Через 54 роки, при сприянні друзів, відбулася зустріч в
Люботині колишніх курсантів Одеського об’єднаного
командно-інженерного училища протиповітряної
оборони країни, одеситом, полковником, кандидатом
технічних наук, доцентом Юрієм Федоровичем Вакуленко
і підполковником, люботинцем, Іваном Васильовичем
Петруненко.
В перший день перебування гостя у Івана Васильовича відбулося ознайомлення з підшивкою газети «Слово ветерана». Особисто гостю сподобалися матеріали про ветеранів Другої світової війни і тих хто відбудовував країну з руїн. Автором цих публікації є Почесний громадянин м. Люботина, член Національної спілки журналістів України, керівник прес-центру РОВ м. Люботина Микола Дмитрович Пархоменко.
На мій погляд, сказав Юрій Федорович , особисто мені сподобалася газета «Слово ветерана» тим, що вона на вірному шляху, з нею можно дружити. Вбачаю в цьому велику заслугу редактора газети та його дружніх працівників. Гість звернувся до І.В.Петруненка, щоб той посприяв зустрічі з автором матеріалів про ветеранів Другої світової війни. Прохання було задоволено. Прислухаємося і ми до спогадів друзів.
В далекому 1961 році після закінчення загально-освітньої школи Юрій Вакуленко з Харкова та Іван Петруненко з Люботина поїхали до Одеси вступати до зенитно-ракетного училища військ протиповітряної оборони країни. Після успішного завершення училища молоді лейтенанти прямують для подальшої служби в частини розташовані на території СРСР. Юрію Вакуленко довелося 7 років служити в Середній Азії, с саме в місті Душанбе. Вищу освіту отримав по закінченню Ленінградського Двічі червонопрапорного військового інституту. В подальшому працював викладачем, начальником кафедри Одеського об’єднаного командно - інженерного училища військ ППО країни.
Дуже приємно було Юрію Федоровичу зустрітися там з вчителями , які його пам’ятали . Та головне в тому, що коли говоримо про ветеранів то це для нього і його друзів була не аби яка школа , почути наставників, які у свої юнацькі роки пройшли пекло війни.
До цього дня в його пам’яті викарбувалися слова старшини Пуш, який сказав:» Лейтенант люби солдата, солдат завжди закриває твою спину».
Юрій Федорович гордиться тим, що на його шляху були командири , які пройшли дорогами війни , навчали молодих офіцерів того, що потрібно знати при захисті рідної Батьківщини. Переглядаючи фотознімки тих далеких років ділиться своїми спогадами Іван Васильович Петруненко.
Після закінчення Одеського училища довелося нести військову службу в Підмосков’ї.
Вищу освіту отримав закінчивши Харківську військову академію ім.Маршала Говорова.
Іван Васильович брав активну участь у житті Люботинської міської ветеранської організації, з 1998 по2002 рік був головою Люботинської міської ради. І.В.Петруненко з гордістю сказав: - Люди праці знайшли своє місце в громаді, колективі незалежно від того де все відбувалося. Наша праця сприяла тому, щоб здійснилася перспектива. Хочу сказати моєму другові Юрію Федоровичу про те, що сьогодні наша праця є основою нашого життя.
І.В.Петруненко та його сусід Олексій Павлович Марчено – майор ВПС, учасник бойових дій в Афганістані ознайомили гостя з Одеси Ю.Ф.Вакуленка з пам’ятними місцями міста Люботина. В Люботинському лісництві показали ботанічну пам’ятку місцевого значення, 2 дуби-велетні віком понад 260 рокві. Поряд з Гиївською церквою побували біля пам’ятних плит де захоронені князі Дмитро Іванович та Петро Дмитрович Святополк-Мирські.
У міському парку Слави гостя познайомили з пам’ятником воїнам загиблим в роки Другої світової війни, пам’ятними знаками Героям Радянського Союзу, воїнам Афганцям, Чорнобильцям. По закінченню екскурсії полковник Ю.Ф.Вакуленко щиро подякував за ознайомлення з пам’ятними місцями і не без гумору сказав: «Чудові у вас пам’ятні міста, якби ще й Чорне море було в Люботині тоді б і я з Одеси переїхав назавжди до вашого міста»
Микола Пархоменко- керівник прес-центра РОВ м.Люботина.