Система правосуддя в Україні відповідно до ст. 55 Конституції України спрямована захищати всі права і свободи людини і громадянина. Відповідно, громадяни України мають право розраховувати на справедливий і неупереджений судовий розгляд. І саме дієвість системи правосуддя може забезпечити верховенство права, стабілізацію суспільних процесів і поступальний характер їхнього розвитку. Динамізм і суперечливість сьогоднішніх соціальних процесів вимагають від держави адекватних праворегулюючих заходів та ефективної системи правосуддя.

  Однак нашій державі повною мірою не вдалось забезпечити створення дієвої системи правосуддя. Зміни процесуального законодавства та законодавства про судоустрій та статус суддів не сприяли покращенню правосуддя. Більше того, політична й адміністративна залежність судових органів, активна “співпраця” окремих суддів з певними бізнес-групами залишаються тими умовами, що сприяють зростанню корупції в Україні.

  Зокрема, і надалі важливими завданнями для забезпечення протидії і запобігання корупції в судових органах залишаються: забезпечення незалежності суддів; прозорості і відкритості у здійсненні правосуддя; удосконалення процесуального законодавства та системи доступу до суддівської професії і добору допоміжного апарату судів.

  Сама соціально-економічна ситуація, яка склалася в країні, та постійні зміни законодавства негативно впливають на діяльність судових органів. Багато суддів виявились не готовими до роботи у складних правових умовах. Відтак значно знизилась їхня ефективність й авторитет серед населення.

  Прагнення мати значні матеріальні статки, зберегти свою впливовість спонукає окремих суддів до прийняття протиправних судових рішень.

  Такий стан системи правосуддя засвідчує її серйозну деформацію, невиконання повною мірою функцій правосуддя, спрямованість окремих суддів на власне збагачення, а не на сумлінне і відповідальне здійснення судового розгляду.

Небажання окремих суддів усвідомлювати соціальну значущість своєї професійної діяльності, а іноді і відверте нехтування суддівською гідністю негативно впливає на ефективність протидії та запобігання корупції в Україні.

  Поширення зловживань у судовій системі та свідомий вихід за межі функцій зі здійснення правосуддя підтверджують кризу судової системи, її низьку ефективність і як наслідок слабку активність у протидії та запобіганні корупції.

  Такий стан судової системи найперше потребує усунення залежності від адміністративного та політичного впливу, а також докорінної зміни системи доступу до суддівської професії, формування мотивації у суддів до чесної і неупередженої професійної діяльності.

  Ті кроки, які вжиті щодо реформування судової системи у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не мають цілісного концептуального характеру, а тільки покращують окремі аспекти судової системи та доступу до суддівської професії.

Позитивним є впровадження єдиного для всіх претендентів на посаду судді кваліфікаційного іспиту, проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, проведення навчання та підвищення професійних вимог до кандидатів на посаду судді, посилення повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів та запровадження обов’язкової діяльності членів цієї комісії на постійній основі тощо.

  Важливим також, з точки зору антикорупційної перспективи, є і запровадження у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» спеціальної перевірки осіб, які будуть претендувати на посаду судді, а також запровадження контролю з боку держави за майном, доходами та витратами і зобов’язаннями фінансового характеру суддів. Обов’язок судді кожного року декларувати своє майно, доходи та витрати і зобов’язання фінансового характеру безсумнівно ускладнить формування корисливої мотивації зловживань суддями своїми повноваженнями при здійсненні судочинства.

  Необхідно також визнати, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» значно зменшив можливості незаконного використання інструментів судової системи у корпоративній боротьбі бізнес-груп, але натомість породив небезпеку монопольного впливу на судову систему однієї політичної еліти і відповідно орієнтованих на неї бізнес-груп.

Невирішеними залишаються питання, що пов’язані із забезпеченням незалежності суддів, відкритості і доступності правосуддя, а також статусу суддів, особливо суддівського імунітету.

  Так само, не вирішеними залишаються питання соціальної зрілості претендентів на посаду судді, а також оцінка їх психологічних якостей (проблема психологічного тестування). З цією метою можливо варто б запровадити відповідну перевірку, у тому числі, і з використанням поліграфу. Також напевно необхідно посилити професійні вимоги до працівників апарату судів.

  Повинна також діяти система постійного моніторингу оцінки населенням якості роботи судових органів та окремих суддів.

  Вирішення проблеми незалежності судових органів є ключовою умовою, що унеможливить суддівське свавілля, забезпечить верховенство права, підвищення довіри суспільства до системи правосуддя й створення умов для розвитку ринкових інститутів, а відповідно і до зниження рівня корупції.

  Суспільство може розраховувати на ефективну протидію та запобігання корупції лише тоді, коли в державі діє ефективна і незалежна система правосуддя.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов