Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти.

Вакцинація — найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань. Імунна система реагує на _:введену вакцину, виробляючи імунітет проти інфек­ції, і таким чином формує у вашої дитини захист про­ти хвороби.

В основному, вакцини вводяться в організм у вигляді уколу (ін'єкції). Деякі вакцини, наприклад, «жива» вак­цина проти поліомієліту (ОПВ) — у вигляді крапель у рот (орально). Вакцинація потрібна для захисту вашої дитини. Ін­фекційні хвороби дуже небезпечні, можуть викли­кати ускладнення, інвалідність, деякі — смерть. Вакцинація захищає вашу дитину від інфекцій, запо­бігає тяжкому перебігу хвороби й ускладненням — у випадку інфікування. Загартовування, добре хар­чування важливі для здоров'я дитини, але, на жаль, вони не захищають від інфекційних хвороб. Ніщо не зможе захистити вашу дитину від небезпечних ін­фекцій краще за вакцинацію. Альтернатив вакцинації немає. Дитина, яка не отримала щеплення, наражається на великий ризик захворіти й отримати усклад­нення. Зокрема, у таких дітей при зараженні гепа­титом В розвивається хронічний гепатит В, який призводить до розвитку цирозу і раку печінки. У дітей до 1 року туберкульоз протікає у вигляді ге-нералізованої форми — з ураженням печінки, ни­рок, кісток. Часто він викликає ураження мозкових оболонок — туберкульозний менінгіт. Гемофільна паличка (Хіб-інфекція) у дітей перших років життя, яким не робили щеплення, призводить до розви­тку пневмонії (запалення легенів), гнійного менінгі­ту (запалення оболонок мозку), сепсису («заражен­ня» крові), епіглотиту (запалення надгортанника, що призводить до задухи) і отиту (запалення середньо­го вуха), гнійного артриту (запалення суглобів), гній­ного остеомієліту (запалення кістки). Щороку завдяки щепленням у світі вдається збе­регти понад 2,5 млн дитячих життів. Вакцинація попереджає розповсюдження інфекційних захво­рювань. Завдяки їй у світі було викоренено нату­ральну віспу, у багатьох країнах — правець ново­народжених.

Згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні дитина отримує захист від 10 інфекцій: гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, кашлюка, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи і паротиту (свинки). Необхідні для дитини щеплення проти цих захворювань проводяться у поліклініці  безкоштовно.

Якщо ваша дитина з якоїсь причини не отримала щеплення згідно з кален­дарем, вакцинація проводиться за індивідуальним графіком, який складає ваш лікар у відповідності до рекомендацій Міністерства охорони здоров'я України (розділ «Вакцинація дітей з порушенням календаря» затвердженого МОЗ Календаря профілактичних щеплень в Україні).

Якщо 90-95% людей мають імунітет проти інфекційного захворювання, во­но не пошириться територією країни, навіть якщо буде завезене з іншої держави. Такий імунітет називається «колективним».

Колективний імунітет захищає дітей, котрим не можна проводити вакци­націю через постійні чи тимчасові протипоказання. Вакцинація — безпечний спосіб форму­вання захисту проти інфекцій. Слід враховувати, що імунітет проти інфек­ційних захворювань на все життя гарантований після перенесення лише деяких хвороб, наприклад, кору, паротиту, краснухи. Але ці захворювання можуть викликати ускладнення. Чи варто ризикувати?

Інших перевірених ефективних способів попередження інфекційних захво­рювань не існує. Загартовування, повноцінне харчування та інші елементи здорового способу життя дуже важливі для здоров'я дитини. Але все це не може захистити її від інфекцій, проти яких проводиться вакцинація, та їхніх ускладнень.

         При складенні календаря щеплень враховується ризик різних інфекційних захворювань для населення країни.

         У різних країнах календарі щеплень можуть відрізнятися, це залежить не тільки від епідеміологічної ситуації, але й від рівня економічного розвитку країни. Наприклад у США проводиться вакцинація від 16 інфекцій, у Франції – від 12, у Німеччині – від 13.

         Вакцинація проти більшості інфекцій проводиться у віці до півтора років. Дитину слід захистити від інфекцій то того, як вона почне активно контактувати з іншими дітьми у дитячому садку або на дитячому майданчику. Чим більше дитина, яка не отримала щеплення, спілкується з іншими дітьми і дорослими, тим вищим – у разі відсутності у неї щеплення – є ризик заразитися і захворіти.

         Усі вакцини, що використовуються в Україні давно і широко застосовуються у світі. Профіль їхньої безпеки й ефективності підтверджений масштабним досвідом застосування в інших країнах. Кожна серія вакцин, незалежно від виробника, проходить сертифікацію і лабораторний контроль в Україні.  Ефективність вакцини – це її здатність захистити людину від захворювання, проти якого вона вводиться. Той, хто отримав щеплення, у 95 випадках зі 100 не захворіє навіть при прямому контакті з інфекціями, вакцинацію проти яких він зробив.

У дуже невеликої кількості людей імунітет після вакцинації не сформується. Такі люди можуть розраховувати лише на колективний імунітет, а за його відсутності наражаються на високий ризик захворіти.

Для створення захисту проти кожного інфекційного захворювання розроб­лена відповідна схема вакцинації. Щоб виробити у дитини імунітет проти гепатиту В, необхідно ввести їй 3 дози вакцини, проти дифтерії і правця — більше 4 доз, проти кору, паротиту і краснухи — 2 дози. При вакцинації проти одних інфекцій формується довічний імунітет, напри­клад, після введення 2 доз вакцини проти кору, паротиту, краснухи. Імуні­тет проти дифтерії, правця і кашлюка зберігається впродовж 7-10 років. З цієї причини необхідне повторне введення вакцин проти цих захворювань — ревакцинація. Дорослим кожні 10 років необхідна ревакцинація про­ти правця та дифтерії. У деяких країнах дорослих також вакцинують проти кашлюка.

Які реакції можуть виникнути після вакцинації? Реакції можуть бути двох типів:

• місцеві (почервоніння, підпухлість чи болісне відчуття у місці ін'єкції) або легкі загальні (підвищення температури тіла, висип після введення „жи­вої" вакцини проти кору, паротиту, краснухи). Ці реакції минають само­стійно за кілька діб.
• тяжкі — виникають вкрай рідко. Наприклад, анафілактичний шок — тяжка алергічна реакція, яка може проявитись у перші 30 хвилин після введення вакцини в одному випадку на мільйон введених доз. При анафілактичному шоку необхідна правильно і вчасно надана медична допомога.
• Запаморочення, нудота і навіть непритомність у підлітків та іноді у дорослих можуть бути викликані страхом перед уколом.

Що зробить лікар перед вакцинацією? 

Перш ніж зробити щеплення, лікар вивчить картку дитини, виміряє їй тем­пературу і проведе загальний огляд. Лікар також надасть вам форму інфор­мованої згоди і оцінки стану дитини для проведення вакцинації. Форма за­повнюється одним із батьків або опікунів дитини. Заповнений документ залишається у медичному закладі, в якому проводиться вакцинація.

Ця форма затверджена Міністерством охорони здоров'я України і викорис­товується на всій території України.

Крім того, лікар повідомить вам про:

• можливі реакції на вакцину і терміни, в які вони можуть виникнути;
• симптоми, при яких потрібно терміново звертатися за медичною допо­могою;
• у якому дозуванні і яке саме жарознижувальне давати дитині;
• коли необхідно зробити наступне щеплення.

Обов'язково задайте перед вакцинацією усі питання щодо неї, які вас цікавлять.

На що звернути увагу після вакцинації?

Іноді щеплення, що захищають вашу дитину від інфекційних захворювань, можуть викликати тимчасовий дискомфорт, наприклад, незначний біль у місці ін'єкції, підвищення температури. З цієї причини дитина може нерву­вати і плакати, відповідно, після щеплення вона потребує більшої уваги.

Іноді після щеплення у дитини може підвищитися температура. У такому разі дайте дитині жарознижувальне без вмісту аспірину — наприклад, па-рацетамол. Уважно прочитайте інструкцію і дайте ту дозу, яка відповідає віку дитини. Не одягайте на дитину забагато одягу і не загортайте у кіль­ка ковдр. Температура у кімнаті, де перебуває дитина, повинна становити близько 22°С. Дитина має пити багато рідини. Повідомте лікарю про підви­щення температури чи інше погіршення стану дитини.

Негайно звертайтеся за медичною допомогою, якщо:

• • у дитини температура тіла 39°Ста вище;
• • дитина виглядає незвичайно блідою;
• • дитина стала млявою, пасивною і загальмованою;
• • дитина безупинно плаче впродовж 3 годин і більше;
• • дитина плаче дивним, відмінним від звичайного голосом;
• • дитина тремтить, здригається чи у неї почалися судоми;
• • дитина відмовляється від їжі, блює.

         До приходу лікаря:

• не панікуйте;
• при підвищеній температурі тіла дайте жарознижувальне;
• заспокоюйте дитину;
• підготуйтесь до можливої госпіталізації;
• тримайте під рукою медичну картку дитини (виписки, консультативні висновки, зроблені раніше).

 Зав. поліклініки Н. А. Єфіміна