Сьогодні Клавдія Олексіївна Карнаушенко святкує 95 рік народження!
Голова Організації ветеранів України Сергій Котихін за дорученням міського голови Леоніда Лазуренка привітав ювілярку з визначною датою в житті і побажав міцного здоров’я, родинної злагоди та ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої.
Такий поважний вік додає не лише сивину на волосся, але й наповнює життя спогадами про різні події.
Народилася Клавдія Олексіївна 29 березня 1926 року в місті Люботині. До Другої Світової війни встигла закінчити 7 класів. Як згадує ювілярка, на її вік припала не тільки війна, але й голодомори – 1934-1933 роки та 1946-1947 роки. У ті далекі роки, рятуючись від голоду, до Люботина прибувало багато мешканців Західних областей України, і тому доводилося ділитися із прибулими всім, чим могли.
Та ще більшого лиха завдавали німецькі окупанти, які господарювали на нашій землі. Не оминуло лихо і хату Клавдії: її старшу сестру Олю разом із молоддю товарними вагонами відправили на рабську працю до Німеччини. Там вона трудилася у бауера до визволення нашими військами. Повернувшись до рідного міста, виснажена багатьма хворобами, сестра прожила не довго.
Під час війни хата Клавдії знаходилася на окраїні міста, поруч із лісом, і тому німці не часто навідувалися сюди: побоювалися партизанів. Якось однієї ночі у дворі почувся людський стогін. Вискочивши із сестрою надвір, під коморою побачили двох поранених солдатів, вони просили води. Напоївши їх водою і нагодувавши, допомогли їм піти до місця, де знаходилися й інші бійці. Повернувшись додому, сестри розповіли матері про те, що їм також необхідна допомога – їжа й вода. Так із сестрою, ризикуючи власним життям, допомагали пораненим непомітно доставляли воду й їжу, аж допоки місто не було визволене. Ще згадує Клавдія, як взимку у голодний період доводилося добиратися до міста Лебедин Сумської області, щоб там обміняти одежину й взуття на продукти харчування. І скрізь траплялися добрі люди, які допомагали влаштуватися на ніч і перебути негоду.
У 1947 році Клавдія вийшла заміж за фронтовика Віктора Карнаушенка, нагородженого високими державними нагородами, зокрема, орденом Червоного Прапора.
Поселилися в Кегичівці, де побудували хатинку. Клавдія влаштувалася на роботу у заготзерно, а потім до лікарні, де 49 років пропрацювала старшим поваром. Повернулися до міста Люботин, де після проходження курсів швачок, Клавдія працювала ще деякий час. Загальний трудовий стаж роботи ювілярки – 50 років!
Клавдія Олексіївна, яка пережила війну, вважає, що люди, народжені після війни, навіть не можуть уявити собі того, як вони чекали звільнення від фашистських окупантів! І тому – дні 23 серпня і 29 серпня є світлими, радісними днями для її сім’ї.
Ювілярка дуже пишається своїми донькою й сином, чотирма онуками і п’ятьма правнуками.
Шановну Клавдію Олексіївну щиро вітаємо з днем народження і бажаємо міцного здоров’я, добробуту, щасливих років життя і мирного неба.
Микола Пархоменко – дитина війни, Почесний громадянин міста Люботин
Автор: 
Додано: 
Переглядів:280 
Категорія - [
Коментарі (0)
