Черевний тиф і паратифи А і В - гострі інфекційні хвороби бактеріальної природи. Збудники черевного тифу і паратифів А і В відносяться до сімейства кишкових бактерій роду сальмонели.

  Оптимальна температура розвитку тіфопаратіфозних бактерій 37 ° С, але вони можуть розвиватися і при 25-40 ° С. Ці бактерії витримують нагрівання до 50 ° С протягом 60 хв, до 58-60 ° С - 30 хв, до 80 ° С - 10-15 хв., При 100 °с гинуть миттєво.

  З організму хворої людини збудники цих інфекцій виділяються в зовнішнє середовище разом з випорожненнями, сечею і слиною. Для цих інфекцій характерні контактно-побутовий, водний і харчової фактори передачі.
   Збудники черевного тифу і паратифів порівняно довго зберігають життєздатність у харчових продуктах. Ці бактерії залежно від виду продукту та умов його зберігання можуть залишатися життєздатними в ньому протягом декількох днів, місяців і навіть років. Зараження збудниками черевного тифу та паратифів вкрай небезпечно, так як в окремих продуктах ці збудники можуть не тільки довгостроково зберігатися, але й розмножуватися.
   Для тіфопаратіфозних захворювань характерна сезонність: найбільша кількість випадків реєструється в літньо-осінній період. Це пояснюється тим, що в цей період умови для виживання і розмноження бактерій у зовнішньому середовищі, в тому числі і в харчових продуктах, найбільш сприятливі.
   Інкубаційний період при черевному тифі може тривати від 7 до 28 днів, а при паратифах - від 2 днів до 2 тижнів. Виділення збудників з організму хворого починається з кінця інкубаційного періоду в розпал хвороби. Хвороба починається поступово: з'являється втома, нездужання, головний біль. Температура підвищується також поступово і до кінця першого тижня хвороби досягає 39-40 ° С. Починаючи з четвертого тижня, температура поступово падає, і хворий починає одужувати. Іноді хвороба протікає в легшій формі (частіше при паратифі або в осіб, імунізованих проти черевного тифу). Велика частина перехворіли звільняється від збудників, але 3-5% залишаються носіями на тривалий термін, а деякі - на все життя (хронічні бактеріоносії). Хронічні бактеріоносії є основними джерелами інфекції.

Начальник Люботинського

міського відділу

Ільченко О.С.

   Збудниками холери є два різновиди мікроорганізмів - холерний вібріон Коха (класичний) і вібріон Ель-Тор. За основними морфологічними властивостями ці вібріони мало чим  відрізняються  один від одного. Вібріони мають вигляд злегка вигнутих паличок, суперечка і капсул не утворюють. За типом дихання - облігатні аероби. Холерний вібріон здатний розмножуватися при температурі 16-40 ° С. Оптимальна температура розвитку 25-38 ° С. До високій температурі і дезінфікуючих засобів нестійкі. У вологому середовищі при температурі 80 ° С гинуть через 5 хв., При нагріванні до 60 ° С гинуть через 30 хв, а при кип'ятінні - через 1 хв. Швидко відмирають при концентрації активного хлору 0,3 мг на 1 л води. Холерні вібріони дуже чутливі до дії кислот, що необхідно враховувати при дезінфекції об'єктів в вогнищ зараження і при знешкодженні середовища. Збудники холери здатні тривалий час виживати у зовнішньому середовищі. У випорожненнях вони зберігають життєдіяльність понад 3 днів, у грунті - від 8 до 91, в проточній воді - 3-5, у водоймах або колодязях - 7-13, в морській воді - від 10 до 60 днів. Холерні вібріони добре зберігають життєздатність у харчових продуктах. Залежно від виду продукту та умов зберігання холерний вібріон може зберігати життєздатність до місяця.
    Інкубаційний період при холері триває від декількох годин до 5 діб. Захворювання зазвичай починається раптово. З'являються блювання, частий рідкий стілець. Втрата рідини в перший день захворювання може досягати 10-15 л і більше. Іноді зустрічаються так звані блискавичні форми, які протікають без проносу і блювоти, але з швидко наступаючим летальним результатом. Нерідко зустрічаються легкі форми холери, які характеризуються тільки розладом кишечника, при цьому хворий швидко видужує. Такі форми холери частіше викликаються вібріоном Ель-Тор. Терміни виділення вібріонів холери у видужуючих і вібріононосіїв рідко перевищують 3 тижні і тільки у виняткових випадках виділення триває до 48-56 днів. Відомі випадки, коли особи, які перенесли захворювання, періодично виділяли холерний вібріона протягом 1-3 років.

Начальник Люботинського

міського відділу

Ільченко О.С.