А ви знаєте, що в Україні понад 2,7 млн людей з інвалідністю? І лише 16% із них мають роботу.

Невже так мало фахівців хочуть працювати? Певно, що ні. Одна із причин, що зупиняє людину з інвалідністю податися на вакансію - це відсутність належних умов для роботи.

За інформацією Громадської організації “Доступно UA” більшість пошуківців з інвалідністю навіть не розглядають оголошення, якщо там не вказано, що роботодавець готовий взяти такого фахівця на роботу.

Роботодавець же, зі свого боку, часто не готовий створити інклюзивні умови. Адже побоюється додаткових фінансових витрат, або йому банально бракує знань про те, як облаштувати робоче місце для такого працівника.

Але давайте розвіювати ці стереотипи.

Як залучити фахівців з інвалідністю до ринку праці?

У серпні 2023 року Міністерство економіки разом із Державною службою зайнятості запровадили програму, за якою роботодавець, який працевлаштував людину з інвалідністю та підготував для неї робоче місце, має можливість отримати компенсацію вартості облаштування такого місця.

Про які суми йдеться? Це до 106,5 тис. грн якщо ми говоримо про осіб з інвалідністю І групи та до 71 тис. грн - за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю ІІ групи.

Як отримати компенсацію?

Роботодавець має облаштувати робоче місце для фахівця з інвалідністю впродовж 90 днів з моменту працевлаштування. Далі він подає заяву про надання відшкодування вартості витрат до центру зайнятості або через портал Дія та додає копії необхідних документів. Розгляд справи займає 10 робочих днів. У разі позитивного рішення, протягом 5 днів кошти надійдуть на рахунок роботодавця. Погодьтеся, десь стільки ж займає офіційне працевлаштування.

Що можна купити?

Перелік допоміжних засобів досить великий. За інформацією Державної Служби зайнятості, частіше за все компенсацію брали для облаштування робочого місця спеціалізованими меблями та фурнітурою, поручнями, для придбання офісних крісел з регулятором висоти сидіння та положення спинки, комп”ютерів та ноутбуків із вбудованими пристроями захисту очей, телефонів, навушників тощо.

Програма має на меті зруйнувати стереотип про те, що для того, щоб облаштувати інклюзивне робоче місце потрібно багато зусиль і часу. У більшості випадків паперова робота займає усього кілька тижнів, а працівнику для роботи може бути достатньо придбати спеціальний стілець, прилаштувати додаткові ручки чи прибрати поріг.

Чому це важливо для країни?

Це питання стало особливо важливим після початку повномасштабного вторгнення, коли внаслідок військових дій збільшилася кількість людей з інвалідністю як серед військових, так і серед цивільних. І більшість з них до отримання поранення були на ринку праці і, вочевидь, мають бажання повернутися до роботи.

- Нині більшість фахівців з інвалідністю залишаються осторонь ринку праці, хоча можуть його підсилити, говорить Тетяна Бережна, заступниця Міністра економіки. - Зараз роботодавець бореться за кожного працівника, адже частина пішла служити, хтось вимушено переїхав закордон. Ще більшою потреба у робітниках буде під час відбудови країни. Наше завдання - змінити свідомість українських роботодавців та працівників з інвалідністю. Аби на співбесіді і робітник, і фахівець чітко знали про таку опцію від держави, а інвалідність ні в якому разі не ставала перешкодою для роботи.

А ще ця програма - інвестиція в загальну інклюзивність підприємств, додає Тетяна Бережна. Адже робітник з інвалідністю може змінити місце роботи, а створені умови - залишаться. Міністерство економіки розраховує, що через певний час, завдяки програмі компенсації, більшість українських підприємств будуть інклюзивними.

Чи вистачить коштів?

Цього року в бюджет закладені кошти на облаштування 10 тисяч робочих місць. З початку дії програми (*дані на 1.04.2024) компенсацію отримали 248 роботодавців за облаштування робочих місць для 267 працівників. З них 22 працівників з першою групою інвалідності на суму 16,2 млн грн. Зокрема, в 2024 році за цією програмою вже було профінансовано 12,5 млн грн.

Що можу зробити я?

Розкажіть цю інформацію своєму роботодавцеві. Якщо ж ви керуєте компанією чи здійснюєте найм робітників, розгляньте цю програму як спосіб підсилення свого штату. А ще зробіть репост цієї статті у ваших соцмережах, аби якомога більше українських фахівців з інвалідністю дізналися про таку можливість.

Указом Президента України від 27 вересня 2021 року № 487/2021 затверджено Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки.

Національна стратегія розвитку громадянського суспільства на 2021-2026 роки (далі — Стратегія) спрямована на визначення комплексу взаємопов'язаних стратегічних завдань діяльності держави у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства до 2026 року.

В основі діяльності держави у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства є повага до його автономії. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, уникаючи втручання у формування та діяльність інститутів громадянського суспільства, повинні створювати сприятливі умови для розвитку громадських ініціатив, використовувати прозорі механізми підтримки діяльності інститутів громадянського суспільства та впроваджувати інструменти громадської участі у прийнятті та реалізації владних рішень.

Діяльність держави в зазначеній сфері має ґрунтуватися на підході «жодних рішень для громадянського суспільства без громадянського суспільства» та співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства на всіх етапах: проведення аналізу стану реалізації державної політики у відповідній сфері та визначення тенденцій, виокремлення проблем, вироблення варіантів їх розв'язання, розроблення проєктів рішень, їх імплементації та моніторингу реалізації, оцінювання результативності.

В основу Стратегії покладено бачення ролі та значення громадянського суспільства та принципів його взаємодії з державою, що ґрунтується на міжнародних нормах та стандартах, закріплених, зокрема, у таких документах, як:

• Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію № 87 1948 року;
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;
• Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції;
• Конвенція про права осіб з інвалідністю;
• Рекомендація CM/REC(2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи щодо правового статусу неурядових організацій в Європі 2007 року;
• Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів 2009 року;
• Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень, ухвалений Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи 2009 року (переглянутий 2019 року);
• Резолюції Ради Генеральної Асамблеї ООН з прав людини A/HRC/RES/24/21 «Простір громадянського суспільства: створення та підтримка в законодавстві та на практиці безпечного й сприятливого середовища» 2013 року, A/HRC/RES/27/31 «Простір громадянського суспільства» 2014 року та настанова ООН «Захист та підтримка громадського простору» 2020 року;

• Спільні рекомендації Венеціанської комісії та Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ з питань свободи об'єднань 2014 року;
• Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/70/1 «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» 2015 року;
• Рекомендації щодо сприяння більш ефективній участі об'єднань громадян у процесах прийняття державних рішень від учасників Форуму громадянського суспільства для презентації на додатковій нараді ОБСЄ з питань людського виміру 2015 року;
• Керівні принципи щодо громадської участі у процесі прийняття політичних рішень, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 2017 року;
• Рекомендація CM/Rec(2018)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо необхідності посилення захисту і сприяння простору для громадянського суспільства в Європі 2018 року;
• Рекомендація CM/Rec(2018)4 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо участі громадян у місцевому публічному житті 2018 року.

Також Стратегія спрямована на забезпечення виконання зобов'язань щодо взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, визначених в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Правові засади державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства закладені в Конституції України, законах України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про місцеве самоврядування в Україні», а також законах України, що визначають правовий статус та засади діяльності інститутів громадянського суспільства, а саме в законах України «Про громадські об'єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про органи самоорганізації населення» та інших.

Окремі завдання, пов'язані з розвитком громадянського суспільства, відображені, зокрема, в Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України 24 березня 2021 року № 119, Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 року № 695, Концепції розвитку громадянської освіти в Україні, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року № 710-р.

Національна стратегія розвитку громадянського суспільства на 2021-2026 роки (далі — Стратегія) спрямована на визначення комплексу взаємопов'язаних стратегічних завдань діяльності держави у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства до 2026 року.

Метою реалізації Стратегії є створення сприятливих умов для розвитку громадської ініціативи та самоорганізації, формування та діяльності інститутів громадянського суспільства, налагодження взаємодії між громадянами, згаданими інститутами та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, зокрема для реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних інтересів, забезпечення громадської участі у прийнятті та реалізації владних рішень.

Стратегія базується на таких 6 принципах:

самоврядності громадянського суспільства — органи державної влади, органи місцевого самоврядування поважають право громадян на самоорганізацію, утворення та участь у діяльності інститутів громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства вільні у визначенні своїх цілей, прийнятті рішень, провадженні діяльності, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей;

рівності можливостей — органи державної влади, органи місцевого самоврядування створюють рівні можливості для реалізації громадянських прав незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

участі та інклюзивності — рішення, що стосуються питань реалізації Стратегії, приймаються відповідними органами за результатами вивчення інтересів та потреб громадян, територіальних громад, інститутів громадянського суспільства, зокрема через проведення публічних консультацій. При цьому створюються умови для рівноправної громадської участі, вживаються заходи для подолання перешкод для представлення інтересів тієї чи іншої суспільної групи;

партнерства — органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інститути громадянського суспільства та бізнес використовують можливості співпраці для реалізації Стратегії, досягнення позитивних змін у суспільстві та створення публічного блага;

прозорості та підзвітності — інформація про реалізацію Стратегії є відкритою для громадськості та оприлюднюється на офіційних вебсайтах органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Відповідна інформація дає можливість громадянам, інститутам громадянського суспільства, міжнародним організаціям, науковим установам, експертам брати участь у моніторингу та оцінці результатів реалізації Стратегії, надавати пропозиції щодо удосконалення відповідної роботи;

взаємної відповідальності всіх суб'єктів реалізації Стратегії — органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства, що долучаються до реалізації Стратегії, у межах своїх повноважень, можливостей та ресурсів докладають необхідних зусиль для ефективного виконання завдань Стратегії.

У документі визначено 4 основних стратегічні напрямки, а саме:

1. Забезпечення ефективних процедур громадської участі у формуванні та реалізації державної політики на національному та регіональному рівнях, вирішенні питань місцевого значення.
2. Створення сприятливих умов для формування та інституційного розвитку інститутів громадянського суспільства.
3. Стимулювання участі інститутів громадянського суспільства в соціально-економічному розвитку України.
4. Створення сприятливих умов для міжсекторальної співпраці.

Втілення Стратегії сприятиме посиленню громадського сектору в Україні. Ознайомитися з документом можна за посиланням:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#Text

Міжнародна організація праці (далі – МОП) – одна із найстаріших міжнародних міжурядових організацій. Своїми першочерговими завданнями МОП визначає: підтримку демократії і соціального діалогу, боротьбу з бідністю і безробіттям, заборону дитячої праці.

За рішенням МОП щороку 28 квітня всі цивілізовані країни відзначають Всесвітній день охорони праці. Відповідно до Указу Президента України від 18.08.2006 № 685/2006 щороку 28 квітня у Всесвітній день охорони праці в Україні також відзначається День охорони праці.

День охорони праці в Україні запроваджено з метою привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання до питань охорони праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням в Україні.

В умовах воєнного стану цей день набуває особливого значення. У той час, коли в Україні щоденно від обстрілів гинуть люди, неприпустимо допускати смертельні випадки на виробництві. Важливо підвищити увагу працівників і до питань безпеки й гігієни праці, постійно вдосконалювати систему управління охороною праці, щоб забезпечити безпеку на виробництві.

Щороку МОП визначає тему (девіз) Всесвітнього дня охорони праці. З урахуванням цієї теми на підприємствах розробляють та проводять заходи з нагоди Дня охорони праці. Для проведення Всесвітнього дня охорони праці у 2024 році Міжнародна організація праці (МОП) запропонувала девіз: «Вплив зміни клімату на безпеку та гігієну праці».

Зміна погодних умов значно впливає на сферу праці, особливо на безпеку та здоров’я працівників. Приклади професійних ризиків, які посилюються зі зміною клімату, включають тепловий стрес, ультрафіолетове випромінювання, забруднення повітря, великі промислові аварії, екстремальні погодні явища, підвищений вплив хімічних речовин.

Україна вже відчуває на собі зміну клімату. За останнє двадцятиліття кожен рік в Україні був теплішим, ніж середньостатистичні показники за довготривалий період, і 2020 рік став найспекотнішим роком у Європі та в Україні, перевищивши на 2,8°C середній показник 1961-1990 рр. Відмічається чітка залежність між екстремальними спекотними та холодними температурами і смертністю.

В Україні погана якість і забруднення повітря справляють на здоров’я людей значний вплив. Смертність, пов’язана із забрудненням повітря, становить ~6% від загальної смертності (~27 000 смертельних випадків на рік), при цьому Україна посідає четверте місце в Європі за рейтингом смертності від усіх видів забруднення, серед яких переважає забруднення повітря. Очікується, що зміна клімату вплине на здоров’я людей безпосередньо через збільшення дрібних частинок і забруднювачів, а також опосередковано – через виробництво вторинних забруднювачів, включаючи озон, що може мати згубний вплив на врожайність сільськогосподарських культур.

Погана якість повітря в Україні пов’язана із забрудненням від виробництва електроенергії, старінням промислової інфраструктури та видобутком вугілля, а також димом від лісових пожеж, що підвищує рівень забруднення повітря в літній сезон пожеж, та пожеж від влучань снарядів при обстрілах.

Звертаємося до усіх працівників, роботодавців, майбутніх роботодавців та працівників та громадян про необхідність пам’ятати, що людське життя найвища соціальна цінність, і ніщо не може виправдати смерть людини.

Саме тому закликаємо активно залучитися до роботи і провести з 20 по 28 квітня 2024 року Тиждень охорони праці на кожному підприємстві, в установі, організації, зокрема на об'єктах малого і середнього бізнесу.

Виробничий підрозділ

«Люботинська дистанція колії»

Державна аудиторська служба України та її територіальні підрозділи постійно здійснюють контроль за проведенням публічних закупівель. Заначений контроль відбувається у формі моніторингу та перевірки закупівель, що наразі відбуваються чи вже фактично проведені.

Північно-східним офісом Держаудитслужби за І квартал 2024 року проведено моніторинг 200 процедур публічних закупівель та 2 перевірки закупівель на загальну суму  понад 2 млрд гривень. У результаті 129 моніторингів встановлених порушень по закупівлях  на суму понад 1,3 млрд  гривень.

За результатами проведених моніторингів по 21 процедурах закупівель, аудиторами попереджено, незаконні витрати бюджетних коштів на загальну суму понад 271 млн гривень.

За результатом складених аудиторами висновків про результати моніторингу закупівель, розірвано 14 укладених договори на суму 187 млн  гривень та скасовано результати 7 закупівель на 83 млн гривень.

 За допущенні порушенняз аконодавства у сфері публічних закупівель, Північно-східним офісом Держаудитслужби до адміністративної відповідальності притягнуто 10 посадовців та накладено штрафів на загальну суму 36 тис. гривень.

Також за поданням Офісу до дисциплінарної відпові дальності притягнуто 9 осіб та звільнено з займаної посади 1 особу.

Контроль за закупівлями та освоєнням бюджетних коштів є дуже важливим. Він має запобігти не ефективному їх використанню через необґрунтовані рішенням і діїзамовників.

 Пресслужба Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Новина на сайтіОфісу: 

https://khrk.dasu.gov.ua/ua/news/221

- Харківський р-н, м.Люботин, вул.Гавенка б.2; 
- Харківський р-н, м.Люботин, вул.Шевченка б.122А; б.124; б.132; б.3; б.3, кв.2; б.5; б.7;