«Народ мій є, народ мій завжди буде!

Ніхто не знищить мій народ!»

25 листопада у м. Люботині пройшов мітинг-реквієм, присвячений  Дню пам’яті жертв голодомору.

Біля пам’ятного знаку зібралися представники громадських організацій міста, місцевої влади, керівники підприємств та установ, щоб віддати данину пам’яті тим, чиє життя обірвалося у ті далекі страшні роки.

Учні ЗОШ № 5 переповіли трагічні історії життя українських сімей у голодні 1932-1933 роки. Нечуваний злочин в історії людства коштував для нашої нації мільйони невинних людських життів, в тому числі материнських, дитячих. Україна стала землею вдів і вдівців, сиріт і безпритульних.

Міський голова Л.І. Лазуренко у своєму виступі відзначив, що голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу,  про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою. У період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок. Ця страшна подія не оминула і наше місто Люботин. 

То ж маємо усвідомити найважливіше – щоб цього не сталося більше ніколи з нашими дітьми, внуками, правнуками, ми повинні пам’ятати цей трагічний історичний урок.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять безвинно замучених голодом українців  та поклали квіти до пам’ятного знаку.

Озираючись на пройдений шлях, сьогодні твердо можемо сказати, що загибле життя мільйонів великомучеників, знищених голодною смертю  не пропало марно. Просякнута кров’ю мучеників рідна земля породила нових патріотів, які рішуче заявили світові своє національне кредо словами поета Василя Симоненка:

«Народ мій є, народ мій завжди буде!

Ніхто не знищить мій народ!»

Від народу можна все забрати,

Витискати з нього піт і кров,

Та не можна чоботом стоптати

До вітчизни сонячну любов.