Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей
Автор: Svetlana   Додано: 6 жовтня 2014   Переглядів:852   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   16 вересня парламент прийняв Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (далі-Закон). Законом визначається тимчасовий, строком на три роки з дня набрання Законом чинності, порядок організації місцевого самоврядування, діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України. Встановлюється також, що законодавство України в окремих районах на період дії запроваджуваного особливого порядку місцевого самоврядування діє з урахуванням особливостей, визначених Законом.                                                                      

 Зокрема, законом передбачається в окремих районах Донецької та Луганської областей:

- здійснення відповідними територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування місцевого самоврядування з додержанням Конституції та законів України;                                                                                                                      

- призначення на 7 грудня 2014 року позачергових виборів депутатів районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, сільських, селищних, міських голів в окремих районах; неможливість дострокового припинення повноважень депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на цих позачергових виборах;                                    

- запровадження законами України особливого порядку призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань;                                                                                                              

- можливість створення рішенням міських, селищних, сільських рад із числа громадян України, які постійно проживають у відповідних населених пунктах, на добровільних засадах загонів народної міліції, на які покладається реалізація завдання з охорони громадського порядку в населених пунктах окремих районів і які реалізують повноваження, передбачені для них законами України, здійснення координації діяльності таких загонів з охорони громадського порядку в населених пунктах окремих районів відповідним сільським, селищним, міським головою;                                                               

- здійснення органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади у спосіб і в межах повноважень, що передбачені Законом України "Про засади державної мовної політики", іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в окремих районах заходів зі сприяння використанню російської та інших мов у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя;        

- можливість укладення відповідними органами місцевого самоврядування та Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади для забезпечення узгодженої діяльності органів місцевого самоврядування та центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення розвитку окремих районів угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів; проведення консультацій з представниками органів місцевого самоврядування щодо укладення такої угоди;                                                                                                                                                         

- надання державної підтримки соціально-економічному розвитку окремих районів шляхом запровадження законом відмінного від загального економічного режиму здійснення господарської та інвестиційної діяльності, спрямованого на відновлення об'єктів промисловості, транспортної та соціальної інфраструктури, житлового фонду, переорієнтацію промислового потенціалу, створення нових робочих місць, залучення інвестицій та кредитів для відновлення та розвитку об'єктів, розташованих в окремих районах; затвердження Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про державні цільові програми" відповідної державної цільової програми; передбачення бюджетного фінансування на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів та гарантування визначення таких видатків загального фонду Державного бюджету України захищеними видатками; сприяння розвитку в окремих районах транскордонного співробітництва, укладення між органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади України у межах компетенції, встановленої законом, з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації угод про прикордонне співробітництво.

 

Провідний спеціаліст Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Редько 




 Люботинське міське управління юстиції інформує
Автор: Svetlana   Додано: 6 жовтня 2014   Переглядів:690   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Громадська приймальня з надання безоплатної первинної правової допомоги при Люботинському міському управлінні юстиції в період з 06 по 10 жовтня 2014 року буде працювати щодня з 10 до 16 години, а також дистанційна правова допомога через мережу Інтернет (online консультації за електронною адресою konstantinograd@ukr.net).

 

 




 Боротьба з корупцією
Автор: Svetlana   Додано: 6 жовтня 2014   Переглядів:795   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Явище корупції негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.   

  Боротьба з корупцією – це шлях до процвітання нашої країни. Відповідно до положень чинного законодавства обов’язок протидіяти цьому явищу покладено на багатьох чиновників і посадових осіб, розпочинаючи від Президента України, і закінчуючи працівниками спеціальних підрозділів. Але незважаючи на сувору відповідальність за вчинення корупційних діянь, а також велику кількість державних органів влади, які зобов’язані запобігати корупції, цей негатив в державі існує і успішно розвивається.

  Визначення цього поняття можливе в різних площинах. В загальносоціальному розумінні до корупції відносяться будь-які форми нелегітимного використання службового становища в особистих цілях. В антикорупційному законодавстві дається правове визначення корупції, на основі якого формулюються похідні законодавчі терміни. Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”  передбачено таке визначення: корупція – використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону (в даному випадку наводиться перелік суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення), наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

  Аналізуючи термін ”корупція”, слід зазначити, що зазначене визначення терміну закликає громадян не вступати у корупційні відносини із посадовими і службовими особами, тому що суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення будуть не лише службові і посадові особи, які виконують функції держави або місцевого самоврядування, а й особи, які вступають з ними у корупційні зв’язки. 

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Питання, яке бентежить суспільство, у зв'язку із несплатою громадянами боргів за житлово-комунальні послуги, є порядок та умови стягнення відповідних заборгованостей з боржників
Автор: Svetlana   Додано: 1 жовтня 2014   Переглядів:789   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  В порядку чинного законодавства України житлово-комунальні організації, що надають відповідні послуги, звертаються до суду з позовними заявами про стягнення боргів в судовому порядку.

  Після набрання рішенням, яке ухвалив суд, законної сили, вони подаються до органів державної виконавчої служби - для примусового стягнення. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення - буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

  За час виконання вказаних рішень судів, з метою стягнення заборгованості, державними виконавцями перевіряється майновий стан боржників шляхом отримання офіційних документів з органів, що реєструють право власності на нерухоме майно та транспортні засоби, а також шляхом огляду наявного майна за місцем мешкання боржника. Крім того, встановлюються джерела отримання боржником доходів.

  У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для погашення усього розміру заборгованості, на виявлене таким чином майно накладається арешт з метою подальшого його вилучення та реалізації за допомогою  системи електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ). Боржник в даному випадку має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

  Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

  З огляду на викладене вбачається, що державний виконавець під час виконання рішень суду про стягнення боргів за житлово-комунальні послуги вживає заходи примусового виконання, визначені Законом України "Про виконавче провадження",  в тому числі,  арешту та вилучення майна, стягнення заборгованості з заробітної плати та інших доходів боржників та інші.

Беручи до уваги зазначене боржникам наголошується на своєчасну сплату боргів за спожиті житлово-комунальні послуги з метою недопущення застосування до останніх заходів примусового стягнення.

 

Начальник відділу державної виконавчої служби

Люботинського МУЮ Харківської області

Я.В. Іськів

 

 

 




 Порядок стягнення з населення платежів за спожиті житлово-комунальні послуги
Автор: Svetlana   Додано: 1 жовтня 2014   Переглядів:959   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   На державну виконавчу службу законом покладено, своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання вироків, рішень, постанов, ухвал, які виносяться ім'ям України. Служба безпосередньо займається стягненням заборгованості по заробітній платі, аліментних платежів, платежів з населення, підприємств, установ та організацій за спожиті житлово-комунальні послуги та інших платежів.

Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області приділяється значна увага виконанню виконавчих документів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. У зв’язку із теперішньою ситуацією у країни,  оплачені послуги ЖКГ є запорукою вчасного та на належному рівні організованого опалювального сезону 2014-2015 років.  

    Станом на 01.09.2014 на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало 10  виконавчих документів на суму  7 082 грн. про стягнення платежів за комунальні послуги, з них  на користь енергопостачальних підприємств АК «Харківобленерго»: 4  виконавчих документів на суму  4 688 грн.; на користь ОСББ «Городок»  6  виконавчих документів на суму  2 394 грн.   За 8 місяців з громадян стягнено 5 077 грн. за комунальні послуги.

  Велика кількість громадян, які мають відповідні борги, мають хибну думку, без будь-якого обґрунтування, що з часом борги зникнуть і вживати дії з метою їх сплати є необов'язковою справою. Скоріше за все така думка виникає у громадян, які не знайомі з порядком стягнення таких боргів відповідно до чинного законодавства та безпосередньо Закону України «Про виконавче провадження».

 

Натисніть "Читати далі"




 Запобігання корупції в судових органах
Автор: Svetlana   Додано: 30 вересня 2014   Переглядів:1070   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Система правосуддя в Україні відповідно до ст. 55 Конституції України спрямована захищати всі права і свободи людини і громадянина. Відповідно, громадяни України мають право розраховувати на справедливий і неупереджений судовий розгляд. І саме дієвість системи правосуддя може забезпечити верховенство права, стабілізацію суспільних процесів і поступальний характер їхнього розвитку. Динамізм і суперечливість сьогоднішніх соціальних процесів вимагають від держави адекватних праворегулюючих заходів та ефективної системи правосуддя.

  Однак нашій державі повною мірою не вдалось забезпечити створення дієвої системи правосуддя. Зміни процесуального законодавства та законодавства про судоустрій та статус суддів не сприяли покращенню правосуддя. Більше того, політична й адміністративна залежність судових органів, активна “співпраця” окремих суддів з певними бізнес-групами залишаються тими умовами, що сприяють зростанню корупції в Україні.

  Зокрема, і надалі важливими завданнями для забезпечення протидії і запобігання корупції в судових органах залишаються: забезпечення незалежності суддів; прозорості і відкритості у здійсненні правосуддя; удосконалення процесуального законодавства та системи доступу до суддівської професії і добору допоміжного апарату судів.

  Сама соціально-економічна ситуація, яка склалася в країні, та постійні зміни законодавства негативно впливають на діяльність судових органів. Багато суддів виявились не готовими до роботи у складних правових умовах. Відтак значно знизилась їхня ефективність й авторитет серед населення.

  Прагнення мати значні матеріальні статки, зберегти свою впливовість спонукає окремих суддів до прийняття протиправних судових рішень.

  Такий стан системи правосуддя засвідчує її серйозну деформацію, невиконання повною мірою функцій правосуддя, спрямованість окремих суддів на власне збагачення, а не на сумлінне і відповідальне здійснення судового розгляду.

Небажання окремих суддів усвідомлювати соціальну значущість своєї професійної діяльності, а іноді і відверте нехтування суддівською гідністю негативно впливає на ефективність протидії та запобігання корупції в Україні.

  Поширення зловживань у судовій системі та свідомий вихід за межі функцій зі здійснення правосуддя підтверджують кризу судової системи, її низьку ефективність і як наслідок слабку активність у протидії та запобіганні корупції.

  Такий стан судової системи найперше потребує усунення залежності від адміністративного та політичного впливу, а також докорінної зміни системи доступу до суддівської професії, формування мотивації у суддів до чесної і неупередженої професійної діяльності.

  Ті кроки, які вжиті щодо реформування судової системи у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не мають цілісного концептуального характеру, а тільки покращують окремі аспекти судової системи та доступу до суддівської професії.

Позитивним є впровадження єдиного для всіх претендентів на посаду судді кваліфікаційного іспиту, проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, проведення навчання та підвищення професійних вимог до кандидатів на посаду судді, посилення повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів та запровадження обов’язкової діяльності членів цієї комісії на постійній основі тощо.

  Важливим також, з точки зору антикорупційної перспективи, є і запровадження у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» спеціальної перевірки осіб, які будуть претендувати на посаду судді, а також запровадження контролю з боку держави за майном, доходами та витратами і зобов’язаннями фінансового характеру суддів. Обов’язок судді кожного року декларувати своє майно, доходи та витрати і зобов’язання фінансового характеру безсумнівно ускладнить формування корисливої мотивації зловживань суддями своїми повноваженнями при здійсненні судочинства.

  Необхідно також визнати, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» значно зменшив можливості незаконного використання інструментів судової системи у корпоративній боротьбі бізнес-груп, але натомість породив небезпеку монопольного впливу на судову систему однієї політичної еліти і відповідно орієнтованих на неї бізнес-груп.

Невирішеними залишаються питання, що пов’язані із забезпеченням незалежності суддів, відкритості і доступності правосуддя, а також статусу суддів, особливо суддівського імунітету.

  Так само, не вирішеними залишаються питання соціальної зрілості претендентів на посаду судді, а також оцінка їх психологічних якостей (проблема психологічного тестування). З цією метою можливо варто б запровадити відповідну перевірку, у тому числі, і з використанням поліграфу. Також напевно необхідно посилити професійні вимоги до працівників апарату судів.

  Повинна також діяти система постійного моніторингу оцінки населенням якості роботи судових органів та окремих суддів.

  Вирішення проблеми незалежності судових органів є ключовою умовою, що унеможливить суддівське свавілля, забезпечить верховенство права, підвищення довіри суспільства до системи правосуддя й створення умов для розвитку ринкових інститутів, а відповідно і до зниження рівня корупції.

  Суспільство може розраховувати на ефективну протидію та запобігання корупції лише тоді, коли в державі діє ефективна і незалежна система правосуддя.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 

 




 Корупція в судовій системі України та шляхи її подолання
Автор: Svetlana   Додано: 30 вересня 2014   Переглядів:1302   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Незважаючи на всі зусилля державної влади та громадських організацій, рівень корупції в Україні залишається неприйнятно високим. Це явище настільки поширене в українському суспільстві і має такі негативні соціальні, економічні та політичні наслідки, що вимагає з боку державної влади серйозного ставлення до визначення комплексу дій, спрямованих на його подолання. Корупція деформує і робить неефективним державне управління, деморалізує суспільство і в цілому гальмує його розвиток.                                      

   Головними причинами такої ситуації є неефективність державної політики у сфері протидії злочинності та корупції, а також відсутність реальних дій, спрямованих на реформування системи правоохоронних органів та судової гілки влади.                                                

   У демократичних державах суди відіграють провідну роль у протидії корупції. Викривлене сприйняття судової незалежності призводить до використання наданих для здійснення правосуддя повноважень, для власного зиску; позбавлення громадян захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод; зловживання особливим статусом у позаслужбовій діяльності; уникнення передбаченої законом відповідальності за протиправні діяння; безпідставне застосування санкцій за неповагу до суду.                                   

   Перші кроки у здійсненні судової реформи в Україні не спричинили помітні зміни у забезпеченні доброчесності в органах судової влади.    Ті заходи, які вжиті щодо реформування судової системи у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не мають цілісного концептуального характеру, а тільки покращують окремі аспекти судової системи та доступу до суддівської професії. Зокрема, позитивним є впровадження єдиного для всіх претендентів на посаду судді кваліфікаційного іспиту, проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, проведення навчання та підвищення професійних вимог до кандидатів на посаду судді, посилення повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів та запровадження обов’язкової діяльності членів цієї комісії на постійній основі тощо. Відкритим, правда залишається питання об’єктивності у проведенні кваліфікаційного іспиту. Зазначений вище закон не передбачає механізму, який би забезпечував об’єктивність у його проведенні.

   Але, на превеликий жаль, невирішеними залишаються питання, що пов’язані із забезпеченням незалежності суддів, відкритості і доступності правосуддя, а також статусу суддів, особливо суддівського імунітету.

   Так само, не вирішеними залишаються питання соціальної зрілості претендентів на посаду судді, а також оцінка їх психологічних якостей (проблема психологічного тестування). З цією метою можливо варто б запровадити відповідну перевірку, у тому числі, і з використанням поліграфу. Також напевно необхідно посилити професійні вимоги до працівників апарату судів. правосуддя корупція суд кримінологічний

   Складною залишається і проблема псевдо зв’язків суддів з іншими учасниками судового провадження, особливо адвокатами, які досить часто є просто посередниками у вирішенні бажаного для свого клієнта судового рішення.

  Хоча, безсумнівно, найскладнішою проблемою залишається політичний та адміністративний вплив на судові органи, постійні спроби використати їхній потенціал у партійних або групових інтересах.

   Необхідно також розуміти, що ефективність судової системи потребує і збільшення фінансових витрат на її функціонування. Поліпшення матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення судових органів, фахового рівня їхніх працівників, упровадження критеріїв і методик оцінювання їхньої функціональної діяльності та її результатів необхідна умова підвищення ефективності судової системи. Повинна також діяти система постійного моніторингу оцінки населенням якості роботи судових органів та окремих суддів.

   Вирішення проблеми незалежності судових органів є ключовою умовою, що унеможливить суддівське свавілля, забезпечить верховенство права, підвищення довіри суспільства до системи правосуддя й створення умов для розвитку ринкових інститутів, а відповідно і до зниження рівня корупції.

   Адже, суспільство може розраховувати на ефективну протидію та запобігання корупції лише тоді, коли в державі діє ефективна і незалежна система правосуддя.

  

Провідний спеціаліст Люботинського

міського управління юстиції 

Ю. Редько

 




 Антикорупційна поведінка громадян у відносинах із судом
Автор: Svetlana   Додано: 30 вересня 2014   Переглядів:1126   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Корупція є однією з найбільших перешкод становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні. Її поширення в судовій системі нівелює конституційні засади верховенства права і закону, унеможливлює гарантований Основним Законом України судовий захист основних прав і свобод людини і громадянина, несе пряму загрозу безпеці людини, суспільства і держави.                                                                    

   Корупція в судах призводить до руйнації всієї правової системи, породжує правовий нігілізм. Через корумпованість суддів у першу чергу страждають інтереси законності в державі і тому кожний правосвідомий громадянин нашої країни повинен виховувати в собі чітку громадянську позицію негативного ставлення до цього ганебного суспільного явища. Адже протидія корупції має стати справою не тільки певної правоохоронної структури, але й кожної чесної людини, яка вболіває за свою країну і майбутнє своїх дітей.                                                                                                                               

   Якщо Вам стали відомі факти прояву корупції в діях працівників суду (зловживання владою або службовим становищем; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди; провокація підкупу тощо) негайно звертайтесь з відповідною заявою до органів прокуратури, які є спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції.  Також можна звернутись і в усній формі (при особистому прийомі чи по телефону). Однак, слід пам’ятати, що Ваше звернення повинно бути зафіксовано із зазначенням Вашого ПІБ та адреси проживання, контактних даних. Для повідомлення та оперативного реагування на отриману інформацію про факти корупції в прокуратурі області діє «телефон довіри». Приймання повідомлень про корупційні дії здійснюється на номером (057) 732-30-40 у робочі дні з 9 до 18 години. Для того, щоб громадяни мали можливість сприяти правоохоронцям у боротьбі з проявами корупції, в системі МВС України діє  управління по боротьбі з організованою злочинністюм(УБОЗ). УБОЗ УМВС України в Харкiвськiй області знаходиться за адресою м. Харкiв, вул. Вєснiна, б. 14, телефон «гарячої лінії» (057) 705-93-33. В Управлінні Служби Безпеки України у Харківській області діє підрозділ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Управління знаходиться за адресою м.Харків, вул.Мироносицька, 2, номер «телефону довіри» (057) 700-34-50. Також функціоную пряма телефонна лінія Національного агентства з питань державної служби (якщо вам відомі випадки корупції серед державних службовців) – (044) 256-00-31. Інформація, яка надійде за цими номерами, обов'язково буде перевірена. За результатами перевірки згідно з чинним законодавством будуть прийняті відповідні рішення. Повідомлення про факти, що мають ознаки корупційних правопорушень, надати зауваження та пропозиції стосовно роботи органів виконавчої влади із запобігання і протидії корупції, реалізації антикорупційного законодавства можна направляти Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики на електронну адресу antikor@kmu.gov.ua, із зазначенням прізвища та ім’я, контактного телефону (електронної адреси). Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики є посадовою особою, на яку покладається виконання завдань щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики в органах виконавчої влади.              

 

Провідний спеціаліст Люботинського

 міського управління юстиції

Ю. Редько

 




 Факсограма
Автор: Svetlana   Додано: 24 вересня 2014   Переглядів:1506   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Факсограма




 Кримінальна відповідальність за вчинення корупційних правопорушень
Автор: Svetlana   Додано: 23 вересня 2014   Переглядів:1005   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Ч.1 ст. 21 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” одним із видів відповідальності за вчинення корупційних правопорушень передбачає кримінальну відповідальність. Згідно ч.1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Перелік суспільно небезпечних діянь, вчинення яких є підставою для настання кримінальної відповідальності визначений Особливою частиною Кримінального кодексу України. В розділі 17 КК України зібрано злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності пов’язаної з наданням публічних послуг. Не всі злочини, передбачені розділом 17 мають ознаки корупційного правопорушення, тобто не відносяться до корупційних злочинів.
   До відповідальності за вчинення корупційного правопорушення може бути притягнено лише особу, яка є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Коло таких суб’єктів окреслене ст. 4 Закону „Про засади запобігання і протидії корупції”.
В абзаці 4 ст. 1 Закону „Про засади запобігання і протидії корупції” наведено визначення корупційного правопорушення, а саме як умисного діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Абзац 5 цієї ж статті цього ж Закону розкриває ознаки корупції: використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
   Відповідно кримінально караними корупційними правопорушеннями є тільки ті суспільно небезпечні діяння передбачені розділом 17 КК України, об’єктивна сторона яких містить ознаки корупції, суб’єктом вчинення яких є суб’єкт відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
    Кримінально караними корупційними правопорушеннями є наступні злочини:
- Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);
- Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК України), *(є корупційним за наявності певних умов);
- Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України);
- Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України);
- Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК України), *(є корупційним за наявності певних умов);
- Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК України);
- Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України);
- Зловживання впливом (ст. 369-2 КК України);
- Провокація підкупу (ст. 370 КК України);
   Щодо того чи відносити до кримінальних корупційних правопорушень суспільно небезпечні діяння передбачені статтями 364-1 та 368-3 КК України то тут є певні нюанси. Діяння передбачені даними статтями можна відносити до корупційних за наявності умов встановлених Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції”. Так, злочин може бути віднесений до корупційних лише за тієї умови, якщо суб’єкт злочину є одночасно суб’єктом відповідальності за корупційне правопорушення, як це визначено ст. 4 Закону „Про засади запобігання і протидію корупції”.
    Суб’єктом злочину передбаченого ст. 364-1 КК України є службова особа юридичної особи приватного права. Суб’єктом злочину передбаченого ст. 368-3 КК України є також службова особа юридичної особи приватного права, а також особа, яка пропонує, обіцяє чи надає службовій особі юридичної особи приватного права неправомірну вигоду.   Ч.3 ст. 4 Закону „Про засади запобігання і протидії корупції” вказує, що суб’єктами корупційного правопорушення можуть бути особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону .Отже, злочини передбачені статтями 364-1 та 368-3 КК України є корупційними за умови, якщо службова особа юридичної особи приватного права, виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки.
   Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
   Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
   Також виникають певні питання що до того чи слід відносити до корупційних правопорушень злочин передбачений ст. 366 КК України „Службове підроблення”. Річ у тім, що диспозиція ч.1 ст. 366 КК України, а саме: „Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів”, викладена таким чином, що не дозволяє стверджувати про те, що об’єктивна сторона даного злочину відповідає ознакам корупції, визначеним в ст. 1 Закону „Про засади запобігання і протидії корупції”.
    Ключовими ознаками корупції є наявність неправомірної вигоди, яку складають грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Відповідно і корупція має місце тоді, коли така неправомірна вигода надається, пропонується, приймається тощо.
    Також не відноситься до кримінальних корупційних правопорушень злочин передбачений ст. 368-2 КК України „Незаконне збагачення”. Об’єктивна сторона даного злочину полягає у тому, що службовою особою одержується чи передається неправомірна вигода за відсутності ознак передбачених ст. 368 КК України (коли така вигода одержується за використання свого службового становища чи вчинення певних дій). У випадку із незаконним збагаченням кримінальна відповідальність настає за сам лише факт отримання неправомірної вигоди не залежно від того, чи вчиняє службова особа, які-небудь дії у відповідь використовуючи своє службове становище. Тут як ми бачимо відсутні ознаки корупції визначені ст. 1 Закону „Про засади запобігання і протидії корупції”, а саме використання службовою особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди.

Завідувач Другою державною нотаріальною конторою

Харківського району Харківської області Н.В.Омельницька




 Посвідчення біженця-документ,за яким нотаріус здійснює встановлення особи
Автор: Svetlana   Додано: 23 вересня 2014   Переглядів:825   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 289 затверджено Порядок оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України. Дія цього Порядку поширюється на громадян, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають чи проживають на тимчасово окупованій території України.

Оформлення і видача паспорта громадянина України та тимчасового посвідчення громадянина України, здійснюються територіальними підрозділами Державної міграційної служби за місцем звернення громадянина або його представника. Оформлення і видача іноземцям та особам без громадянства посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, та проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, здійснюються територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби за заявою таких осіб за місцем звернення.

Оформлення і видача паспорта громадянина України на тимчасово окупованій території України здійснюються в установленому законодавством порядку. Вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки після досягнення громадянином 25- і 45-річного віку проводиться у день звернення особи. Оформлення і видача паспорта громадянина України після досягнення 16-річного віку та обмін паспорта здійснюються у десятиденний строк. У разі звернення громадянина із заявою про видачу паспорта громадянина України вперше додатково подаються копії паспортів його батьків або одного з них. Обмін, оформлення і видача паспорта громадянина України замість утраченого, викраденого або зіпсованого здійснюється у місячний строк за умови пред’явлення документів, які були підставою для видачі попереднього паспорта громадянина України, чи їх копій. У разі втрати паспорта громадянина України проводиться процедура встановлення особи. Під час проведення процедури встановлення особи за відсутності документів, за якими може бути встановлено особу, використовується інформація з Державного реєстру виборців. За заявами громадян територіальні підрозділи Державної міграційної служби формують справи, до яких долучають необхідні для оформлення паспорта громадянина України документи та матеріали перевірки (у разі її проведення).

Оформлення і видача тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються відповідно до Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1111. Заява про видачу тимчасового посвідчення громадянина України приймається за умови пред’явлення документів, які підтверджують підстави набуття громадянства України, чи їх копій.

Оформлення, видача і обмін посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, а також продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання здійснюються відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251.

Оформлення і видача посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон здійснюються відповідно до Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 1995 р. № 610.

Для оформлення посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства особисто звертається до територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби.

За заявами іноземців та осіб без громадянства про оформлення і видачу посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання територіальні органи або підрозділи Державної міграційної служби формують справи та ведуть окремий облік таких осіб.

Оформлення, видача та продовження строку дії посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, здійснюються відповідно до Положення про посвідчення біженця,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2012 р. № 202, Положення про посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2012 р. № 196. Для оформлення, продовження строку дії посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, іноземець або особа без громадянства особисто звертається до територіального органу Державної міграційної служби. Після проведення перевірки за наявними обліками Державної міграційної служби факту визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється формування особової справи особи, яка проживає на тимчасово окупованій території України, до якої долучають необхідні для оформлення посвідчення документи та матеріали перевірки, на підставі яких Державна міграційна служба приймає рішення про оформлення, видачу, продовження строку дії посвідчення.

 

                                        Держнотаріус Другої державної нотаріальної контори Харківського

                                       району Харківської області  Радіонова Т.І.




 Люботинське міське управління юстиції повідомляє
Автор: Svetlana   Додано: 23 вересня 2014   Переглядів:787   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Люботинське міське управління юстиції повідомляє

 

  01 жовтня 2014 р. за телефонним номером 741-02-00  з 1000 до 1100  працюватиме «Пряма лінія», за якою до начальника Люботинського міського управління юстиції можуть звернутись громадяни із заявами, скаргами, пропозиціями та ін., щодо роботи міського управління юстиції та підпорядкованих підрозділів.

 При Люботинському міському управлінні юстиції працює Громадська приймальня з надання безоплатної первинної правової допомоги.                                                                   

  Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10-16 год. за адресою: м. Люботин, вул. Радянська, 41, тел. 741-02-00 та онлайн-громадська приймальня за електронною адресою Konstantinograd@ukr.net (де можна отримати безоплатну правову допомогу через мережу Інтернет).

     В Громадській приймальні також можна отримати правову допомогу для біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

   Громадяни України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, а також, які переселяються з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, у разі потреби правової допомоги, можуть звертатися до громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги, створеної при Люботинському міському управлінні юстиції незалежно від графіку роботи приймальні.

 

Графік проведення «Гарячої лінії» начальником Люботинського міського управління юстиції Харківської області

на IV квартал 2014 року


з/п

Дата

Посада особи, яка проводитиме прийом

П.І.Б особи, яка проводитиме прийом

1.

02.10.2014

Начальник Люботинського міського управління юстиції Харківської області

Константінов Юрій Леонідович

2.

03.11.2014

Начальник Люботинського міського управління юстиції Харківської області

Константінов Юрій Леонідович

3.

01.12.2014

Начальник Люботинського міського управління юстиції Харківської області

Константінов Юрій Леонідович

 

  Номер телефону «Гарячої лінії»: 741-02-00.

             Час роботи «Гарячої лінії»: з 10-00 до 11.30 у встановлені графіком дні.




 ПОРЯДОК НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПО ЧАСТКОВОМУ БЕЗРОБІТТЮ
Автор: Chekardina   Додано: 17 вересня 2014   Переглядів:1017   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Зміни у законодавстві

ПОРЯДОК

НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПО ЧАСТКОВОМУ БЕЗРОБІТТЮ

 

Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.07.2014 №468 затверджені Зміни до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 07.03.2013 року №103.

Зазначені зміни розроблено з метою спрощення та вдосконалення механізму надання підприємствам коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю, зокрема, уточнено перелік документів, що можуть підтвердити зупинення (скорочення) виробництва продукції на підприємстві; причини невідворотності та тимчасового характеру зупинення (скорочення) виробництва продукції; визначено строки подання підприємством документів та терміни набрання чинності рішення комісії з питань надання допомоги по частковому безробіттю.

Допомога по частковому безробіттю - кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що надаються територіальними органами Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах підприємству для виплати застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин;

Допомога по частковому безробіттю надається підприємствам незалежно від їх форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції.

Допомога по частковому безробіттю надається підприємствам, які не мають заборгованості з виплати заробітної плати, що виникла до зупинення (скорочення) виробництва; не мають непогашеної заборгованості щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період до 1 січня 2011 року та (або) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що виникли до зупинення (скорочення) виробництва; не мають несплачених фінансових санкцій за недодержання норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та (або) Закону України „Про зайнятість населення”.

Право на допомогу по частковому безробіттю мають працівники, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, працювали не менше шести календарних місяців, за яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому, ніж мінімальний розмір страхового внеску, та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць. Право на зазначену допомогу також мають особи, які перебували у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і на день початку зупинення (скорочення) виробництва приступили до роботи.

Про можливе зупинення (скорочення) виробництва підприємство письмово повідомляє службу зайнятості за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не пізніше дати початку зупинення (скорочення) виробництва.

Підприємство не пізніше 6 місяців з дати початку зупинення (скорочення) виробництва подає територіальному органу такі документи:

  1. у разі зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурному підрозділі підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць:

- заяву,

- копію наказу підприємства про зупинення (скорочення) виробництва, завірену печаткою підприємства, в якому зазначено обставини, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, його початок та тривалість, а також що зупинення (скорочення) виробництва охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць;

- відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті)), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю відповідно до пункту 1.5 розділу І цього Порядку;

- висновок організації роботодавців обласного рівня або галузевої організації роботодавців про те, що зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурному підрозділі підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу) має невідворотний та тимчасовий характер, не залежить від організаційно-виробничих причин, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Порядку, не має сезонного характеру, або підтвердження форс-мажорних обставин, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, видане Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом відповідно до чинного законодавства;

- довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати, що виникла до зупинення (скорочення) виробництва;

- довідку про відсутність несплачених фінансових санкцій за недодержання норм Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та (або) Закону України „Про зайнятість населення”.

2. у разі зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників, яке є вимушеним, оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборним органом профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними:

- заяву;

- копію наказу підприємства про зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу, завірену печаткою підприємства, в якому зазначено обставини, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, його початок та тривалість;

- копію спільного рішення підприємства та виборного органу профспілкової організації або вільно обраного представника (представників) працівників підприємства (у разі відсутності первинної профспілкової організації), з яким (якими) укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними про те, що зупинення (скорочення) виробництва є вимушеним (вичерпано всі можливі заходи запобігання);

- відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті)), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю

- висновок організації роботодавців обласного рівня або галузевої організації роботодавців про те, що зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурному підрозділі підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу) має невідворотний та тимчасовий характер, не залежить від організаційно-виробничих причин, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Порядку, не має сезонного характеру, або підтвердження форс-мажорних обставин, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, видане Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом відповідно до чинного законодавства;

- довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати, що виникла до зупинення (скорочення) виробництва;

- довідку про відсутність несплачених фінансових санкцій за недодержання норм Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та (або) Закону України „Про зайнятість населення”.

Питання про надання або відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю розглядається комісією протягом 10 календарних днів з дати подання підприємством заяви та документів, вищезазначених.

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством з першого дня зупинення (скорочення) виробництва у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більш як 180 календарних днів протягом року.

Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається під час затвердження бюджету Фонду, виходячи з фінансових можливостей, і не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

 

 

Люботинським міський

центр зайнятості




 До уваги адвокатів (до 15.10.2014)
Автор: Chekardina   Додано: 11 вересня 2014   Переглядів:858   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

До уваги адвокатів!

 

Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Заяви для проходження конкурсу приймаються Головним управлінням юстиції у  Харківській області, а також всіма районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними управліннями юстиції до 15 жовтня
2014 року
.

З повним текстом оголошення можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Головного управління юстиції у Харківській області (http\\:_http://justic.kh.ua/).

 

 

                       Люботинське міське управління юстиції




 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"
Автор: Chekardina   Додано: 26 серпня 2014   Переглядів:1086   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"


У зв‘язку з окупацією АРК та м.Севастополь Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України», який визначає статус території, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії РФ, встановлює особливий правовий режим на цій території та визначає особливості діяльності державних органів влади тощо в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав, свобод і законних інтересів юридичних осіб.

 

Натисніть "Читати далі"




 Графік проведення «Гарячої лінії» начальником Люботинського міського управління юстиції Харківської області
Автор: Svetlana   Додано: 19 серпня 2014   Переглядів:785   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

 Графік проведення «Гарячої лінії» начальником

Люботинського міського управління юстиції Харківської області


Дата

Посада особи, яка проводитиме прийом

П.І.Б особи, яка проводитиме прийом

02.09.2014

Начальник Люботинського міського управління юстиції

Константінов Юрій Леонідович


Номер телефону «Гарячої лінії»: 741-02-00. 

Час роботи «Гарячої лінії»: з 10-00 до 11.30. 

 

Люботинське міське управління юстиції повідомляє

 

   01 вересня 2014 р. за телефонним номером 741-02-00  з 1000 до 1100  працюватиме «Пряма лінія», за якою до начальника Люботинського міського управління юстиції можуть звернутись громадяни із заявами, скаргами, пропозиціями та ін., щодо роботи міського управління юстиції та підпорядкованих підрозділів.

  При Люботинському міському управлінні юстиції працює Громадська приймальня з надання безоплатної первинної правової допомоги.                                                                  

Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10-16 год. за адресою:м. Люботин, вул. Радянська, 41 та онлайн-громадська приймальня за електронною адресою Konstantinograd@ukr.net

     В Громадській приймальні також можна отримати правову допомогу для біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

    Громадяни України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, а також, які переселяються з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, у разі потреби правової допомоги, можуть звертатися до громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги, створеної при Люботинському міському управлінні юстиції незалежно від графіку роботи приймальні.

     Адреса громадської приймальні Люботинського міського управління юстиції: м. Люботин, вул. Радянська, 41, тел. 741-02-00.




 Що таке дискримінація
Автор: Chekardina   Додано: 19 серпня 2014   Переглядів:1186   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Що таке дискримінація?

 

Дискримінація — це порушення прав людини, заборонене цілою низкою обов'язкових для виконання документів в області прав людини. Термін «дискримінація» має точне визначення і стале значення в міжнародному праві. Комітет ООН з прав людини — незалежний експертний орган, що спостерігає за виконанням Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права, — роз'яснив, що в пакті цей термін включає: «будь-яку відмінність, виключення, обмеження або перевагу, за ознакою раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національного або соціального походження, майнового положення, народження або іншої обставини, і яка має на меті або як наслідок, знищення або применшення визнання, використання або здійснення всіма особами, на рівних можливостях, всіх прав і свобод».

 

Натисніть "Читати далі"




 Діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні на 2014-2017 роки
Автор: Chekardina   Додано: 19 серпня 2014   Переглядів:903   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні на 2014-2017 роки.


15 листопада 2013 року затверджено Стратегію діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні на 2014-2017 роки.  Стратегію було розроблено на виконання п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», яка однією з цілей парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина Уповноваженим з прав людини визначає «запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод», а також у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України та набрання чинності 04.10.2012 року Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», статтею 10 якого Уповноваженого з прав людини визначено державною інституцією, відповідальною за запобігання та протидію дискримінації.    

  

Натисніть "Читати далі"




 Запобігання та протидія дискримінації
Автор: Chekardina   Додано: 19 серпня 2014   Переглядів:826   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Запобігання та протидія дискримінації


Набув чинності Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI (далі – Закон), який визначає організаційно правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина. Закон визначає дискримінацію як рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї щодо особи чи групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.    

 

Натисніть "Читати далі"




 Соціальне забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:1098   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

Соціальне забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території

та районів проведення антитерористичної операції


   Для вирішення питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 11.06.2014 №588-р, яким затверджено План заходів, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та проведення антитерористичної операції (далі – План ).                                                     

 

Натисніть "Читати далі"




 Реформування місцевого самоврядування в Україні
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:675   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Реформування місцевого самоврядування в Україні

 

  Місцеве самоврядування – одна з найважливіших засад демократичного устрою держави. Існуюча в Україні система місцевого самоврядування сьогодні не відповідає потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування не спрямовано на реалізацію його головного призначення – створення та підтримання сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних адміністративних, соціальних та інших послуг на відповідних територіях. Можна стверджувати, що без реформи місцевого самоврядування неможливе подолання кризових явищ у соціально-економічному і політичному житті України.

 1 квітня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України було схвалено  Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (далі-Концепція).

  Концепцію розроблено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства спільно з експертним середовищем, органами місцевого самоврядування та їх профільними асоціаціями. Концепція визначає напрями, механізми, строки формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади, спроможної максимально забезпечити передовсім надання якісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів демократії участі, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.      

  На першому етапі її впровадження передбачається створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання, передбачивши при цьому 3 роки надання державної підтримки новоутвореним об’єднаним громадам для поліпшення інфраструктури надання послуг та транспортної доступності. Також на цьому етапі заплановане законодавче врегулювання системи адміністративно-територіального устрою, здійснення моделювання адміністративно-територіальних одиниць в регіонах та підготовка проектів необхідних нормативних актів для завершення формування нової системи адміністративно-територіального устрою України, створення конституційної основи утворення виконавчих органів обласних та районних рад, розподілу  повноважень між ними та відповідними місцевими адміністраціями, а також завершення формування законодавчої бази діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням повноважень та їх ресурсного забезпечення відповідно до вимог Концепції.                         

   На другому етапі Концепція пропонує уніфікувати та стандартизувати  адміністративні та соціальні послуги, що надаються  населенню  органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, виходячи із принципів  максимальної доступності послуг для їх споживачів та забезпечити на законодавчому рівні умови для їх належного фінансування. Також серед кроків -    проведення місцевих виборів з урахуванням реформованої системи органів місцевого самоврядування, здійснення інституційної реорганізації органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі та перерозподіленими повноваженнями, удосконалення систем планування території громад.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

 Ю.Редько




 До уваги громадян, які планують переміститися або вже переміщені з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО!
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:906   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

До уваги громадян, які планують переміститися або вже переміщені з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО!

   Для вирішення питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 11.06.2014 №588-р «Питання соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції». Вказаним розпорядженням утворено Міжвідомчий координаційний штаб з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції (далі-Міжвідомчий координаційний штаб).                                 

  На  Державну службу з надзвичайних ситуацій покладено завдання забезпечити діяльність Міжвідомчого координаційного штабу. Також Державна служба з надзвичайних ситуацій утворює при своїх територіальних органах регіональні штаби з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, під керівництвом заступників керівників територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій в областях та м. Києві. До участі в роботі Міжвідомчого координаційного штабу та регіональних штабів залучаються в установленому порядку працівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками). Контактні номери телефонів Харківського координаційного штабу – 112, +38 (057) 766-64-74, +38 (057) 766-64-65.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю.Редько




 Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:861   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)

  Одним із законодавчих обмежень для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), які визначені статтею 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Вказаним категоріям осіб забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:                      

1)за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо таким Співробітником, так і за його сприяння іншими посадовими особами та органами;                                                                              

 2)якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такого Співробітника.        

  Вказані Співробітники можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.                                                                                           

  Передбачене тут обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:даруються (здійснюються) близькими особами, одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.                            

   Дарунки, одержані вказаними особами, як подарунки державі, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, установі чи організації у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1195 «Про затвердження Порядку передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям».

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов




 Належний рівень знань антикорупційного законодавства суспільства – запорука мінімізації проявів корупції
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:791   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Належний рівень знань антикорупційного законодавства суспільства – запорука мінімізації проявів корупції

  Одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики в Україні є реформування системи запобігання і протидії корупції. Корупція підриває демократичні інститути, моральні та етичні цінності і справедливість, завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права, національній безпеці та становленню громадянського суспільства. Запорукою успішного виконання завдання із мінімізації проявів корупції є забезпечення належного рівня знань антикорупційного законодавства суспільства. З одного боку, це сприяє ефективній дії встановлених законодавством превентивних антикорупційних механізмів, а з іншого - підвищує рівень правової обізнаності громадян, що зменшує ризик порушення їх  основних прав і свобод.  

  02.06.2014 підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13.05.2014 № 1261-VII Закон набрав чинності 04.06.2014.

 Цей Закон посилює положення антикорупційного законодавства України у сфері кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, здійснення фінансового контролю, а також норми щодо захисту осіб, які повідомляють про корупційні правопорушення, на виконання вимог ЄС щодо лібералізації візового режиму для України.

  Новий антикорупційний закон дає визначення термінів «пропозиція» і «обіцянка». Під пропозицією слід розуміти вираження наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою − вираження такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди. Такі розмиті формулювання можуть бути по-різному інтерпретовані на практиці, що може викликати чимало труднощів як у правоохоронних органів, так і у осіб, які можуть привернути увагу таких органів.

  Слід також знати, що до прийняття цього закону кримінальної відповідальності за пропозицію або обіцянку прийняти неправомірну вигоду в деяких випадках не було передбачено. Тепер у таких складах злочинів, як підкуп службової особи, юридичної особи приватного права, підкуп особи, яка надає публічні послуги (аудитора, нотаріуса, експерта, оцінювача, третейського судді тощо), а також зловживання впливом, − передбачено відповідальність не тільки за отримання неправомірної вигоди, але й за прийняття пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов