Закріплення інституту безоплатної правової допомоги у Вітчизняному законодавстві

До групи країн, Основний Закон яких передбачає право особи на правову допомогу безоплатно або коштом держави, належать Республіка Азербайджан, Республіка Казахстан, Російська Федерація, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, а також Україна.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”

безоплатна   правова   допомога  -  правова  допомога,  що гарантується  державою та  повністю  або  частково  надається  за рахунок  коштів  Державного бюджету України,  місцевих бюджетів та інших джерел.

Окрім того, вказаний закон регламентує, що право   на   безоплатну  правову  допомогу  -  гарантована Конституцією  України   можливість   громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну  первинну  правову  допомогу, а також можливість певної категорії  осіб  отримати  безоплатну  вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

В свою чергу, відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державниїх органах в Україні діє адвокатура. 

Державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги ґрунтується на таких принципах:

1)          верховенство права;

2)          законність;

3)          доступність безоплатної правової допомоги;

4)          забезпечення якості безоплатної правової допомоги;

5)          гарантоване державне фінансування.

Особливу увагу варто звернути на те, що при реалізації права на безоплатну правову допомогу не допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Безоплатна первинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1)надання правової інформації;

2)          надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3)          складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);

4)          надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та Законом України «Про безоплатну правову допомогу» мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:

1)органи виконавчої влади;

2)органи місцевого самоврядування;

3)фізичні та юридичні особи приватного права;

4)спеціалізовані установи.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

• захист від обвинувачення;
• здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Міністерство юстиції України утворило центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Окрім того, Кабінетом Міністрів України затверджені Порядок і умови проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги

В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції

В.М. Кожуріна