О. Д. Зюбан – 90!
Рада Організації ветеранів України м. Люботина вітає ювілярку!
Олександра Данилівна народилася 23 лютого 1930 року в селі Болгарь Валківського району в селянській родині. Тут же до початку Другої Світової війни закінчила 3 класи.
Під час окупації німці примушували молодь працювати на них: допомагати на кухні та пасти корів, яких вони повідбирали в населення. Також окупанти хапали молодь і відправляли на каторжні роботи в Німеччину, розстрілювали тих, хто не бажав їм коритися, палили будинку мирних мешканців.
Мешканці села були вдячні нашим бійцям, які вночі підійшли до населеного пункту і вранці накрили щільним вогнем «катюш» німецькі позиції. Від шаленого вогню горіла земля і все, що на ній було, і окупанти відступили.
Батько Олександри на фронті був зв’язківцем, отримав поранення в ногу та потрапив у полон. Характерним є те, що німецькі лікарі лікували також наших поранених. Та коли пішло на покращення, батька направили до німецького штабу. Користуючись тим, що не було караулу, втік і благополучно ночами пробирався додому.
У роки голодомору 1946-1947 роках, щоб заробити на шматок хліба, доводилося прясти, шити одяг і вишивати рушники.
Після війни працювала на Харківській бавовно - прядильній фабриці. Вийшла заміж, із чоловіком переїхали до міста Люботина та побудували хату. Доводилося самим виконувати і столярні і штукатурні роботи.
Згодом Олександра влаштувалася працювати на станцію швидкої допомоги санітаркою, відпрацювала там 7 років і її запросили у воєнізовану охорону.
Ювілярка виховала двох доньок і має онуків.
Рада Організації ветеранів України м. Люботин вітає ювілярку і
Щиро бажає не старіти,
І 100-річну весну ще зустріти.
Хай в житті у Вашім завжди буде літо,
А якщо і осінь, то тільки – золота.
Нехай у гості їдуть завжди діти,
Хай сміх і радість на подвір’ї не стиха.
Від усього серця Вам бажаєм здоров’я, затишку, тепла.
Хай гарний настрій розквітає,
Щоб у серці молодість жила.