Нещодавно вийшла з друку збірка «Від жесту до слова» самобутнього поета, Почесного громадянина м. Люботин, знаного тренера з важкої атлетики Олександра Кибальника.
Вітаємо поета із вагомим творчим доробком і бажаємо натхнення, великої мистецької енергії та невичерпної творчої криниці.
Пропонуємо вашій увазі вірш із збірки.
Люботин – то наш рай, тут наш хліб і вино.
Та не вічні всі ми, а лише пілігрими,
і тому кожна мить – найдорожче зерно.
А минуле – то хрест, обнадійлива ноша,
ми без нього – сліпці, як щенята малі.
Не замінять батьків ані влада, ні гроші,
без минулого ми – пустоцвіт на землі.
Без батьків не збулися б ми в світі ніколи,
наша доля без них не знайшла б берегів,
все б було, лиш без нас, і моря, й суходоли,
та й не наші стежки замітали б сніги.
Тож бажаю, щоб нам, як годиться, жилося
і щоб пам'ять міцна і в нащадках цвіла,
щоби рід наш ряснів, наливався колоссям,
і щоб кожна людина гніздечко звила.
Слово про автора.
Кибальник Олександр Георгійович народився 22.08.1946 року у м. Люботині Харківської області в родині службовця. По закінченню Люботинської школи № 14 (тепер це ЗОШ №2), навчався у Харківському механічному технікумі.
Служив в армії, де й почалися перші проби пера. Працював на харківських підприємствах.
У 1977 році закінчив тренерські курси з важкої атлетики при Київському інституті фізичного виховання. Майстер спорту. За роки тренерської праці підготував двадцять майстрів спорту важкої атлетики та пауерліфтингу, в тому числі і свого сина Олександра – переможця змагань на Кубок України та багатьох турнірів різного рангу з важкої атлетики.
Олександр Кибальник перші вірші друкував у валківській районній газеті, у харківських часописах.
Він є переможець харківського обласного конкурсу «Вічне слово Кобзаря» та лауреат всеукраїнського мистецького конкурсу «Боромля-2007». Твори публікувалися в літературно-художньому альманасі «Пролісок».
Автор збірок «Зорепад, «Дебют матадора», «До родини».
Четверта книга поета вийшла за сприяння депутатів Люботинської міської ради фракції «Солідарність» Андрія Романченка та Сергія Гуріна.
Л. Куденко