Історія православної церкви в Люботині бере свій початок з моменту заселення слободи близько 1650 року. Православний храм у слободі з'явився майже одночасно з появою тут перших жителів. Як відомо, статус слободи українські поселення здобували лише тоді, як в них будували церкви.

Підтвердження цього можна знайти і в найбільш повній праці з історії дореволюційної церкви на Харківщині, - "Історико–статистичному описі Харківської єпархії" єпископа Харківського та Богодухівського Філарета (Дмитра Григоровича Гумілевського). "Поелику же Люботинское или Люботино с первого раза населилось целою массою народа: то это уже даёт видеть, что первый храм построен здесь был в одно время с первым заселением Люботина, т. е. около 1650 г."

За переписом 1724 р. при П'ятницькій Люботинській церкві вказано 233 двори парафіян. Першими парафіянами названо Самійла Смородського, сотника Гаврила Петрова, Федора Альбовського, Федора Лопатинського.

Збереглися свідчення, що метричні книги П'ятницької церкви розпочиналися з 1725 р.

У 1741 р. за клопотанням Харківського полкового судді Олександра Чорноглазова (жителя слободи Люботин) місцевими властями було дозволено будівництво храму Святої Параскеви в слободі. Наступного року дерев'яну церкву було збудовано та освячено, але невдовзі вона згоріла.

У 1750 р. було збудовано новий дерев'яний храм Святої Параскеви. Цього ж року цей храм було і освячено. Про це свідчить стародавній антимінс з написом: "В храм Святої Параскеви в слободі Люботині" за підписом Іосафа, єпископа Білгородського.

У відомості Валківського комісарського правління за 1768 р. у військовому містечку Люботин значилося дві дерев'яні церкви: П'ятницька та Святої Параскеви.

З 1775р. духівництво сільських церков Слободсько-Української губернії отримало земельні наділи. Наділили землею і люботинські церкви.

1792р. Харківським єпархіальним управлінням до Люботинської церкви Святої Параскеви був призначений священником двадцятидев'ятирічний Федор Кирилович Літінський.

З 17 жовтня 1799 р. Харків став єпархіальним центром: створена Слобідсько-Українська єпархія.

У 1801 р. Харківським єпископом Христофором Сулимою було затверджено штат люботинських церков. У П'ятницькій церкві повинно було бути 2 священика, дияконів – 1, дячків – 2, паламарів – 2.

У документах Харківської духовної консисторії збереглися відомості про П'ятницьку церкву за 1804 р. Священиками цієї церкви були Кіндрат Залєський та Федір Літінський, дияконом Микита Стефановський, "церковь деревянная, построена в давних годах, крепка; колокольня деревянная, старая, на ней колоколов 4 (один весом 23 пуда 39 фунтов, а другие меньше ). В селении помещичьих дворов 13, казённых обывателей 399, помещичьих подданных 36; всего душ в слободе 3792.

Значною подією у житті парафіян слободи Люботин стала закладка кам'яної церкви Святої Параскеви, яка відбулася 17 лютого 1805 р

Завантажити документ: Свято–Вознесенський храм [4.54 Mb] (cкачувань: 14)

У квітні,

10 квітня,

25 років тому, у 1987 р. у газеті «Южная магистраль» надрукована інформація про нагородження іменним годинником Міністра шляхів сполучення СРСР за досягнуті успіхи та проявлену ініціативу в поширенні та запровадженні досвіду Білоруської залізниці з підвищення ефективності роботи та значне прискорення темпів зростання продуктивності праці начальника станції Люботин Ісаєнко Н.Ю.

11 квітня,

90 років тому, у 1922 р. Люботинський комітет взаємодопомоги вирішив у перші три дні Пасхи (з 11.04.) провести в Люботинському районі добровільний збір на користь голодуючих Поволжя. У проведенні збору активну допомогу надавав Люботинський райпартком.

17 – 24 квітня,

90 років тому, у 1922 р. у Люботинському районі було оголошено "Тиждень допомоги голодуючим Поволжя" протягом якого проводилися збори пожертвувань та продаж значків. У ході тижня було зібрано грошима 117214700 крб. та продуктами: хлібом – 5 пудів 76 фунтів, мукою – 2 пуди 36 ф., зерном – 2 пуди 12 ф., картоплею – 29 пудів 6 ф., сухими грушами – 7 пудів 33 ф.

18-22 квітня,

90 років тому, у 1922 р. розпочався перший етап компанії з вилучення коштовностей із люботинських храмів

22 квітня,

210 років тому, у 1802 р. священиком Миколаївської церкви в с. Гиївці призначено дяка Предтеченської церкви с. Сніжного Кута Харківського повіту Нестерова (ДАХО, ф. 40, оп.2, спр. 61).

25 квітня,

110 років тому, у 1902 р. Харківське повітове земство в газеті "Харківські губернські відомості" повідомило про склад відділів на Харківській повітовій сільськогосподарській виставці. Розпорядником відділів кустарно-ремісничої промисловості та знарядь і машин, які використовуються в місцевому сільськогосподарському виробництві та кустарній промисловості призначено Чуриліна І.А.,землевласника та жителя села Гиївки.

В.В. Стрілець, заступник начальника Люботинського міського відділу освіти

1 грудня,

90 років тому, у 1921 р. на станції Люботин головною управою Всеукраїнського Червоного Хреста було організовано харчувальний пункт №9 допомоги біженцям голодуючих губерній. Отримати обід у цьому пункті могли лише діти-біженці віком від 4 до 14років.

1 грудня,

20 років тому, у 1991 р. у місті відбувся перший за всю його істо­рію місцевий референдум. 18227 чоловік взяли участь у референду­мі (76%). З них 92,8% проголосували за надання місту статусу міста обласного підпорядкування.

6 грудня,

5 років тому, у 2006 р. у Люботинській гімназії № 1 відбулося офіційне відкриття оновленого спортивного залу із приміщення­ми. Друге життя в них вдихнули великі любителі фізичної куль­тури і спорту депутат Харківської міської ради Нечипоренко О.С. і підприємець Ольховський С.В. Після офіційної частини відкриття відбувся турнір з волейболу серед юнаків. Переможцями турніру стала команда гімназії № 1.

10грудня,

90 років тому, у 1921 р. за ініціативою місцевого комітету праців­ників освіти були відкриті місячні курси працівників освіти.

10 грудня,

15 років тому, у 1996 р. до штату Караванської ЗОШ 1-Ш ступе­нів введено посаду заступника директора з виховної роботи (рі­шення виконкому Люботинської міської Ради народних депутатів № 1654 від 12.11.1996 р.).

11 грудня,

130 років тому, у 1881 р. у газеті "Харьковскиегубернскиеведомости" опубліковано список осіб, які внесені в загальний список осіб присяжних засідателів по Валківському повіту на 1882 рік. Серед них селяни Люботинської волості: Гречка Аврам Якович, Захаренко Лук'ян Данилович, Літкевич Олександр Васильович, Приходько Григорій Юхимович, ПідченкоЯків Євдокимович, Тижненко Федір Петрович.

12 грудня,

65 років тому, у 1946 р. тимчасово виконуючим обов'язки місько­го голови було призначено Бугаєнка Миколу Тихоновича.

15 грудня,

90 років тому, у 1921 р. на засіданні Президії Харківського ко­мітету ім. Л. М. Толстого було затверджено Люботинський місце­вий комітет ім. Л.М. Толстого з надання допомоги голодуючим. Уповноваженими комітету призначені: М.М. Зінченко, Р.О. Короп, С. І. Сергієвський.

17 грудня,

85 років тому, у 1926 р. за даними Всесоюзного перепису насе­лення у смт. Люботин становило 7675 чол. (3764 чоловік та 3911 жі­нок), господарств нараховувалося 2040. у т.ч. на сел. Водяне — 500 чол. (249 ч., 251 ж.), 135 господарств; сел. Джерело — 994 (477Ч-, 517 ж.), 281 господарство; сел. Воля — 99 (51 ч., 48 ж.) 27 госпо­дарств; станція Люботин — 744 (367 ч.,377 ж.), 173 господарства; хут. Рудьків — 1171 чол. (628 ч., 543 ж.), 260 господарств; село Яловенкове — 4139 чол. (1979 ч., 2160 ж.), 1157 господарств. Всього у Люботинському районі мешкало 37997 чол. (18301 ч., 19696 ж.), налічу­валося 7880 господарств; у т.ч. по Байрацькій сільраді — 478 чол. (244 ч., 234 ж.), 95 господарств; по Гиївській сільраді — 1744 чол. (866 ч., 878 ж.), 404 господарства; по Старолюботинській сільраді — 4836 чол. (2354 ч., 2482 ж.), 945 господарств. (Залюднені пункти Харківської округи: Статистичні дані на 01.01.1930 р.. — Вид.2. — X.: Господарство України, 1930. — С. 5,9).

27 грудня,

250 років тому, у 1761 р. сотник Люботинської сотні Григорій Ковалевський порушив клопотання про приєднання села ЛопаньПересічанської волості до Люботинської волості. Мотивував це прохання тим, що у Пересічанській волості козаків значно більше, а виконувати повинності обидві сотні повинні однакові. Приєднан­ня села збільшить кількість козаків сотні на 19 чоловік. (ЦДІАУ, ф.1725, оп. і, спр.566, арк. 2).

У грудні,

160 років тому, у 1851 р. новозбудована Люботинська поштова станція біля Шеліховського постоялого двору за клопотанням Чер­нігівського, Полтавського і Харківського губернатора та з дозволу міністра внутрішніх справ Росії отримала назву "Дві руки".

(Стрілець В. В. «Календарювілейних та пам'ятних дат містаЛюботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

9 листопада,

20 років тому, у 1991 р. у м. Туапсе помер Почесний громадянин міста Люботина Юрій Якович Чепіга.

20 листопада,

90 років тому, у 1921 р. на загальних зборах жителів Люботин­ської волості було обрано волосну комісію допомоги голодуючим Поволжя у складі: Коваленка Степана Харитоновича, Приходька Миколи та одного представника від КНС.

21 листопада,

95 років тому, у 1916 р. у земському однокласному училищі хут. Яловенкового відбулися установчі збори літературно-драматичного гуртка. Головою гуртка було обрано Олексія Семеновича Максимо­вича, секретарем — Т.П. Панфілова.

27 листопада,

10 років тому, у 2001 р. сесією Люботинської міської ради було присвоєне звання Почесного громадянина м. Люботина Чернявському Василю Трохимовичу.

29 листопада,

90 років тому, у 1921 р. у Люботинській волості було створено ко­мітет ім. Л. М. Толстого з надання допомоги голодуючим Поволжя.

30 листопада — 24 грудня,

105 років тому, у 1906 р. особливе присутствіє Харківської су­дової палати розглядало справу про військове захоплення станції Люботин Харківсько-Миколаївської залізниці. Згідно винесеного вироку колишній студент Харківського технологічного інституту, прапорщик запасу Костянтин Кирста був засуджений до ув'язнення на 2 роки; дворянин Олександр Скородинський, почесний грома­дянин Григорій Латенко, селяни Павло Глуховцев, Микола Зеленський, Сергій Деменьов, Тарас Кондя на 1 рік кожний; Беленихін, Іванов, Манченко на 2 місяці та Цимбал до арешту при поліції на 1 місяць, а останні 48 чоловік визнані невиновними та були ви­правдані судом.

(Стрілець В. В. «Календар ювілейних та пам'ятних дат міста Люботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

У жовтні,

90 років тому, у 1921 р. помер Літкевич Павло Діомидович, який декілька раз був волосним старостою, а у 1917-1921 рр. секретарем Люботинського сільського виконкому.

1 жовтня,

140 років тому у 1871 р. власником Караванського спиртзаводу став Євген Михайлович Духівський згідно купчої, завіреної у натаріуса в м. Санкт-Петербург. Попереднім власником сіл Старого, Но­вого Мерчика, Каравану був Карл Федорович фон Мекк, але у сво­їх маєтках він жодного разу не був. (Губський П.В. Караван. — X.: Просвіта, 1998. — С. 66).

1 жовтня,

90 років тому, у 1921 р. всі школи Люботина було передано у роз­порядження спілки транспортників, що призвело до гострих про­блем у зв'язку із тривалими затримками у виплаті заробітної плати вчителям.

2 жовтня,

165 років тому, у 1846 р. Софія Федорівна Нестеренко (дівоче прізвище — Смородська), дружина державного селянина звернулася з клопотанням до Харківської казенної палати про закріплення за нею 1,5 десятин черезполосної землі в урочищі Закозарівському, яке дісталось їй у спадок від батька прапорщика Федора Смородського. На момент звертання два рідні брати Софії — хорунжий вій­ська чорноморського Григорій Федорович та неслужилий дворянин Микита Федорович Смородські померли, тому вона була єдиним спадкоємцем нерухомості. (ДАХО, ф. юз, оп. і, спр. 6, арк. 64).

6 жовтня,

90 років тому, у 1921 р. було створено Люботинську районну профспілку радянських працівників. Головою райпрофспілки було обрано Енвальда Петра Миколайовича, секретарем Мельника Афанасія Васильовича.

8 жовтня,

205 років тому, у 1806 р. статський радник і кавалер Григорій
Романович Шидловський продав харківському купцю Івану Мойсейовичу Ващенку плотину на р. Мерефі біля сіл Караван та Соломахівка з двома млинами і з ставком та лісу 379 дес. 1839 кв. саж.
за 5000 рублів.

11 жовтня,

90 років тому, у 1921 р. Валківським повітовим відділом народної освіти у Люботині було влаштовано дитячий будинок для голоду­ючих дітей.

13 жовтня,

10 років тому, у 2001 р. помер Почесний громадянин міста Люботина Доценко Іван Сергійович.

17 жовтня,

50 років тому, у 1961 р. відбулося офіційне відкриття школи-інтернату № 2 по вул. Кооперативній 38/2. Зараз це: навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад — загально­освітня школа-інтернат І-ІІІ ст.) Харківської обласної ради.

20  жовтня,

85 років тому, у 1926 р. на засіданні президії Люботинської сіль­ської ради будо прийняте рішення про меліорацію Воронячого ярка та осушення ставу, колишнього власника Смородського.

20 жовтня,

70 років тому, у 1941 р. м. Люботин було окуповане фашистськи­ми військами.

27 жовтня,

5 років тому, у 2006 р. у мережі Інтернет з'явився неофіційний сайт "Люботин — Оnline" за адресою http://lubotin.ucoz.ru/. На сай­ті представлена загальна інформація про місто Люботин, розкриті цікаві сторінки його історії, наявна інформація про сучасне життя та проблеми міста. Є фотогалерея, дошка оголошень, форум, гос­тьова книга.

30 жовтня,

90 років тому, у 1921 р. відбулися загальні збори Люботинського сільського товариства. Голова зборів — Г.Д. Тижненко, секретар — Ф.І. Альбощий. створена комісія з надання допомоги голодаючим Поволжя у складі: Альбощого Г.Т., Бабича Ф.В., Почепецького І.Є., Середи В.Н., Зіменка М.О., ЛяшенкоД.В., Калашніка В.І., Луцен-ко О.О., Колісніченка Терентія, Гахова П.С., Каплуна Г.Є., Літкевича І.П., Глущенка Т.Д., Дяченка Дем'яна.

(Стрілець В. В. «Календар ювілейних та пам’ятних дат міста Люботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

У вересні,

55 років тому, у 1956 р. більшість машиністів паровозного депо Люботин стали водити великовагові потяги. Завдяки цьому план тонно-кілометрів по паровозному депо було виконано на 120%.

1 вересня,

160 років тому, у 1851 р. згідно з розпорядженням губернського начальства Люботинська поштова станція, яку утримував бердян­ський першої гільдії купець Михайло Псарьов, переведена в новозбудоване приміщення біля Шеліховського постоялого двору, який знаходився на розвилці доріг в Люботин і Ольшану. Пізніше вона отримала назву "Двух рук".

1 вересня,

115 років тому, у 1896 р. за клопотанням залізничників станції Люботин Харківське товариство грамотності відкрило народну бі­бліотеку. Це перша народна бібліотека відкрита на території Валківського повіту.

5 вересня,

15 років тому, у 1996 р. всі освітні заклади міста Люботина про­йшли ліцензування в Харківському регіональному центрі.

   7 вересня,

105 років тому, у 1906 р. прокурор Харківської судової палати Серповський затвердив звинувачувальний акт у справі "Люботин­ської республіки".

18  вересня,

200 років тому, у 1811 р. була освячена новозбудованакам’яна церква Святої Параскеви в слободі Люботин. (ДАХО, ф.40, оп.10, спр. 646).

ф. 40, оп. ю, сир. 646).

19 вересня,

115 років тому, у 1896 р. "Харьковские губернские ведомости" по­відомили про рішення Харківсько-Миколаївської залізниці вла­штувати другу колію на ділянці Нова Баварія — Люботин. Така по­треба виникла у зв'язку з переведенням всього вантажного руху з Балашовської та Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниць на станцію Нова Баварія. На ці потреби було взято кредит у голов­ного управління казенних доріг Росії. Роботи планувалося розпо­чати весною 1897 року. (ХГВ. — 1896.— 19 сентября. — № 245).

20 вересня,

165 років тому, у 1846 р. Люботинське волосне правління отри­мало від уповноваженого по управлінню державним майном Хар­ківського та Валківського повітів підполковника Наливайка про­ект розмежування Люботинської дачі. (ДАХО, ф. 103, оп. і, спр. 6, арк. 71).

24  вересня,

10 років тому, у 2001 р. помер Почесний громадянин м. Люботи­на Черкашин Тимофій Трохимович.

25  вересня,

90 років тому, у 1921 р. відбулися загальні збори членів Любо-тинського сільКНС. Ухвалено рішення про створення бойового загону членів комітету. До загону добровольцями ввійшли: ТижненкоВ.С, КрохмальЯ.С, Еткало Д.І., Денисенко М.П., Ляшенко М.Ф., Ляшенко Т.М., Герус О. О., Гахов М.С.

26  вересня,

260 років тому, у 1751 р. капітан у відставці Дмитро Іванович Сєменчєв із своїх володінь у Харківському полку продав село під на­звою Люботин з навколишніми заїмками підпрапорному Семену Григоровичу Романовському;

20 років тому, у 1991 р. на сьомій сесії Люботинської міської ради було прийняте рішення про призначення міського референдуму 1.12.1991 р. з питанням "Вважаєте Ви необхідним змінити статус міс­та Люботина із міста районного підпорядкування в місто обласного підпорядкування". Сесія затвердила звернення депутатів до голови Харківської обласної Ради народних депутатів Масельського О.С. про надходження в місто прибуткового податку з громадян, які проживають в м. Люботині, а працюють в м. Харкові (14200 чол.).

28 вересня,

160 років тому, у 1851р. пономарем Вознесенської церкви призна­чено Андрія Степановича Капустянського.

29 вересня,

165 років тому, у 1846 р. Люботинський волосний голова Іван Гончаров надіслав рапорт уповноваженому по управлінню держав­ного майна в Харківському та Валківському повітах підполковни­ку Наливайку про те, що проект розмежування Люботинської дачі на селянському сході схвалено і члени сільського товариства по­годилися з виводом черезполосних земель в одне місце. (ДАХО, ф. 103, оп. і, спр. 6, арк. 118).

Кінець вересня,

190 років тому, у 1821 р., закінчуючи об'їзд губернії, губернатор В. Г. Муратов оглянув слободу Люботин.

(Стрілець В. В. «Календар ювілейних та пам’ятних дат міста Люботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

У серпні,

90 років тому, у 1921 р., після більшовицької заборони, у пристан­ційному селищі відновив роботу базар.

45 років тому, у 1966 р. Люботинська восьмирічна школа № 5 була реорганізовано в Люботинську середню школу № 5.

5 серпня,

185 років тому, у 1826 р. Валківський повітовий суд засвідчив купчі документи на 18 десятин орної землі, саду та лісу у верхів'ях річки Мерчик, які придбав у місцевого поміщика, колезького асе­сора Михайла Петровича Чекалова харківський міщанин Микола Редванський. (ДАХО, ф. 103, оп. і, спр. 6, арк. 22).

13 серпня,

15 років тому, у 1996 р. згідно з рішенням виконкому Люботинської міської Ради народних депутатів за № 1198 ЗОШ № 7 І-ІІ сту­пенів перетворена на загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.

22 серпня,

5 років тому, у 2006 р. сесією Люботинської міської ради було присвоєне звання Почесного громадянина м. Люботина Будьонному Михайлу Михайловичу — Генеральному директору Харківського регіонального науково-виробничого центру метрології, стандар­тизації та сертифікації, кандидату технічних наук, дійсному члену Української Академії наук, заслуженому машинобудівнику Украї­ни, Лауреату державної премії України.

22 серпня,

5 років тому, у 2006 р. сесією Люботинської міської ради було присвоєне звання Почесного громадянина м. Люботина Гаврилюку Святославу Станіславовичу — заступнику начальника локомо­тивного депо Люботин з ремонту.

27 серпня,

35 років тому, у 1976 р. рішенням VIII сесії Люботинської міської ради народних депутатів XV скликання селища Коваленки та Ка­раван були включені в межу міста Люботин.

(Стрілець В. В. «Календар ювілейних та пам’ятних дат міста Люботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

У липні,

145 років тому, у 1866 р. в околицях була сильна засуха, яка при­звела до масового захворювання населення на дизентерію.

110 років тому, у 1901 р. в околицях Люботина спостерігалася сильна засуха, всихали навіть старі дерева в лісах. Жнива розпоча­лися на 15 днів раніше звичайного. Врожай ярої пшениці, ячменю, гречки був дуже низьким.

90 років тому, у 1921 р. біля п'ятого ставка на націоналізованих землях була влаштована сільськогосподарська артіль «Криниця».

1 липня,

90 років тому, у 1921 р. було засновано трудову артіль "Рудьківське товариство садівників та городників". Головою правління об­рано В. Ліцина.

17 липня,

175 років тому, у 1836 р. пройшов сильний дощ з градом, величина яко­го досягала грецького горіха. Було знищено багато посівів та городини.

135 років тому, у 1876 р. Височайшим Указом російського царя мі­ністру шляхів сполучень та товариству Харківсько-Миколаївської залізниці дозволено розпочати будівництво залізниці від станції Мерефа Курсько-Харківсько-Азовської залізниці через Люботин, м. Суми до станції Ворожба Курсько-Київської залізниці. Протяж­ність нової лінії планувалася в 225,75 версти з 14 станціями та 2 по­лустанками.

(Стрілець В. В. «Календар ювілейних та пам’ятних дат міста Люботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

130 років тому, у 1881 р. вперше місцеві садки люботинців були пошкоджені якимось жучком, який ще з ранньої весни поміщав­ся в квітках яблунь, груш, слив, вишень та знищував зав'язь, тому врожай фруктів цього року був дуже низьким. (ХГВ.— 1881.— 20 июля.—№ 186).

20 років тому, у 1991 р. на базі стаціонару Люботииської міської лікарні відкрито денний стаціонар на 35 ліжок (по 10 ліжок в хірур­гічному, терапевтичному, гінекологічному відділеннях та 5 в невро­логічному відділенні).

10 червня,

90 років тому, у 1921 р. на засіданні Центральної Ради захисту дітей при PHK України було затверджено план організації та ство­рення показового дитячого будинку ім. Т. Г. Шевченка в с. Гиївці.

10 червня,

35 років тому, у 1976 р. в локомотивному депо Люботин була по­гашена остання топка паровозу.

 11 червня,

10 років тому, помер Почесний громадянин м. Люботина Чернявський Василь Трохимович.

15  червня,

95 років тому, у 1916 р. жителі пристанційного селища Д.А. Семенько, І.М. Надутий та Т.П. Панфілов порушили клопотання про створення літературно-музичного драматичного гуртка при спо­живчому товаристві.

16  червня,

140 років тому, у 1871 р. відбулося офіційне відкриття залізнич­ної колії від Харкова до Полтави.

23  червня,

90 років тому, у 1921 р. відбулися установчі збори професійної спілки працівників мистецтв, до якої входили артисти об'єднаної української та російської трупи міста. Головою профосередку було обрано Міщенка М. К.

24  червня,

55 років тому, у 1956 р. у районній газеті «Червоний прапор» були надруковані вірші Станіслава Шумицького «Караван», «Шлях» та «Учительці Є.К. Мякишевій».

26 червня,

145 років тому, у 1866 р. архієпископом Харківським та Охтирським доглядачем (блюстителем) викладання Закону Божого в по­чаткових народних училищах слободи Люботина призначено свя­щеника Григорія Томашевського.

 (Стрілець В. В. «Календар ювілейних та пам’ятних дат міста Люботина на 2011 рік», Люботин, ІВЦ ЛММК, 2011)

(До 120-річчя з дня смерті українського письменника)

В.С.Мова народився 13 січня 1842 року в сім'ї сотника Стародерев'янківського куреня Чорноморського війська Семена Івановича і його дружини Меланії Олексіївни на хуторі Солодкий Лиман, що біля станції Стародерев'янківської (Канівської) на Кубані. Кмітливого малого Василька запримітив наказний атаман Чорноморського козачого війська генерал Яків Кухаренко, батьків приятель, який часто приїздиву Солодкий Лиман рибалити. Письменник – отаман допоміг малому козаку стати учнем Уманського (станція на Кубані) пансіону (2-класного початкового училища). Яків Кухаренко опікувався хлопцем, прищепив любов до красного письменства. Завдяки йому Василь став письменником. Після Уманського пансіону Василь Лиманський навчається в Катеринодарському військовому пансіоні (воєнна гімназія) і починає писати вірші українською мовою. У 1860 році на кошти Чорноморського козачого війська стає студентом Харківського університету , який закінчив у 1867 році. Перші 2 роки він навчався на філологічному факультеті, а з третього курсу – на юридичному. Навчаючись в університеті, часто був і деякий час жив у Люботині у друга. В час навчання Василя Семеновича в Харкові навчалося в різних навчальних закладах багато кубанців. Разом зі своїми земляками В.Лиманський бере участь в українському студентському об'єднанні «Громада».

У Люботині – Харкові, а потім на Кубані Василь Семенович пише поему «Ткачиха», що складається з 13 розділів. Вона виникла в результаті спостережень і роздумів автора над долею, життям ткачихи , що жила в Люботині , та її доньки (1865-1888) силою художнього слова письменник довів , що суспільні умови можуть привести на непевний шлях працьовиту людину з чесної трудової сім'ї .Вперше поема була надрукована в журналі «Науковий вісник» , том 7 за 1899рік.

Отримавши диплом кандидата прав(юриста) ,В.С.Мова повертається на Кубань і працює вчителем словесності у Катеринодарському жіночому училищі. Одружується з Надією Іванівною Кокунько. У липні 1883року присвячує їй поезію «Надколискова пісня».

Після трирічної роботи в училищі, Василь Семенович працює за фахом, обійнявши послідовно посади судового слідчого, мирового судді та голови суду. І все ж чиновницька кар'єра його, як і Панаса Мирного, не приваблювала: «Обридла каторжна служба»,-зізнається у листі до О.Кониського. І все ж слжбову лямку тягнув 20 років і жив подвійним життям: огидним, осоружним чиновницьким, яке забирало більшу частину доби, і натхненним, творчим, для якого залишалося обмаль часу. Він був обережний, твори до редакцій газет і журналів передавав надійними людьми, підписуючи «Лиманський» Постійного напруження духовних і фізичних сил не витримало серце і

13 червня 1891 року В.С.Мова помер. Поховали в Катеринодарі (Краснодар). Залишилася чимала спадщина: вірші, рукописи, оповідання, драми, листи, незакінчений словник.Архівом заволодів брат дружини померлого Петро Іванович Кокунько До нас дійшли тільки твори, зібрані самим автором у збірці «Проліски». Укладаючи збірку, В.С.Мова згрупував у цикли: «Самотні пісні та думи», «До земляків – роботяг», «Твори соціально – побутового змісту», «Переклади» Із 4 написаних ним драм до нас дійшла тільки одна – «Старе гніздо і молоді птахи». З художньої прози – «Три мандрьохи».З епістолярної спадщини збереглися лише листи до Олександра Яковича Кониського. Перечитавши три повесті І.С.Нечуя-Левицького («2 московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа») ,Мова в 1873 році пише вірш «До Нечуя – Левицького»

Хвала ж тобі, поете рідний,

Вкраїни-неньки вірний син!

Внесок в літературу, незважаючи на несприятливі для творчості умови, значний. Ми пишаємося, що саме в Люботині знайшов джерело натхнення молодий Василь Мова і що в його творчій біогрфії існує такий період як люботинський.

Шановні люботинці! Можливо в люботинських родинах живе ще згадка про перебування Василя Мови в Люботині? Такі події часто зберігаються і передаються

з покоління в покоління.Якщо Вам щось відомо з даного питання, просимо зателефонувати до Люботинського краєзнавчого музею: тел. 741-11-53 Каракаптан Любові Миколаївні.