| Ваша думка щодо об’єднання територіальних громад |
|
|
 |
СТРОКИ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ТА ПОЧАТОК ЇЇ ПЕРЕБІГУ |
 |
Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом певного строку, який називається позовною давністю. Застосування строків позовної давності на практиці іноді викликає складнощі.
Розібратися в нюансах процесу, визначенням строків та цілей позовної давності працівникам місцевих центрів, адвокатам і всім, хто захотів дізнатися про це, на веб-конференції допомогли Вікторія Гайворонська, заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Луганській та Харківській областях, і Ірина Окара, фахівчиня Харківського місцевого центру з надання БВПД.
Вони розповіли про види позовної давності: що законом може встановлюватися спеціальна позовна давність – скорочена або більш тривала порівняно із загальною трирічною позовною давністю. А саме – вона може бути й чотири роки, і три місяці, та регламентується різними законами, що залежить від вимог, щодо яких вона застосовується.
Спікерки навели приклади із судової практики та зазначили для присутніх джерела названих правових висновків.
|
|
|
 |
|
 |
|
ЯК ПРОТИДІЯТИ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ |
|
Чергова онлайн-лекція, організована Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях, була присвячена темі домашнього насильства, запобіганню та протидії йому.
Вікторія Гайворонська, заступниця директора Регіонального центру, дала алгоритм дій як потерпілим від такого насильства, так і працівникам місцевих центрів і бюро правової допомоги.
Під час обговорення учасниками були порушені деякі питання недосконалості правового регулювання надання безоплатної вторинної правової щодо допомоги громадянам, які стали жертвами домашніх агресорів. Було прийнято рішення звернутися за роз’ясненнями до вищих відомств, від яких залежить розв’язання таких питань.
Звертаючись до тих, хто й далі мовчки страждає від домашнього насильства, Вікторія Гайворонська закликала не потурати агресорам, провокуючи їх на подальші знущання, а звертатися до поліції, до центрів безоплатної вторинної правової допомоги. Щоб розірвати хибне коло, слід керуватися перефразованою народною мудрістю: «Б’є – значить, сяде!»
|
|
|
|
|
|
|
Прискорення приватних інвестицій у сільське господарство України |
|
|
#ПравоваКонсультація |
|
Як збільшити розмір аліментів на дитину
  Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним  . Стаття 192 Сімейного кодексу України прямо передбачає можливість зміни розміру аліментів за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України. Як збільшити розмір аліментів на дитину – розповідає фахівчиня Харківський місцевий центр з надання БВПД Анастасія Макеєва.
 Для зміни розміру призначених аліментів зацікавленій стороні слід звернутися із відповідною заявою до суду  , в якій навести підстави для відповідної зміни. Звертаючись до суду з проханням про збільшення  аліментів, у заяві зазначаються докази щодо поліпшення матеріального стану платника аліментів, хвороби дитини, збільшення потреб на утримання дитини. Цей перелік не є вичерпним і залежить від життєвої ситуації.
Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
 стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.
Доказами  зміни матеріального стану платника та одержувача аліментів можуть бути довідки про доходи, кредитні договори, медичні довідки, висновки лікарів, додаткові витрати на утримання непрацездатних батьків та будь-які інші документи, які можуть підтверджувати зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.
Якщо погіршився стан здоров’я  саме дитини, то доцільніше буде звернутись до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
 Стаття 185 Сімейного кодексу України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого відповідна вимога не була подана, зобов’язані ( ) брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Для їх підтвердження у Вас в наявності повинні бути докази понесених витрат.
 Це можуть бути чеки, квитанції, рекомендації, виписки з лікарні, консультаційні висновки спеціалістів щодо поставленого діагнозу дитини тощо. Заявляючи додаткові витрати, Ви в будь-якому випадку повинні їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Доказова база є дуже важливою, так як через брак доказів і неналежну аргументацію сум грошових коштів, які Ви зазначите, суд може відмовити у задоволенні позовних вимог.
 Зазначаємо, що стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розмір додаткових витрат завжди встановлюється у твердій грошовій сумі. Відсоток або частка від заробітку в цій категорії справ не застосовуються. В переважній більшості випадків суди стягують з другого з батьків половину від понесених позивачем додаткових витрат на дитину.
|
|
|
|
|
|
|
Тісна співпраця |
|
 Тісна співпраця  Центру з спеціалізованими службами для постраждалих осіб - запорука успіху у запобіганні та подоланні домашнього насильства!Сьогодні представниці Центру Анастасія Макеєва та Аліна Дермельова взяли участь в круглому столі «Посилення ефективності міжсекторального реагування та взаємодії у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з ознакою статі», який проведено на базі Центру надання допомоги постраждалим від насильства. З даною установою у нашого Центру склалися тісніпартнерські відносини, що дозволяє оперативно та комплексно надавати необхідну правову допомогу потерпілим від домашнього насильства.
 Нагадуємо, особи, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, торгівлі людьми можуть звернутись по допомогу за номерами телефонів :
 Харківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги:м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під’їзд, 3 поверх, ліве крило. Тел. (057) 341-65-71, (057) 341-65-72; (063) 956 84 31
Єдиний телефонний номер системи правової допомоги
0 800 213 103.
Комунальний заклад «Центр надання допомоги постраждалим від насильства в сім’ї». Тел. (цілодобово): (057) 779-77-99, (057) 705-61-64.
Харківський місцевий центр соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді «Довіра». м. Харків, майдан Свободи, 5, 6 під., 3 пов. Тел. (057) 705-61-63.
Денний центр соціально-психологічної реабілітації «Розірви коло», впроваджений в рамках проекту Фонду ООН у галузі народонаселення. Тел.: (057) 705-61-64.
Кімнати короткострокового перебування за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення. Тел. (057) 779-77-99, (057) 705-61-64.
Мобільні бригади за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я. Тел. (понеділок, п’ятниця, субота) (093) 795-34-53, (099) 366-63-45; (вівторок, середа, четвер) (099) 366-63-58, (093) 795-31-06.
Кабінет медико-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення. Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. Професора О. І. Мещанінова Харківської міської ради». Тел. (цілодобово): (057) 345-05-04.
«Телефон довіри» (у будні з 9.00 до 18.00): (057) 705-61-65.
«Гаряча лінія» офісу Уповноваженого Верховної Ради України;
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації. (0800) 500-335 зі стаціонарного, 116 123 з мобільного (цілодобово).
  
|
|
|
|
|
|
|
# Успішна справа |
|
Межові спори є одними з найбільш складних і поширених проблем в Україні та є різновидом земельних спорів.
Так, до Дергачівського бюро правової допомоги звернулася пані Анна та розповіла, що її сусід, пан Віктор, звернувся до суду  з позовом до неї щодо скасування рішення сільради, яким затверджувалася технічна документація із землеустрою її земельної ділянки, встановлювалися її межі, та здійснювалася передача даної земельна ділянки у її приватну власність.
Жінка пояснила, що вона у 2016 році отримала дозвіл на виготовлення технічної документації з встановленням меж в натурі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,15 га. Згодом, іншим рішенням сільської ради було змінено площу даної земельної ділянки з 0,15 га на 0,1675 га на підставі кадастрової зйомки та технічної документації про фактичне користування земельною ділянкою.
Акт погодження меж земельної ділянки пані Анні сусід відмовився підписувати, оскільки вважав свої права порушеними, так як розмір цієї земельної ділянки після обміру її фактичних меж збільшився порівняно з тим, що був встановлений попереднім рішенням сесії. На думку позивача, пані Анна неправомірно набула право власності на частину земельної ділянки, якою він користувався на законних підставах та мав намір у подальшому приватизувати.
Для допомоги пані Анні був призначений адвокат системи БПД Ходаковський Юрій Васильович. Адвокатом здійснювалося представництво інтересів клієнтки у районному та апеляційному судах. В рамках представництва адвокатом складалися процесуальні документи: відзив, заперечення на відповідь на відзив; клопотання про долучення доказів; відзив на апеляційну скаргу.
До матеріалів справи були долучені докази того, що земельна ділянка пані Анни жодним чином не перетинається із земельною ділянкою позивача (Рішення сесії сільської ради, кадастровий план земельної ділянки, технічна документація тощо).
Адвокат сформував правову позицію, посилаючись на статті 118, 122, 106 Земельного кодексу України, якими регулюється порядок приватизації земельної ділянки, Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 тощо.
Дергачівський районний суд Харківської області погодився з позицією адвоката та рішенням від 24.06.2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог пана Віктора.
Позивач не погодився з рішенням та звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного суду. Однак, постановою Харківського апеляційного суду від 23.02.2021 року рішення суду першої інстанції залишено в силі, а апеляційна скарга без задоволення.
Таким чином, система безоплатної правової допомоги допомогла жінці захистити свої права власності на земельну ділянку.
З рішенням Харківського апеляційного суду за цією справою можна ознайомитися за посиланням
|
|
|
|
|
|
|
Як взяти кредит в банку і не пошкодувати про це |
|
У багатьох з нас виникають ситуації, коли вкрай потрібні гроші  на лікування  або оплату навчання  ; раптово зламалася пральна машина або треба купити нові меблі у квартиру. Як оформити споживчий кредит у банку і не пошкодувати про це – розповідає фахівчиня Кременецький місцевий центр з надання БВПД Ірина Бурченюк.
Умови кредитного договору не підлягають зміні в односторонньому порядку (частина сьома статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Для того, щоб внести зміни за ініціативою кредитодавця, йому необхідно направити позичальнику пропозицію  щодо зміни умов кредитного договору. Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов кредитного договору оформлюються у тому самому порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово – окремою угодою між сторонами.
У разі виявлення порушення умов договору кредитодавцем позичальник вправі звернутися до Національного банку України, оскільки саме він здійснює державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування, чи суду. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.
Чи можливо розірвати кредитний договір?
Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано  лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
|
|
|
|
|
|
|
77-річчя депортації кримських татар - презентація книги «Кримський вузол» |
|
77-річчя депортації кримських татар - презентація книги «Кримський вузол»
До 77-річчя депортації кримських татар Люботинська центральна публічна бібліотека презентує книгу «Кримський вузол». Це видання про історію кримськотатарського народу та передумови, які призвели до незаконної анексії півострова у 2014 році.
«Кримський вузол» – про Батьківщину кримських татар як корінного народу. Ще з часів Катерини ІІ вони були змушені згуртуватися, щоб вижити. Кримські татари пережили не одне вигнання. Адже ще російська імператриця проводила політику «очищення Криму» від корінного народу. Тоді вони масово переселялися в Османську імперію, а пізніше, за часів Радянського Союзу, були депортовані з рідної землі.
Сьогодні Україна домагається того, щоб увесь світ визнав, що депортація кримських татар за радянських часів є злочином та геноцидом проти корінного народу Криму.
Директор КЗ «Люботинська ПБ»
Олена АЛІСОВА
|
|
Профілактика інфекційних захворювань, фактором передачі яких є вода |
|
Профілактика інфекційних захворювань, фактором передачі яких є вода
Одним із факторів передачі ГКІ є вода. Найпоширеніші з них гострі кишкові інфекції, вірусний гепатит А, лептоспіроз тощо.
Факторами передачі збудників служать насамперед забруднена вода, інфіковані харчові продукти, брудні руки і предмети побуту; механічними переносниками, що забруднюють харчові продукти, є мухи.
Найбільш характерні особливості більшості гострих кишкових інфекцій — здатність збудників порівняно довго виживати поза організмом людини. Для виникнення захворювання в організм повинна потрапити певна кількість збудника. Воно залежить від характеру самого збудника, стану здоров’я людини, а також від умов та шляхів його потрапляння в організм.
Весна-літо найбільш сприятливий час для виникнення і розповсюдження кишкових інфекцій. Саме в цей час діють фактори, що сприяють зараженню: поява в раціоні свіжих овочів, фруктів, збільшення кількості мух, масове спілкування населення, виїзд на відпочинок за межі постійного місця проживання, купання у відкритих водоймах.
У теплу пору створюються сприятливі умови і для збереження збудників кишкових інфекцій у зовнішньому середовищі, і для їх розмноження в продуктах харчування. Все це робить воду і їжу небезпечними в епідеміологічному відношенні.
Джерела інфекції при гострих кишкових захворюваннях: хвора людина (особливо небезпечні для оточуючих хворі, що переносять захворювання в легкій, «стертій» формі, бактеріо- та вірусоносії (людина, яка виділяє збудників, але сама не хворіє).
Щоб попередити зараження, необхідно дотримуватися елементарних правил:
- для пиття використовувати тільки кип’ячену воду;
- не пити воду з випадкових джерел;
- при заміських прогулянках мати з собою достатній індивідуальний запас питної води;
- воду для приготування їжі і господарських потреб брати тільки з перевірених джерел;
- не пити воду з водопроводу, призначеного для технічних цілей;
- молоко (як сире, так і пастеризоване) обов’язково кип’ятити;
- овочі, фрукти, ягоди ретельно мити в проточній воді, обдавати окропом;
- не вживати в їжу продукти, доброякісність яких викликає сумнів;
- мити руки з милом, особливо перед їжею і приготуванням їжі, після повернення з вулиці, користування туалетом;
- всі харчові продукти вкривати від комах, харчові відходи тримати в контейнерах з кришкою, знищувати мух;
- кип’ятити воду, взяту з відкритої водойми для пиття, миття фруктів, ягід чи посуду (хвороботворні мікроорганізми здатні протягом місяця і навіть більш жити і розмножуватися у воді);
- купатися тільки в спеціально відведених місцях.
Пам’ятайте! Дотримання елементарних правил вбереже ваше здоров’я!
В.о.завідувача Люботинського
сектору Головного управління
Держпродспоживслужби
в Харківській області
Оксана ВІШИНСЬКА
|
|
|
|
|
|
|
8 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу |
|
18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам'яті підготував матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.
Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році. Архівні фото http://www.memory.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi.
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася в основному 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб - на загальне спецпоселення, 6 тис. - у табори управління резервів, 6 тис. - до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також росіяни, українці, цигани, караїми та представники інших національностей (2882 особи), яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.
Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а про всі зміни у сім’ях слід було доповідати міліції у триденний термін.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».
У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.
|
|
|
|
|
|
|
Автор: 
Додано: 
Переглядів:145 
Категорія - [
Коментарі (0)
