Лазуренка за підтримку цього виду спорту  і сприяння в тому, щоб відбувся цей турнір.

Представляється головна суддівська колегія  турніру по боксу в м.Люботин. Головний організатор турніру по боксу , який проводиться в цій залі на протязі багатьох років , Ткаченко В.П., підготував 20 майстрів спорту СРСР і України, користується великою повагою у жителів  міста і спортсменів.

Один із сильніших боксерів СРСР, переможець багатьох турнірів  класу»А»,   майстер спорту СРСР, суддя Національної категорії, головний суддя цього турніру Приймаков Віталій Петрович.

Один із кращих суддів України , суддя Національної категорії , наш гість із м.Полтави Іващенко Олександр Іванович. Один із кращих суддів Харківської обл., організації федерації боксу України,  м айстер спорту СРСР Вострокнутов  Леонід Дмитрович.

Один із сильніших боксерів України,неодноразово призер чемпіонату України, майстер спорту  СРСР Аляб’єв  Іван Єгорович, ветеран праці і спорту. Головному організатору 10-го ювілейного турніру по боксу  Ткаченко В.П. надається право провести нагороди  і вручити  скромні подарунки і медалі учасникам турніру , ветеранам і дорогим гостям.

За розвиток фізично-спортивного руху , активну роботу з патріотичного виховання молоді та з нагоди 72-ої річниці Дня Перемоги  грамоти і медалі були вручені : Котихіну С.І., Еткало О.Я., Пархоменко М.Д.. Участь у турнірі брали представники міст: Харкова, Полтави, Люботина, Куп’янська, Шевченкова, Красного-Кута, 18 клубів м. Харкова.

У фіналі зустрілося 28 пар, різних  вагових груп віком від 10 до 30 років. Серед спортсменів  Люботина у фіналі брали участь 11 чоловік , кращими спортсменами  було названо , у ваговій категорії до 69 кг., Богдана Земляного і Олександра Гарбуза. Переможці турніру по боксу отримали відповідні медалі і подарунки.

Усіх привітав організаційний комітет, головна  суддівська колегія по організації і проведенню 10-го міжнародного турніру по боксу в м. Люботині, також привітали вболівальників, які прибули в цей прекрасно оформлений зал і отримали велику насолоду  від поєдинків .

Нагороди отримала  і суддівська колегія , їм було вручено Дипломи та пам’ятні призи.

Ткаченко В.П. нагороджений Подякою Полтавським обласним відділом освіти «За багаторічну , сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток боксу». Прекрасні вихованці Ткаченка В.П. боксують на рингах Харківської обласної федерації боксу і федерації боксу України.

Міський голова Л.І.Лазуренко  сприяє розвитку спорту в м. Люботині  зокрема в такому виді ,як бокс. Тож є можливість нашим спортсменам  брати участь  у виступах в Харківській обл. та в Україні.

Щоб відбувся 10-й міжнародний турнір по боксу допомогли Лазуренко Л.І. та спонсори м.Люботина  Болдовський Юрій Андрійович та Оберемко Євгеній Анатолійович. По закінченню турніру Володимир Пилипович Ткаченко відзначив те, що сприяло успішному проведенню цього змагання. Насамперед склад боксерів був високого рівня підготовки, належно спрацювала суддівська колегія, та головне те що вперше  була проявлена зацікавленість  представників Люботинської міської ради до спортивного туру по боксу.

Жителі міста, організатори турніру, ветерани щиро вдячні керівництву Люботинського професійного ліцею за надання зали для проведення  турніру з боксу.

 По оцінці Харківської федерації боксу 10-й міжнародний турнір з боксу в м. Люботині признано кращим турніром в області.

 

Турнір на честь ветеранів

                                               Микола Пархоменко – керівник прес-центра РОВ м. Люботин




 Запоминайте нас пока мы есть!
Автор: Svetlana   Додано: 15 травня 2017   Переглядів:19   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

«Запоминайте нас пока мы есть!»

  Олександр Іванович Голіков народився 14 травня 1927 року в селі Олешня, Охтирського району , Сумської області. Після закінчення 8-и класів працював у своєму рідному селі  землеміром колгоспу «Гігант». 19 листопада1944 року був призваний на військову службу. У 49 стрілецькому полку міста Кунга, що на Уралі, пройшов підготовку кулеметника. 21 січня 1945 року після прийняття військової присяги  був направлений на Перший Далеко – Східний фронт в Манжурію до складу п’ятої армії 159 дивізії, окремої  зенітно – кулеметної роти. Довелося брати участь  у бойових діях проти японських інтервентів. Після їх розгрому служба проходила  в Манжурії на станції Сячанзи до грудня місяця. Уже на рідній землі Іван Голіков закінчив школу сержантів, при дивізіоні 1168 зенітно – артилерійської дивізії, служив командиром відділення, замісником командира взводу в званні старшого сержанта. У 1951 році закінчилася військова служба  для Олександра Івановича. Багато років довелося працювати у Локомотивному  депо станції Люботин кочегаром на паровозі, машиністом парового крана. Трудова діяльність для нього закінчилася, коли він у 1982 році пішов на заслужений відпочинок. Керівництво Локомотивного депо високо оцінювало працю Олександра Івановича, на протязі 30 років, нагородивши його численними грамотами і листами подяки. Груди старшого лейтенанта, фронтовика, учасника бойових дій прикрашають нагороди: «За перемогу над Японією», «Орден Вітчизняної війни», «За мужність», 15 ювілейних медалей. Зберігає в своїх документах  О.І.Голіков і цей Похвальний лист:  «Участнику боев с Японией на Дальнем Востоке тов.Голикову Александру Ивановичу. Слава нашим Дальневосточным войскам, Тихоокеанского военно-морского флота отстоявшим честь и достоинство нашей Родины. Иосиф Сталин».

Запоминайте нас пока мы есть!

  14 травня 2017 року Олександр Іванович відзначив свій 90-й ювілей. З цим святом його привітала донька, яка любить і пишається своїм батьком. Також Олександра Івановича поздоровили від Організації ветеранів м. Люботина С.І. Котихін і А.І.Коробська. Тож побажаємо ювілярові міцного здоров’я, активного довголіття, щастя і мирного неба над головою.

 

                                                                Микола Пархоменко – керівник прес-центра РОВ м.Люботина




 Спасибо ветеранам шахматистам
Автор: Svetlana   Додано: 11 травня 2017   Переглядів:21   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

  Совет Харьковской областной  организации ветеранов Украины 27апреля 2017 года в шахматном клубе Дворца студентов Харьковского Национального университета  им. Ярослава  Мудрого провел  10-й юбилейный  Региональный  шахматный турнир «Слобожанщина» среди ветеранских команд  районов и городов  области, посвященных 72- й годовщине Победы над нацизмом в Европе и окончания  Второй мировой войны . На юбилейный турнир были  приглашены  ветераны шахматисты в количестве более 30 человек. В напряженной борьбе команда г.Люботина  заняла  второе призовое место , соответственно им был вручен кубок и серебряные медали.

  Городской голова г.Люботина  пригласил команду ветеранов шахматистов  на встречу и вместе  с председателем ветеранской организации С.И.Котыхиным поприветствовали победителей  А.А.Корытова, В,А,Колесникова и С.Н Глушко и вручили материальную помощь за отстаивание в юбилейном турнире честь нашего города Люботина.  

 

Спасибо ветеранам шахматистам

                             Микола Пархоменко

                             Руководитель пресс- центра

                             СОВ г. Люботин




 Урочисто відзначили події
Автор: Svetlana   Додано: 11 травня 2017   Переглядів:19   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

       9 Травня  в міському центральному парку м.Люботина

на меморіалі Слави відбувся урочистий мітинг з нагоди 72 –ї

річниці Перемоги над нацизмом у Європі, Дня Перемоги,

                            Дня пам’яті і примирення

  Відкриваючи мітинг Люботинський міський голова Леонід Іванович Лазуренко зазначив, що дорогою ціною дісталася нам Перемога над фашизмом. Мільйони загиблих солдат, мирного населення,зруйновані будинки, заводи, фабрики, знищено багато міст і сіл нашої країни.І тільки завдяки зусиллям нашого народу , нашим воїнам вдалося перемогти ненависного ворога, відбудувати все , що було зруйновано. Сьогодні з нами поруч воїни Афганці, учасники АТО, які продовжують традиції наших дідів і прадідів, відстоюють і захищають нашу державу. В цей день хочу сказати , що саме головне для нашої країни, нашого міста це - мир. Тож бажаю усім миру, щастя, благополуччя і добра.

Виступаючі : Почесний громадянин м. Люботина начальник регіональної філії Пвденної залізниці Микола Григорович Уманець, голова Люботинської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін, голова первинної ветеранської організації селища Караван, дитина війни Лідія Марківна Кучерява, ветеран Другої світової війни, учасник бойових дій  Олексій Семенович Теличко,учасник АТО Юрій Степанович Чернешенко в своїх виступах відзначили , про національний вклад , який внесли ветерани Другої світової війни в визволення від нацизму.

Ми,  діти війни і ветерани праці, прийняли естафету від ветеранів фронтовиків і з великою повагою будемо продовжувати їх традиції і добрі справи. Цього дня виступаючи щиро вітали усіх учасників локальних війн, воїнів Афганців, усіх ти хто знаходиться зараз на Східних рубежах нашої держави і сприяє в тому щоб в нашій країні був спокій і мир.

Багато крові було пролито нашими воїнами на шляху встановлення держави. Боротьба за незалежність України продовжується в зараз. На Донеччині , Луганщині гинуть нашв патріоти , волонтери, добровольці, воїни Української армії. Ми віримо що і наше покоління, коли підросте, буде захищати нашу Батьківщину.

Слід відзначити чудовий виступ Олексія Семеновича Теличко : - В цій могилі лежать і мої друзі. Я з Курської дуги дійшов до Берліна і на Бранденбурзьких воротах зробив свій напис. – Проклятий ворог , фашист. Я 26 місяців топтав до тебе дорогу, зносив 6 пар чобіт. Дійшов і переміг! Олексій Семенович побажав всім здоров’я, довгих років життя і дуже  задоволений тим , що 72 річницю святкує разом з нами.

Старіють легендарні ветерани

Напружено тече у жилах кров

Сто раз вони в окопах помирали

Сто раз їх лютий ворог не зборов

Низький уклін ветеранам присутнім на мітингу. Велика подяка Вам за ваші ратні подвиги. Ми щиро вдячні нашому міському голові Л.І.Лазуренку, начальнику регіональної філії Південної залізниці М.Г.Уманцю, народним депутатам  України В.М.Кацубі, В.М.Остапчуку за їх увагу  і допомогу ветеранам.

Схилимо голови і вшануємо  хвилиною мовчання перед світлою пам’ятью тих, хто не прийшов з війни, хто не дожив до Дня Перемоги.

Вшановується урочисте покладання  квітів до пам’ятника від міського голови Л.І.Лазуренка, міської ради, почесного громадянина м. Люботина М.Г.Уманця, народних депутатів В.М.Кацуби і В.М.Остапчука, міської ветеранської організації м. Люботина, ветеранів Афганістана, воїнів АТО, освітян міста, трудових колективів, працівників культури, політичних партій, закладів міста, жителів міста.

Усіх бажаючих запрошують на святковий концерт та насолодитися солдатською кашою.

Урочисто відзначили події

    Микола Пархоменко – керівник прес

центра РОВ м. Лоботина

 




 На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев
Автор: Chekardina   Додано: 10 травня 2017   Переглядів:29   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев

На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев

 

С первых дней войны Николай Зайцев добровольцем вступил в Красную Армию, где обучение проводилось по ускоренной программе в Байнакском горно – стрелковом училище. По его окончании  в звании лейтенанта был направлен в 48–ю стрелковую дивизию Брянского фронта. Боевое крещение получил под Косторной Курской области,  где враг непрерывно атаковал. Из боев молодой командир вышел в звании старшего лейтенанта закаленным бойцом. В июне 1943 года -  в звании капитана - его назначили заместителем, а вскоре командиром стрелкового батальона. 3 июля командующий центральным фронтом К.К. Рокоссовский, объезжая боевые позиции, крепко пожал руку Н.В.Зайцеву и сказал: «Держись, комбат, скоро будет очень жарко!». И, действительно, 5 июля началось одно из крупнейших сражений Второй мировой войны - знаменитая Курская битва.

В первые дни комбат проявил мужество, старание и героизм, за что удостоен Ордена Красного знамени. 11 июля Н.В. Зайцев получил тяжелое ранение, был изрешечен осколками. В бессознательном состоянии комбат был доставлен в санчасть. После лечения в Улан–Удэ он заканчивает филиал московских курсов «Выстрел» и в качестве начальника штаба полка по направлению пребывает в стрелковый полк Войска Польского. Николай Васильевич принимает участие в освобождении Варшавы и многих других населенных пунктов Польши. По состоянию здоровья  демобилизуется в 1946 году из Прикарпатского военного округа в должности заместителя начальника отдела  штаба дивизии. За боевые заслуги  Н.В.Зайцев награжден орденами «Красного знамени», «Богдана Хмельницкого», «Отечественной войны  I  и  II степени»,  17-ю медалями. Рядом с ними  - и польские награды.

 Поселился Николай Васильевич в Люботине. Работал на разных должностях, принимал активное участие в общественной жизни  города, его ветеранской организации, в военно-патриотическом воспитании молодежи. В последние годы ветеран войны и труда, инвалид 1- й группы ВОВ, полковник в отставке Н.В.Зайцев, находясь дома, живо интересовался жизнью Люботина, поддерживал тесную связь с ветеранской организацией.

Совет организации ветеранов г. Люботина скорбит о покинувшем наши ряды Н.В.Зайцеве и выражает глубокое соболезнование родным и близким.

 




 Пам’ятаємо наших героїв
Автор: Chekardina   Додано: 4 травня 2017   Переглядів:17   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Пам’ятаємо наших героїв

 

26 квітня 2017 року у центральному міському парку м. Люботина біля Меморіалу Слави відбувся мітинг – реквієм з нагоди 31 – річниці                                     чорнобильської  катастрофи.

Відкриваючи мітинг – реквієм Люботинський міський голова Лазуренко Леонід Іванович звернувся з промовою до Люботинців, героїв Чорнобильців, гостей.

31 рік тому на Чорнобильській атомній станції  сталася катастрофа, яка принесла багато лиха нашому народу, нашій країні. Тисячі людей, що перебували в Чонобильській зоні вимушені були покидати ті міста де прожили все своє життя. Цього дня хочеться виразити подяку нашому народу, жителям Люботина, які приймали активну участь у ліквідації аварії. Немало іх уже пішло із життя. Завдяки їхньому героїзму в нашій державі на сьогоднішній день є можливість мирній праці незалежно від того  що відбуваються військова події на Сході України.

Від всієї громади, міської ради, усіх жителів міста Люботина велика подяка всім тим , хто брав участь у ліквідації  Чорнобильської аварії. Вічна пам’ять тим хто загинув.

До слова запрошується Почесний громадянин міста Люботина, начальник регіональної філії Південної залізниці, Уманець Микола Григорович.

- Шановні ліквідатори, Ви в числі перших прибули на допомогу в ліквідації аварії тим самим врятували тисячі людських життів. Вдячний Вам за ваш  вклад, за вашу допомогу. Ми ніколи не забудемо Ваші заслуги. Незмінним залишається лише одне найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося із зруйнованого 4- го блока ЧАС. Ми не маємо права забути про самопожертву ліквідаторів, які пройшли  через усі кола ядерного пекла.

В своєму виступі голова Люботинської організації Союз Чорнобиль України, ліквідатор аварії на ЧАС, Глущенко Микола Володимирович, більш  докладніше розповів про причини глобальної  катастрофи розсекречених із архівів СБУ в 2006 році.

Тільки з1983 по 1985 із-за неякісних будівельних робіт, порушення технології правир радіаційної безпеки на станції було 5 аварій  63 відновлень обладнання. В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАС  пролунав страшенної сили вибух. З того26 квітня для всіх нас став Днем скорботи. Вперше в історії людства аварія досягла таких масштабів, що її сліди  і нині можна знайти в любому куточку планети Земля.

Над  знешкодженням аварії в радіоактивній зоні цілодобово  працювало понад 200 тисяч чоловік із них 160 Люботинців. Всього в ліквідації аварії прийняло участь понад 600 тисяч чоловік. Це були люди  різних професій: пожежники, лікарі, військові, шахтарі, водії, міліціонери. Ризикуючи своїм життям і здоров’ям ліквідатори аварії виконали свій обов’язок, захистили людей від знищувальної дії і подальшого розповсюдження  аварії.

Щорічно  ми ліквідатори  приходимо на це святе місце  з тим, щоб пом’янути тих друзів з якими брали участь в ліквідації аварії. Микола Володимирович урочисто вручив ікони Чорнобильский Спас Лазуренку Л.І. і Уманцю М.Г.

 Переселенка з Чорнобильської зони в Люботин, член Люботинської  організації Союз Чорнобиль України Семенова Валентина Миколаївна сказала:

-Я зараз дивлюся на переселенців з Донбаса і прекрасно їх розумію, відчуваю їхнє лихо. З нетерпінням вони чекають коли закінчиться війна на Сході  і вони повернуться до своїх помешкань, відбудуються міста  і села і розпочнуть мирне життя, можливо краще ніж було. Нам же переселенцям з Чорнобильської зони цього не дочекатись. До болю сумно  коли 31 рік тому довелося  розлучитися з чудовими краєвидами, щедрими врожайними садами, прекрасними містами відпочинку, лісами, грибами, горіхами все чим славилася Чорнобильська земля. Всім молодим бажаю жити і любити за нас та тих хто пішов врятувати нашу Українську землю. Всього вам доброго.

Учні Люботинського навчально – виховного комплексу №2 розповіли вірші про Чорнобильську катастрофу.

Вшановується пам’ять тим хто загинув від Чорнобильської катастрофи хвилиною мовчання. Починається покладання квітів до пам’ятного знака жертвам Чорнобильської катастрофи. Квіти покладаються від міського голови  Лазуренка Л.І. та міської ради, начальника філії Південної залізниці Уманця М.Г., міської організації Союз Чорнобиль України, міської організації ветеранів України, моторо – вагонного депо станції Люботин, Люботинської центральної лікарні, освітян міста, працівників культури, Харківського центру професійної освіти, Південної залізниці, Люботинського ліцею залізничного транспорту, політичних партій, підприємств, жителів міста.

Щоб не з’являлися більше стели,

Присвячені трагічним дням.

Щоб більше було дат веселих

Я від душі бажаю Вам

Нехай майбутнє покоління

Не знає жаху катастроф

А їх усіх найкращі вміння

Несуть лиш мир, добро, любов.

Мітинг – реквієм присвячений міжнародному дню пам’яті Чорнобиля оголошується закритим.

Чорнобильці пом’янули тих героїв, що віддали своє життя за спасіння народів планети, щиро дякували тЛазуренка Л.І. та Уманця М.Г. за неоціниму допомогу ветеранам Чорнобильцям.

 

                        Микола Пархоменко

                       Керівник прес – центра

                       РОВ м. Люботин

 

Пам’ятаємо наших героїв

 

 




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 25 квітня 2017   Переглядів:24   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у травні 2017 року.  

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

  

Голіков Олександр Іванович – 90 

Рудецька Марія Матвіївна – 70

 

Князєва Ірина Анатоліївна – 60

 

Ніконов Олександр Іванович – 80

 

Лєонова Наталія Федорівна – 65