Соціально-економічні права

Важливу групу основних прав і свобод людини та громадянина України становлять соціально-економічні права. Конституція України 1996 р. виходить з принципово нової ідеології в закріпленні цих прав порівняно з ідеологією колишніх радянських конституцій, в яких проголошувалась вирішальна роль держави у наданні людині економічних прав. Це особливо виявляється у питанні про власність. За змістом відповідних статей Конституції можна навести такий перелік соціально-економічних прав та свобод: на приватну власність (ст. 41 Конституції України); на користування природними та іншими об’єктами суспільної власності (ст. 13 Конституції України); на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції України); на працю, на вибір професії та сфери діяльності (ст. 43 Конституції України); на відповідні умови праці (ст. 43 Конституції України); на справедливу оплату праці (ст. 43 Конституції України); на соціальне забезпечення та захист (ст. 46 Конституції України); на захист прав споживачів (ст. 42 Конституції України); на страйки з приводу економічних та соціальних питань (ст. 44 Конституції України).

Частина перша ст. 41 Конституції України гарантує кожній людині право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном та результатами своєї інтелектуальної праці. Конституція України не визначає об’єктів приватної власності. Непорушність приватної власності і право на успадкування гарантується законом та захищається судом. Закон визначає способи набуття приватної власності та межі користування нею задля забезпечення виконання нею її функцій і доступності для всіх. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Кожний має право охороняти свою власність усіма законними засобами.

У ст. 42 Конституції України зазначається: “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”. Це право означає, що кожен сам вільний вибирати, орієнтуючись на свої бажання і можливості, чим займатися: стати підприємцем, менеджером на акціонерному підприємстві або розпочати індивідуальну трудову діяльність. Проте приватна ініціатива не може суперечити суспільній користі та моралі, завдавати шкоди особистій безпеці, правам людини та її гідності, порушувати норми економічної безпеки.

Право на користування об’єктами державної та комунальної власності означає, що кожний громадянин має право користування природними об’єктами згідно із законом (ст. 13 Конституції України), а відповідно до ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами державної та комунальної власності на основі закону. Об’єктами як першої, так і другої форм власності громадяни користуються, як правило, безкоштовно (наприклад, закладами народної освіти, охорони здоров’я, шляхами, мостами, місцями загального відпочинку). Іншими об’єктами громадяни можуть користуватися за плату в порядку і за умов, встановлених органами, що управляють державним чи комунальним майном.

У ст. 43 Конституції зазначається, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Державі належить контроль за організацією та умовами найманої праці. Юридичні гарантії права на працю містяться у поточному законодавстві (в нормах трудового, адміністративного, кримінального права). Захист трудового права здійснюється державними органами, а також професійними спілками та іншими об’єднаннями громадян.

Право на страйк (ст. 44 Конституції України) — право, яке тісно пов’язане з правом на працю. Зокрема, зазначається, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом із врахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав та свобод інших людей. Страйк — добровільна справа. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Відповідно до Конституції України, систему соціальних прав становлять: право на відпочинок (ст. 45 Конституції України); право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) право на житло (ст. 47 Конституції України); право на охорону здоров’я (ст. 49 Конституції України); право на безпеку довкілля (ст. 50 Конституції України) (соціально-екологічне право).

Право на відпочинок має кожен, хто працює. Воно забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Конституція проголошує і закріплює право на соціальний захист громадян та визначає конкретні види соціального забезпечення. Зокрема, закріплюється право на забезпечення у старості чи у разі втрати годувальника, у разі повної або часткової втрати працездатності (перехід на інвалідність), при тимчасовій втраті працездатності, а також у випадку безробіття, що сталося з незалежних від громадянина причин. Основні види пенсій передбачає Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р.: пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, за вислугу років, а також соціальні пенсії, що призначаються і виплачуються непрацездатним громадянам за відсутності у них права на трудову пенсію.

За чинною Конституцією України кожен має право на житло. Можна побудувати будинок і допоміжні для цього будівлі, придбати їх у власність на основі цивільно-правових угод або взяти в оренду. Громадяни України мають право на одержання у встановленому порядку житлового приміщення (квартири) у будинках державного житлового фонду, у будинках комунального житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів. Для осіб, які потребують соціального захисту, на відміну від попереднього порядку, передбачається можливість надання житла державою або органами місцевого самоврядування безкоштовно чи за доступну для них плату відповідно до закону. Житлові будинки, побудовані громадянами України або придбані ними на основі цивільно-правових угод, є їх власністю. Право власності та інші права на житло надійно гарантуються. Зокрема, в Конституції зазначається, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування має населення України. В Конституції зазначено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно: існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури й спорту, забезпечує санітарно-епідеміологічне благополуччя населення. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції 

                                                                          Ю. Редько